Сторінка
2
В межах Європи важливу роль у Міжнародних фінансових відносинах відіграє Європейський банк реконструкції та розвитку (Євробанк). Мета діяльності цього банку полягає у фінансовому сприянні переходу країн Центральної і Східної Європи, включаючи і країни колишнього СРСР, до ринкової орієнтованої економіки. Основний капітал Євробанку складає 10 млрд. ЕКЮ. Найбільшим акціонером Євробанку є США, частка яких складає 1 млрд. ЕКЮ, а внесок України як акціонера становить 80 млн. ЕКЮ.
Основні функції Євробанку – сприяння переходу до ринкової економіки через фінансування життєздатних проектів у державному і приватному секторах економіки, а також сприяння в здійсненні програм структурної перебудови та приватизації.
Участь кожної країни у світовому поділі праці породжує проблему її економічної доцільності, інтерес до якої економічна наука проявляє вже давно. Теоретичним обгрунтування економічної доцільності міжнародного поділу праці є теорія порівняльних переваг. Історично світові економічні відносини починались із торгівлі товарами. Тому дана теорія й спирається на порівняльні переваги в торгівлі.
Класичним варіантом теорії порівняльних переваг є теорія порівняльних витрат Давида Рікардо. Вона ґрунтується на положенні, згідно з яким окремі країни спеціалізуються з виробництва тих товарів, які мають відносно більш низькі витрати порівняно з іншими країнами.
Теорія Рікардо пояснює переваги міжнародної торгівлі, враховуючи головним чином міжнародні відмінності у природнокліматичних умовах виробництва товарів. Проте з розвитком промисловості, насамперед обробної, їхня роль як фактора виробництва помітно зменшилась. Вирішальну роль стали відігравати виробничі фактори суспільного походження.
Ця ідея дістала своє відображення в неокласичній двофакторній моделі Хекшера-Оліна, згідно з якою два основні фактори – матеріальні та людські ресурси – розподілені між країнами нерівномірно. Тому в умовах відкритої економіки кожна країна прагне спеціалізувати свій експорт на тих товарах, стосовно яких вона має надмірну кількість виробничих факторів, і, як наслідок, порівняно низькі ціни. І навпаки, країна буде прагнути імпортувати ті товари, на які у неї відчувається дефіцит виробничих факторів, а тому й порівняно високими є ціни.
Згідно з даною моделлю, у процесі міжнародної торгівлі ціни факторів виробництва вирівнюються, і відповідні країни втрачають початкові переваги. Це пояснюється тим, що з розвитком експортних галузей кожної країни її виробничі фактори перестають бути надмірними, попит на них порівняно з пропозицією вирівнюється і ціни зростають до рівноважного рівня.
Вирівнювання цін факторів виробництва ліквідує порівняльні переваги окремих країн, розширює коло країн – експортерів певних видів товарів і сприяє виникненню міжнародної конкуренції за отримання порівняльних переваг на вищому рівні економічного розвитку.
Ці процеси викликали необхідність модифікації двофакторної моделі Хекшера-Оліна. Спочатку вона була доповнена таким фактором, як кваліфікація праці. Тому спеціалізація країни на експорті трудомістких товарів частково враховує переваги в рівні кваліфікації робочої сили. Подальше доповнення моделі іншими факторами перетворило її в багатофакторну модель.
У другій половині ХХ ст. істотний вплив на розвиток міжнародної торгівлі почав справляти НТП. Це знайшло своє відображення в моделях неотехнологічної теорії. Найбільшого поширення серед них набула модель технологічного розриву, автор якої англ. економіст М.Познер. Її суть полягає в тому, що міжнародна торгівля може виникати навіть за однакової наявності у країнах виробничих факторів, але за умов технологічного розриву між ними.
Нові технології, що вперше виникають в будь-якій країні, дають їй можливість виробляти традиційні товари з меншими витратами або випускати нові товари. В обох випадках, країна, що першою застосувала технічне нововведення, одержує порівняльні переваги і спеціалізується на експорті високотехнологічних, наукомістких товарів, ліцензій та прямого інвестування чи на експорті порівняно дешевих традиційних товарів.
Технологічний розрив між країнами в окремих галузях виробництва не вічний. Він поступово долається, але може виникати знову, проте в інших галузях, між іншими країнами і на більш високому рівні НТП.
2. Матеріальний зміст міжнародної економіки та її структура.
В сучасному світі виробляти всі види товарів, так як і створювати і удосконалювати всі типи факторів виробництва, не під силу ні одній, навіть найбагатшій країні.
Міжнародна економіка є тим механізмом, який може забезпечити досягнення цих цілей в інтересах всіх країн.
Після кризи 30-х років, яка потрясла буквально весь світ світове господарство виявилось розбалансованим. Країни входили в торгові війни між собою. З появою перших комп’ютерів, які показали здатність замінити не тільки фізичний, але й розумовий труб людини, що нерідко називають науково-технічною революцією, фінансування, хоча і продовжувало грати свою обслуговуючу роль, перетворилось в самостійну сферу міжнародного спілкування. Причому його масштаби, які погано піддаються оцінці, можуть виявитись значно більшими, ніж масштаби світової торгівлі і міжнародного руху факторів виробництва. До середини ХХ ст. поступово виникло розуміння того, що світове господарство не в силі стабільно функціонувати без якихось спільних для всіх країн механізмів координації і управління.
На мікрорівні фірми стали активніше утворювати вертикальні схеми управління відтворювальними процесами, в багатьох країнах світу. На макрорівні буквально протягом десятиріччя виникла ціла система міждержавних економічних і фінансових організацій з мандатом спостерігати за світовим економічним розвитком, попереджувати про виникнення дисбалансів і надавати країнам у випадку необхідності все стороню підтримку. В їх числі – Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Світова торгова організація, Організація Об’єднаних Націй, декілька об’єднань в Європі і багато інших.
Все це дозволяє зробити висновок, о в другій половині ХХ ст ринкова економіка перейшла в нове, більш високе, ніж світове господарство, стала міжнародною.
Ознаки міжнародної економіки є:
1) розвинута сфера міжнародного обміну товарами на базі міжнародної торгівлі;
2) розвинута сфера міжнародного руху факторів виробництва, перш за все в формах вводу – виводу капіталу, робочої сили і технології;
3) міжнародні форми виробництва на підприємствах. розташованих в декількох країнах, в першу чергу в рамках ТНК;
4) самостійна міжнародна фінансова сфера, не пов’язана з обслуговуванням ні міжнародного руху товарів ні руху факторів виробництва;
5) система міжнаціональних і наднаціональних, міждержавних і недержавних механізмів міжнародного регулювання в цілях забезпечення збалансованості і стабільності економічного розвитку;
Інші реферати на тему «Міжнародні відносини»:
Структура міжнародної торгівлі
Організація ЗЕД на підприємстві. Основні тенденції розвитку ЗЕД області
Порівняльна характеристика економічних показників країн України та Туреччини
Глобалізація третинного сектору економіки, туризму, навколишнього середовища
Зовнішня торгівля та розподіл доходів. Вигоди від зовнішньої торгівлі