Сторінка
2

Теорія виробництва

2.

До цього часу ми аналізували зростання виробництва переважно у коротко­строковому періоді, коли залишається незмінним принаймні один фактор вироб­ництва. Тепер розглянемо поведінку фірми у довгому періоді з двома змінними факторами. Це дозволить нам зробити ізокванта.

Ізокванта (iso – той самий, quапtіtу – кількість) — це крива у просторі вхідних факторів, кожна точка на якій показує різні можливі їх комбінації, при яких виробляється однаковий обсяг продукції:

↨F(K, L)=const.

Ізокванта має форму ввігнутої до початку координат кри­вої. Це означає, що зменшення кількості одного використовуваного фактора вимагає збільшення кількості іншого фактора, щоб не допустити зниження обсягу виробництва.

Ізокванти подібні до кривих байдужості. Вони мають аналогічні властивості: від'ємний нахил, не перетинаються одна з одною, отже є паралельними, якщо рівень виробництва підтримується постійним уздовж ізокванти. Ці криві відоб­ражають альтернативні комбінації витрат факторів для виробництва визначеного обсягу продукції. Однак на відміну від кривих байдужості, де загальну корисність споживача точно виміряти неможливо, Ізокванти показують реальні рівні вироб­ництва. Чим далі Ізокванта перебуває від початку відліку, тим вищий рівень вироб­ництва вона відображає.

Карта ізоквант — це набір ізоквант, що показує нам, які ресурси потрібні для підприємства, щоб виготовити певний обсяг продукції Q.

Карта ізоквант подібна до контурної карти гори, висоти якої зображаються за допомогою кривих. Зміст карти ізоквант для виробників аналогічний змісту кар­ти кривих індиферентності для споживачів, яка розглядалася раніше. Нахил про­меня, що сполучає початок відліку та певну точку на ізокванті до осей координат, відображає пропорцію К/L, що відповідає певній технології.

Ізокванти демонструють наявність багатоваріантності при прийнятті вироб­ничих рішень керівництвом фірми. Можна домогтися певного обсягу випуску продукції, використовуючи різні поєднання виробничих факторів. Ізокванти зви­чайно вказують на існування багатьох альтернативних можливостей для забезпе­чення певного обсягу продукції при різних співвідношеннях між факторами ви­робництва. Ця обставина має надзвичайно важливе значення для підприємств, оскільки вони вишукують такі співвідношення, які забезпечують мінімальні вит­рати виробництва.

При аналізі ізоквант можна обмежитись ефективними комбінаціями факторів на ізокванті, оскільки заміщуваність доцільна лише тоді, коли за допомогою збільшення затрат одного фактора забезпечується зниження затрат іншого факто­ра. Якщо при виробництві визначеного обсягу продукції збільшення затрат одних факторів не супроводжується зменшенням затрат хоча б одного іншого фактора, то такий процес суперечить принципу ефективності.

Варто зауважити, що лише двофакторна виробнича функція (праця і капітал) дає можливість графічного аналізу виробництва. Якщо ж ураховувати більше фа­кторів, то необхідно застосовувати математичний аналіз.

Виробнича функція Леонтьєва

Виробнича функція Леонтьєва має встановлені незмінні коефіцієнти технології для поєднання вхідних факторів у певних пропорціях, щоб виробити певний рівень вихідної продукції. Лише одне поєднання вхідних факторів, одна технологія, одна факторна пропорція можуть забезпечити виробництво даного обсягу продукціїQ.

Якщо взяти два вхідних фактори К і L, то лише одна пропорція К/L, що відображає коефіцієнт технології, забезпечить виробництво даного обсягу продукції Q.

У виробничій функції Леонтьєва неможлива заміна факторів, вхідні фактори використовуються разом тільки у фіксованій пропорції.

Приклад. Для копання рову потрібні одна людина й одна лопата. Щоб прискорити копання, треба пропорційно збільшити і кількість людей, і кількість лопат Збільшення лише, наприклад, кількості лопат не прискорить цієї роботи На рисунку Ізокванти функції вироб­ництва Леонтьєва утворюють прямі кути і будуть перпендикулярними (L- подібними). Рисунок показує нахил променя до осей координат. Він відображає фіксова­ний коефіцієнт технології, розкриває сталі пропорції вхідних факторів, дає нам потрібну пропорцію К/L, що використо­вується у виробництві. У даному прикладі К/L=1. Уздовж променя, що відображає співвідношення К/L, можуть бути виб­рані різні рівні обсягу продукції Q, як результат фіксованих пропорцій вхідних факторів.

Нееокласична виробнича функція

Неокласична виробнича функція передбачає змінні пропорції факторів (велика кількість технологій), плавну зміну факторів (технологій), що фізично і технологічно можуть виробити даний обсяг продукції Q. Оскільки вхідні фактори не є досконало замінними, то Ізокванти цієї функції опуклі, паралельні і мають від'ємний нахил. Нехай для виробництва кількості Q2 продукції в тиждень вико­ристовується певна кількість капіталу К3 і праці L3 (точка С). Якщо ж такий обсяг виробництва може бути досягнутий при використанні більшої кількості капіталу і праці (точка D), то ізокванта набере опуклої форми (додатний нахил) між точками С i D. Однак комбінації фак­торів, яким відповідає відрізок iзокван­ти СD, позначений пунктиром, не може належати даній виробничій функції, оскільки ті самі Q2 = 200 одиниць мо­жуть бути вироблені з меншими затра­тами праці й капіталу. Частини ізоквант, які мають додатний нахил, відповідають варіантам виробництва, котрі не можуть бути включені у виробничу функцію, оскільки такий самий обсяг продукції може вироблятися за менших затрат факторів виробництва.

Якщо рухатися по ізокванті донизу, то отримаємо L-інтенсивну технологію. Співвідношення К/L зменшується.

3.

Для кращого розуміння взаємозв'язку кількості використовуваних факторів і обсягу виробництва дослідимо вплив зміни лише одного фактора (кількість інших залишається незмінною). З'ясування динаміки обсягу виробництва залежно від динаміки змінного фактора важливе для визначення меж, в яких доцільно вести виробництво з точки зору раціоналізації використання факторів.

Загальний продукт

Загальна кількість продукту, виробленого при використанні визначеної кількості змінного фактора і при незмінних інших факторах називається — загальним продуктом (ТР) цього змінного фактора:

ТР =f(х, у,z .), або Q =/(К, L, М .),

де у— змінний фактор; х, z — сталі фактори.

Загальний продукт, виготовлений на основі наявних ресурсів, відображає про­дуктивність як сталих, так і змінних вхідних факторів. Кількість виготовленої про­дукції, отриманої за певної комбінації вхідних факторів, залежить від: