Сторінка
2

Поняття та структура міжнародних економічних відносин, матеріальний зміст міжнародної економіки та її структура, основні види зовнішньоторговельних операцій

В межах Європи важливу роль у Міжнародних фінансових відносинах відіграє Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк). Мета діяльності цього банку полягає у фінансовому сприянні переходу країн Центральної і Східної Європи, включаючи і країни колишнього СРСР, до ринкової орієнтованої економіки. Основний капітал Євробанку складає 10 млрд. ЕКЮ. Найбільшим акціонером Євробанку є США, частка яких складає 1 млрд. ЕКЮ, а внесок України як акціонера становить 80 млн. ЕКЮ.

Основні функції Євробанку – сприяння переходу до ринкової економіки через фінансування життєздатних проектів у державному і приватному секторах економіки, а також сприяння в здійсненні програм структурної перебудови та приватизації.

Участь кожної країни у світовому поділі праці породжує проблему її економічної доцільності, інтерес до якої економічна наука проявляє вже давно. Теоретичним обгрунтування економічної доцільності міжнародного поділу праці є теорія порівняльних переваг. Історично світові економічні відносини починались із торгівлі товарами. Тому дана теорія й спирається на порівняльні переваги в торгівлі.

Класичним варіантом теорії порівняльних переваг є теорія порівняльних витрат Давида Рікардо. Вона ґрунтується на положенні, згідно з яким окремі країни спеціалізуються з виробництва тих товарів, які мають відносно більш низькі витрати порівняно з іншими країнами.

Теорія Рікардо пояснює переваги міжнародної торгівлі, враховуючи головним чином міжнародні відмінності у природнокліматичних умовах виробництва товарів. Проте з розвитком промисловості, насамперед обробної, їхня роль як фактора виробництва помітно зменшилась. Вирішальну роль стали відігравати виробничі фактори суспільного походження.

Ця ідея дістала своє відображення в неокласичній двофакторній моделі Хекшера-Оліна, згідно з якою два основні фактори – матеріальні та людські ресурси – розподілені між країнами нерівномірно. Тому в умовах відкритої економіки кожна країна прагне спеціалізувати свій експорт на тих товарах, стосовно яких вона має надмірну кількість виробничих факторів, і, як наслідок, порівняно низькі ціни. І навпаки, країна буде прагнути імпортувати ті товари, на які у неї відчувається дефіцит виробничих факторів, а тому й порівняно високими є ціни.

Згідно з даною моделлю, у процесі міжнародної торгівлі ціни факторів виробництва вирівнюються, і відповідні країни втрачають початкові переваги. Це пояснюється тим, що з розвитком експортних галузей кожної країни її виробничі фактори перестають бути надмірними, попит на них порівняно з пропозицією вирівнюється і ціни зростають до рівноважного рівня.

Вирівнювання цін факторів виробництва ліквідує порівняльні переваги окремих країн, розширює коло країн – експортерів певних видів товарів і сприяє виникненню міжнародної конкуренції за отримання порівняльних переваг на вищому рівні економічного розвитку.

Ці процеси викликали необхідність модифікації двофакторної моделі Хекшера-Оліна. Спочатку вона була доповнена таким фактором, як кваліфікація праці. Тому спеціалізація країни на експорті трудомістких товарів частково враховує переваги в рівні кваліфікації робочої сили. Подальше доповнення моделі іншими факторами перетворило її в багатофакторну модель.

У другій половині ХХ ст. істотний вплив на розвиток міжнародної торгівлі почав справляти НТП. Це знайшло своє відображення в моделях неотехнологічної теорії. Найбільшого поширення серед них набула модель технологічного розриву, автор якої англ. економіст М.Познер. Її суть полягає в тому, що міжнародна торгівля може виникати навіть за однакової наявності у країнах виробничих факторів, але за умов технологічного розриву між ними.

Нові технології, що вперше виникають в будь-якій країні, дають їй можливість виробляти традиційні товари з меншими витратами або випускати нові товари. В обох випадках, країна, що першою застосувала технічне нововведення, одержує порівняльні переваги і спеціалізується на експорті високотехнологічних, наукомістких товарів, ліцензій та прямого інвестування чи на експорті порівняно дешевих традиційних товарів.

Технологічний розрив між країнами в окремих галузях виробництва не вічний. Він поступово долається, але може виникати знову, проте в інших галузях, між іншими країнами і на більш високому рівні НТП.

2. Матеріальний зміст міжнародної економіки та її структура.

В сучасному світі виробляти всі види товарів, так як і створювати і удосконалювати всі типи факторів виробництва, не під силу ні одній, навіть найбагатшій країні.

Міжнародна економіка є тим механізмом, який може забезпечити досягнення цих цілей в інтересах всіх країн.

Після кризи 30-х років, яка потрясла буквально весь світ світове господарство виявилось розбалансованим. Країни входили в торгові війни між собою. З появою перших комп’ютерів, які показали здатність замінити не тільки фізичний, але й розумовий труб людини, що нерідко називають науково-технічною революцією, фінансування, хоча і продовжувало грати свою обслуговуючу роль, перетворилось в самостійну сферу міжнародного спілкування. Причому його масштаби, які погано піддаються оцінці, можуть виявитись значно більшими, ніж масштаби світової торгівлі і міжнародного руху факторів виробництва. До середини ХХ ст. поступово виникло розуміння того, що світове господарство не в силі стабільно функціонувати без якихось спільних для всіх країн механізмів координації і управління.

На мікрорівні фірми стали активніше утворювати вертикальні схеми управління відтворювальними процесами, в багатьох країнах світу. На макрорівні буквально протягом десятиріччя виникла ціла система міждержавних економічних і фінансових організацій з мандатом спостерігати за світовим економічним розвитком, попереджувати про виникнення дисбалансів і надавати країнам у випадку необхідності все стороню підтримку. В їх числі – Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова торгова організація, Організація Об’єднаних Націй, декілька об’єднань в Європі і багато інших.

Все це дозволяє зробити висновок, о в другій половині ХХ ст ринкова економіка перейшла в нове, більш високе, ніж світове господарство, стала міжнародною.

Ознаки міжнародної економіки є:

1) розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;

2) розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все в формах вводу – виводу капіталу, робочої сили і технології;

3) міжнародні форми виробництва на підприємствах. розташованих в декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;

4) самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов’язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів ні руху факторів виробництва;

5) система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку;