Сторінка
2

Міжнародна підприємницька діяльність

Суб’єктами міжнародного бізнесу є його учасники, спроможні активно і незалежно працювати з метою реалізації своїх економічних інтересів. До основ­них суб'єктів такої господарської діяльності належать фізичні та юридичні особи, інституціональні й добровільні об'єднання останніх, держави та міжна­родні організації. Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами такої діяльності можуть бути:

§ фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають громадянську дієздатність і правоздатність;

§ юридичні особи, що зареєстровані в Україні та мають на її території по­стійне місцезнаходження;

§ об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезна­ходження на території України;

§ структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

§ спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

До цього слід додати, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності Украї­ни при господарюванні мають дотримуватись таких принципів:

- суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- свободи зовніш­ньоекономічного підприємництва;

- юридичної рівноправності та недопущення дискримінації;

- верховенства закону;

- захисту інтересів суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності;

- еквівалентності обміну, недопустимості демпінгу в проце­сі ввезення і вивезення товару.

Виходячи з мотивації та особливостей здійснення міжнародної підприєм­ницької діяльності (бізнесу), можна виокремлювати певні її (його) типи і види (мал. 1).

Як видно із рисунка, є два основні типи бізнесу — приватний і державний міжнародний бізнес. Таке виокремлення типів міжнародного бізнесу здійсню­ється на основі розмежування суб'єктів господарювання за ознакою форм влас­ності. Зараз у країнах Із перехідною економікою домінує тенденція до поступо­вого збільшення частки приватного міжнародного бізнесу.

— За галузево-технологічною і функціональною ознаками розрізняють певні види міжнародного бізнесу: промисловий, аграрний, промислово-аграрний, будівельний, торговельний, транспортно-комунікаційний, фінансовий. Най­більш швидкими темпами розвиваються промисловий, торговельний і фінан­совий міжнародний бізнес.

Форми міжнародної підприємницької діяльності

У міжнародній практиці підприємницької діяльності розрізняють певні форми та рівні інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що показано на мал. 2.

Першою і найнижчою за рівнем інтернаціоналізації формою підприємни­цької діяльності є здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій — екс­портно-імпортних, лізингу, посередницьких, консультаційних і маркетинго­вих послуг.

Другою формою підприємницької діяльності є різноманітна промислова кооперація — науково-технічна (в галузі науково-дослідних і дослідно-кон­структорських, випробувальних робіт), виробнича, збутова, сервісна (технічне обслуговування і ремонт після продажу).

Третя форма міжнародної підприємницької діяльності — це достатньо ши­рокомасштабна організація спільного підприємства, яка має високий рівень інтернаціоналізації і охоплює створення та функціонування спільних підпри­ємств, ліцензування, управління за контрактом.

Четверта форма міжнародної підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів господарювання — це територіально-виробничі комплекси з багатосторонніми міжнародними зв'язками. Прикладами таких форм господарських зв'язків можуть бути прикордонна і прибережна торгів­ля, різні консорціуми, реалізація концесійних угод тощо.

Економічні зв'язки з зарубіжними фірмами реалізуються переважно шля­хом здійснення комерційних операцій, тобто певних технічних і організацій­них процедур для підготовки і здійснення міжнародного співробітництва. Найбільш поширеною, традиційною формою зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоторговельні операції — імпортні та експортні.

Імпорт — завезення товарів з іншої країни і реалізація їх на внутрішньому ринку.

Експорт — продаж товарів, вивезених із країни іноземному покупцю.

Розрізняють нерегулярний експорт, коли фірма експортує надлишки своїх товарів чи окремі товари, виготовлені на замовлення, та активний експорт, за якого продуцент розширює постійні експортні операції на конкретних міжна­родних ринках. Є ще прямий експорт, коли будь-який суб'єкт зовнішньоеко­номічної діяльності може експортувати свої товари самостійно, і побічний екс­порт, коли реалізація здійснюється за допомогою міжнародних посередників.

Не наявність достатньої кількості конвертованих національних валют, пра­гнення скоротити валютні ресурси на імпорт зарубіжних товарів спричиняють значний розвиток зустрічної торгівлі, основними формами якої є:

— бартер — одноразовий або послідовний обмін товарів у натуральній формі без грошей. У цьому випадку гроші є лише розрахунковою категорією;

— зустрічна купівля — торгівля за одним або кількома контрактами, кож­ний з яких має бути оплачений покупцем негайно, але із зобов'язанням про­давця закупити в свою чергу певний товар на відповідну суму в покупця. У цьому випадку операції оплати і закупівлі розмежовані в часі;

— кліринг (міжнародний) — безперервна зустрічна торгівля в обумовлених договорами обсягах з використанням системи безготівкових розрахунків, тоб­то заліку взаємних вимог і зобов'язань;

— компенсаційна операція — це операція, подібна до бартерної; проте мож­ливе часткове погашення заборгованості грошима;

— офсет — це виробничі взаємовідносини, коли продавець зобов'язується виготовляти товар або складувати готовий виріб у місці збуту (в іноземній дер­жаві), або купувати певні комплектуючі деталі (вузли) для даного товару в конкретних виробників цих деталей;

— спільне підприємство — підприємство, діяльність якого базується на співпраці вітчизняних та іноземних партнерів, солідарному ризику її здійснен­ня, спільному розподілі прибутків. Необхідні передумови такої діяльності ство­рюються у процесі інтернаціоналізації суб'єктів господарювання, розвитку експортно-імпортних операцій.

Надвисокий рівень інтернаціоналізації є важливим чинником зростання ефективності зовнішньоекономічної діяльності будь-якого суб'єкта господарю-