Сторінка
2

Міжнародний обмін, міжнародна торгівля та мікроекономічна політика

Цілі експорту:

· збільшення виробництва і захват нових ринків;

· підняття конкурентно здатності підприємств на міжнародному рівні;

· економія на витратах;

· збільшення валютних ресурсів фірми.

Цілі імпорту підприємств.

· модернізація виробництва і підприємства;

· заміна устаткування і сировини на іноземні, що є більш ефективними;

· збільшення прибутків внаслідок збільшення внутрішньої пропозиції;

· збагачення асортименту на національному споживчому ринку.

Підприємства вивозять капітал за кордон у підприємницькій формі і у формі позик. Підприємницька форма вивозу капіталу за кордон – це створення за кордоном підприємств, філіалів підприємств, що утворює прямі закордонні інвестиції. Портфельні інвестиції – це друга форма підприємницького вивозу капіталу за кордон, це вкладення капіталу в акції закордонних підприємств, які не дають права контролю, а також це покупка облігації закордонних підприємств. В сучасних умовах переважають прямі зарубіжні інвестиції , але також зростає роль портфельних інвестицій. Це пов’язано з торгівлею технологіями. Технологія виробництва продається у формі: патенти, ліценції, НОУ-ХАУ.

Ліцензійна торгівля технологіями – це основна форма обміну.

Цілі закордонних інвестиції підприємств:

· уникнення митних зборів і нетарифних бар’єрів, що мають місце при світовій торгівлі товарами.

· використання різниці у вартості ресурсів в різних країнах, в тому числі різний рівень зарплати і відповідно різниця у собівартості;

· підвищення конкурентноздатності фірм – експортера капіталу.

Цілі підприємства, що залучають іноземний капітал для створення СП (спільних підприємств):

· отримання допомоги і налагодження випуску технологічно складної продукції.

· разове отримання нових технологій в розрахунку на її постійний приплив;

· отримання фінансової вигоди у порівнянні з імпортом та іноземними показниками.

4.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства суттєво залежить від зовнішньоторгового середовища, яке визначається стратегією впливу держави на експорт, імпорт підприємств. Можна визначити такі типи зовнішньоторгової стратегії держави:

стратегія ізоляції (або автаркія) – це є виключення країни з світових економічних зв’язків. Така стратегія є економічно не оправдана в сучасних умовах;

фрітдерство (вільна торгівля) – це мінімальні обмеження на експорт – імпорт, або держава повністю виключає будь які обмеження для фірм та фізичних осіб на світових ринках. Цю політику проводять країни, що не турбуються про підрив конкурентно здатності своїх товарів;

потекціонізм – це існування певних обмежень в зовнішній торгівлі для захисту внутрішнього ринку від іноземних конкурентів. Ця стратегія приймається державою під тиском національних виробників;

стратегія наповнення дефіцитного ринку - це є протилежна політика до протекціонізму. Вона може бути ефективна тільки у випадку тотального дефіциту на національному ринку.

Основні інструменти обмеження зовнішньоторгових відносин шляхом політики протекціонізму. Вони поділяються на тарифні і нетарифні.

Тарифні – це податки, якими обкладається імпорт товарів.

Нетарифні:

· квота – це встановлення об’єму на імпорт товарів і неможливо його збільшити за величину квоти;

· ліцензування експорту – імпорту – це видача державного дозволу на ввіз або вивіз товарів;

· національні стандарти – це вимога до якості, до форми упаковки і т.д. особливо імпорту продовольства та медикаментів;

· дискримінація умов, коли кращі умови створюються одним іноземним партнерам, а гірші – іншим. Така політика називається режим найкращого сприяння;

· субсидії або пільги в експорті.

В сучасних умовах переважають нетарифні обмеження зовнішньоторговельних відносин підприємств, а роль тарифних скорочується.

Тарифні і нетарифні бар’єри мають мікроекономічний ефект, тобто впливають на ціни національних ринків і не впливають на світові.

Розглянемо приклад мікроекономічного ефекту від введення тарифів і квот. На приклад, на автомобільному ринку в певній країні встановлюється ціна рівноваги, але світова ціна є значно нижча від національної, а тому споживачі хочуть придбати по світовій ціні Q1 об'єму автомобілів. Національні виробники по світовій ціні згідні продати Q2 об'єму автомобілів, отже Q1Q2 = це можливий імпорт в дану країну.

Уряд держави під тиском національних виробників вводить імпортний тариф, який піднімає ціну на внутрішньому ринку до рівня PT, відповідно попит скорочується з Q1 до Q3 , а пропозиція зростає з Q2 до Q4. Заштрихований прямокутник показує доходи держави від введення тарифів. Трикутник а – це втрати виробників, а трикутник с – це витрати споживачів. Отже було розглянуто основні принципи поведінки підприємства на світовому ринку та особливості цієї поведінки.

Лiтература

1. Хайман Д.Н. Современная микроэкономика: анализ и применение.- М., 1992.

2. Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки. – К.: Знання, 1999.

3. Р.Барр. Политическая экономия: в 2-х томах/ Перевод в фр. – М., 1995.

4. Овчинников Г.П.Микроэкономика.–С.Пб., 1992.

5. Микроэкономика.// Под ред. Яковлевой. – М.: Изд-во МГУ им. Ломоносова, 1997.

6. Вернан Х.Р. Микроэкономика. Промежуточный уровень. Современный подход: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1997, с. 767.

7. Алексеева В.Е., Арфеева М.В., Овчинников Г.П. Микроэкономика. Макроэкономика. Санкт-Петербург:Михайлова В.А.,1997, с.447.

8. Будаговська С., Кілієвич О. Мікроекономіка і макроекономіка. Київ: Основи, 1998, с.518.

9. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика. Санкт-Петербург: Экономическая школа, 1998, с.348, с.503.

10. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика. С-Пб.: С-Пб. УЭФ, 1998, с.447.

11. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика. С-Пб.,: Литера плюс, 1997, 448 с.

12. Емцов Р.Г., Лукин М.Ю. Микроэкономика. Москва: МГУ, Издательство «ДИС», 1997, с.320.