Сторінка
4

Особливості міжнародних автомобільних перевезень

Регулярні перевезення здійснюються на підставі дозволу-документа на проїзд, що дозволяє в'їзд/виїзд автотранспорт­ного засобу однієї договірної держави на/з територію(ї) іншої держави або надає право на проїзд транзитом через територію іноземної договірної держави. Дозволи видаються на підставі встановлених квот. Для нерегулярних перевезень дозвіл не є обов'язковим. У міжнародних договорах можуть передбачати­ся випадки перевезень, на виконання яких дозвіл не потрібен. Наприклад, рухомого майна при переселенні; матеріалів і предметів, творів мистецтва, призначених для ярмарок, виста­вок, видовищ неторгового характеру; обладнання, предметів, тварин, призначених для театральних, музичних, спортивних, циркових та кіно- заходів і ярмарок; обладнання для радіо, кіно-, фото- й телезйомок; покійних чи праху; пошти; пошко­джених транспортних засобів; медичного обладнання та меди­каментів для надання допомоги при стихійних лихах та ін. Для виконання таких перевезень достатньо перевізного доку­мента країни, де зареєстровано транспортний засіб.

Перевезення окремих видів вантажів, зокрема загальна вага або розміри яких разом з транспортним засобом перевищують допустимі норми; небезпечних тощо дозволяється за наявності спеціального дозволу. Його отримання усуває необхідність у дозволі на звичайне перевезення.

Міжнародні договори можуть містити застереження про за­борону перевезення між державами, що домовляються, або транзит їх територіями окремих вантажів, наприклад, зброї, боєприпасів, військового спорядження, вибухових матеріалів та інших небезпечних чи шкідливих речовин.

Договори встановлюють вимоги до перевізних документів та їх відповідності загальноприйнятим міжнародним зразкам, а також вимоги до прав водія та реєстраційних документів на автотранспортний засіб. Норми міжнародних договорів мо­жуть визначати порядок здійснення платежів чи умови звіль­нення від них або відсилати з цих питань до національного законодавства держав. Наприклад, у договорах зазначено, що не сплачуються мито та інші платежі за паливо, яке знаходить­ся в ємкостях, встановлених на транспортних засобах згідно з інструкцією заводу-виробника; мастильні матеріали у кількос­ті, необхідній для використання під час перевезення; запасні частини та інструменти, тимчасово ввезені з метою ремонту пошкодженого транспортного засобу та ін.

В угодах може зазначатися, що перевізники та екіпажі транспортних засобів під час перебування на території іншої договірної держави зобов'язані дотримуватися законів і пра­вил, які діють на цій території, у т. ч. правил перевезень та дорожнього руху. У разі порушення норм національного зако­нодавства чи міжнародних договорів до перевізника застосо­вують заходи покарання, передбачені договорами. Водночас можна застосовувати й санкції, встановлені законодавством держави, на території якої сталося правопорушення.

Норми міжнародних договорів про автомобільні перевезен­ня доповнюють міжнародні угоди, які регулюють питання прикордонного, митного та санітарного контролю. Для вирі­шення питань, не урегульованих цими договорами, застосову­ється національне законодавство.

З метою виконання двосторонніх угод про міжнародні ав­тотранспортні перевезення договірні держави можуть прийма­ти Виконавчі Протоколи, створювати Спільні Комісії чи від­кривати представництва на території іноземної держави. Так, поруч з підписанням зазначеної міжурядової Угоди за участю Казахстану та України було підписано Виконавчий Протокол про застосування Угоди між Урядом Республіки Казахстан і Урядом України про міжнародне автомобільне сполучення від 22 лютого 1993 р. У ньому вказано, зокрема, центральні вико­навчі органи (відповідні міністерства), тлумачення термінів, використаних у міжнародній угоді, способи та умови надання дозволів, строки їх дії.

5. Національне законодавство в регулюванні автоперевезень

Як зазначалося. Закон Украї­ни "Про підприємництво" вказує на необхідність отримання суб'єктами підприємницької діяльності ліцензії на здійснення міжнародних, в т. ч. автомобільних, перевезень. Метою ліцен­зування є, зокрема, дотримання правил руху та екологічних вимог під час експлуатації автомобільного транспорту. Згаду­ваною Інструкцією Міністерства транспорту України "Про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення внутрішніх й міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом" від 14 липня 1993 p. за № 178 встановлено, зокрема, порядок видачі суб'єктам під­приємництва згаданих ліцензій. Наявність ліцензійної картки вимагається й Правилами дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів від 31 грудня 1993р.

Міністерство транспорту може делегувати функції щодо ви­дачі документів на право здійснення внутрішніх та міжнарод­них перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспор­том державним госпрозрахунковим підприємствам — облас­ним та Автономної Республіки Крим бюро ліцензування авто­мобільних перевезень (в країни СНД та Балтіі), а також Ук­раїнському бюро ліцензування автомобільних перевезень (в країни Європи та Азії). За видачу ліцензій на здійснення між­народних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з громадян та юридичних осіб стягується плата. Встановлено також плату за видачу ліцензійної картки на кожний транспортний засіб.

З метою більш повного задоволення потреб населення у перевезеннях, обмеження монополізму на ринку пасажир­ських автотранспортних послуг, розвитку конкуренції між пе­ревізниками усіх форм власності постановою Кабінету Мініст­рів 2 листопада 1996 p. було затверджено "Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспор­том". Відповідно до Порядку юридичні чи фізичні особи, які мають ліцензію на право виконання пасажирських перевезень, у т. ч. міжнародних, можуть взяти участь у конкурсі. Пере­можці конкурсу забезпечують виконання необхідних обсягів та якість перевезень пасажирів на постійних автобусних мар­шрутах. Конкурс щодо міжнародних перевізників готує замов­нику Мінтранс. Він може передати свої функції іншій органі­зації з видачею їй Свідоцтва на право проведення конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. З пере­можцем конкурсу укладається договір відповідно до Типового договору на перевезення пасажирів автомобільним транспор­том, який є додатком до вказаного Порядку. В договорі зазна­чають сторони, предмет домовленості, права та обов'язки за­мовника й перевізника, юридичні адреси сторін. Якщо автот­ранспортні послуги здійснюються автобусами, то однією з умов договору є обов'язок перевізника виконувати затвердже­ний замовником розклад руху автобусів з регулярністю не нижче 97 відсотків на міжнародних рейсах. У разі невиконан­ня зазначеної умови замовник зменшує дотацію перевізнику за кожний відсоток зниження регулярності руху на певну кількість відсотків, встановлену домовленістю сторін.