Сторінка
6
Як і в більшості інших країн СНД, в Україні, різновидом структурного безробіття є конверсійне. Таке безробіття пов’язане з перепрофілювання підприємств військово-промислового комплексу та скороченням збройних сил.
Хоча структурне безробіття є практично неминучим супутником динамічної економіки, воно є досить хворобливим. Його розвиток примушує досить великі соціальні, професійні групи (причому практично повністю) змінювати спосіб життя, часто й місце проживання. Тому офіційні гарантії постраждалим від структурного безробіття звичайно є одним з центральних компонентів державної політики зайнятості. В тих країнах, де проблема структурного безробіття є особливо гострою, створюються спеціальні агентства, орієнтовані на визначені професійні групи населення. Що стосується України, то Законом про зайнятість передбачені посилені соціальні гарантії для осіб, що втратили роботу в зв’язку з реорганізацією виробництва. Але згадані гарантії пов’язані переважно з додатковими розмірами допомоги і не можуть вирішити проблем зайнятості в умовах структурної перебудови. Винятком – і до того ж позитивним – є система перенавчання колишніх військовослужбовців.
Регіональне безробіття обумовлене переважно концентрацією в окремих територіальних одиницях таких галузей економіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби в робочій силі. В Україні найвищі рівні безробіття (за методологією МОП) спостерігаються на Буковині (19,2%), найнижчі на Вінниччині (8,2%). І хоча усталеного критерію кваліфікації безробіття як регіонального не існує, , в практиці застосовується 20-25%-вий поріг. Таким чином, можна вважати регіональним безробіття тільки в Чернівецькій області.
Застійне безробіття
Безробіття є особливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатами досліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботі людина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності. Щодо молоді, то цей період зменшується в двічі. Відповідно міжнародна статистика звертає увагу не тільки на загальний рівень безробіття, а й виділяє тих, хто не має роботи довгий період часу: понад 6 місяців (так зване тривале безробіття) і понад 12 місяців (застійне безробіття).
Характерною ознакою безробіття в країнах перехідної економіки є його довго тривалість, застійний характер. Частка безробітних більше року в їх загальній чисельності є, як правило, істотно вищою, ніж в економічно розвинених країнах; вона віддзеркалює динамічність розвитку економіки в цілому і ринку праці зокрема і знаходиться в зворотному зв’язку з цими ознаками.
Як правило, більше страждають від перерви в роботі особи старшого віку, які все життя працювали, звикли до такого статусу, вважають його незмінним і не в змозі змінити свою професію або, навіть, і кваліфікацію.
Молодь, як свідчать соціологічні дослідження, швидше адаптується до нової ситуації, легше погоджується на перекваліфікацію, скоріше знаходить собі роботу у незареєстрованому секторі економіки.
В більшості країн світу застійне безробіття більше притаманне жінкам, ніж чоловікам. В Україні ж рівні застійного безробіття – як, власне, і всі інші показники, визначені за методологією МОП і не пов’язані з реєстрацією – серед жінок нижчі. Але хоча в цілому в Україні показники застійного безробіття відповідають аналогам інших країн перехідної економіки, тенденція зростання частки безробітних більше 1 року є вкрай негативною розвитку ринку праці.
Повне і часткове безробіття
З позицій окремої особи безробіття є повним тоді, коли охоплена ним людина зовсім не має роботи і відповідно – доходів. Міжнародна методологія, що прийнята Міжнародною організацією праці, припускає можливість виключно випадкових заробітків. Якщо ж тривалість робочого періоду скорочена (чи за рахунок скорочення робочого дня , чи за рахунок скорочення робочого тижня), йдеться про часткове безробіття. Звертаючись до міжнародної методології, необхідно підкреслити, що визначення часткового безробіття принципово не припускає його тотожності з сезонною зайнятістю. Сезонність притаманна досить численним виробництвам та галузям економіки, насамперед тим, що так чи інакше зв’язані з сільським господарством, риболовством, охотою, будівництвом. В цьому відношенні рекомендації МОП є цілком категоричними: сезонна зайнятість не має ніякого відношення до часткового безробіття. Хоча чисто статистично вимірювання тривалості річного фонду робочого часу і його відповідності прийнятим в країні стандартам (тобто визначення повноти зайнятості і відповідно діагностика можливого часткового безробіття) не викликає ніяких труднощів.
Проблема визначення часткового безробіття має не тільки академічне, а й суто практичне значення, оскільки більшість країн світу в межах програм підтримки доходів безробітних передбачає певну компенсацію втрат від часткового безробіття. Принцип визначення компенсацій – такі ж як і в випадку повного безробіття.
Отже , безробіття є неминучим супутником ринкової економічної системи, і навіть в умовах ідеального управління воно не може бути ліквідоване. Метою і критерієм ефективності управління економікою та ринком праці, зокрема, є відповідність рівня безробіття природній нормі. Прагнення утримувати безробіття на нижчому за природну норму рівні загрожує інфляцією та зниженням ефективності економіки.
Безробіття існує в 2 формах – природному (фрикційне та інституційне) і вимушеному (технологічне, структурне та регіональне). Якщо природне безробіття за звичай не супроводжується різкими негативними соціальними наслідками, то вимушене – особливо така гостра його форма, як регіональне – загрожує формуванням критичного рівня і неминучою соціальною кризою.
В Україні безробіття з’явилося з процесом переходу до ринкової економічної системи, причому домінуючою є прихована його форма. Існують помітні розбіжності між зареєстрованим безробіттям і визначеним за методологією МОП. Це стосується і масштабів, і структури безробіття. Вкрай негативною ознакою є постійне зростання тривалості безробіття і збільшення у складі безробітних осіб, що не мають роботи тривалий період.
Завантажити реферат