Сторінка
2
Експорт – це продаж товарів або послуг іноземному покупцю з відправленням товару в країну покупця. Існують такі основні види експортних операцій: а) поставки експортного товару; б) експорт товару на умовах комерційного кредиту; в) експорт товару в рахунок державного кредиту (України), наданого країні іноземного покупця; г) експорт товару при компенсаційній угоді; д) експорт товару в рахунок надання допомоги. Крім товарів, можливий експорт робіт і експорт послуг.
Експорт товару оформляється контрактом, один примірник якого зберігається в головного бухгалтера, котрий контролює стан розрахунків. У контракті обов’язково вказується порядок розрахунків готівкою або в кредит, тобто з розстрочкою платежу. Розрахунки готівкою здійснюються через банки, форми розрахунків готівкою такі: банківський переказ; документарне інкасо; документарний акредитив; розрахунки за відкритим рахунком; розрахунки чеками.
Таким чином, розрахунки готівкою – це здебільшого розрахунки в безготівковій формі. Для проведення таких розрахунків в уповноважений банк, де відкрито рахунок резидента, подаються:
· контракт або договір із нерезидентом, що передбачає повну або часткову оплату готівкою у ВКВ на суму до 10 тис. дол. США.
· оригінали митних декларацій про вивіз із країни нерезидента і ввезення в Україну вільно конвертованої валюти;
· копія паспорта уповноваженої особи для внесення в касу суми готівки;
· повноваження фізичної особи-нерезидента відповідно до умов контракту або договору.
За наявності зазначених документів нерезидент безпосередньо здає в касу банку готівку для зарахування її на розподільний рахунок резидента.
Форма розрахунків вказується в контракті. Розрахунок у кредит або розрахунок із розстрочкою платежу має дві форми:
1) комерційний кредит (кредит експортера імпортеру);
2) видача авансу імпортером експортеру.
Експортним операціям вигідніші розрахунки готівкою, оскільки вони дають змогу швидко втягнути в обіг валютну виручку. В імпортних операціях доцільніше користуватися комерційним кредитом з урахуванням умов його надання.
3. Організація імпортних операцій
Можливі такі варіанти придбання імпортного товару (або послуг):
1) придбання товару за готівку;
2) на умовах комерційного кредиту, наданого іноземним постачальником;
3) у рахунок погашення кредиту, наданого Україною країні іноземного постачальника, що погашається поставками імпортних товарів підприємствами країни іноземного постачальника;
4) у порядку компенсаційної операції;
5) у порядку бартерної угоди.
Рахунки з іноземними постачальниками за імпортні товари відображаються на рахунку 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.
Основними документами для відображення в бухгалтерському обліку придбання імпортних товарів і розрахунків за них іноземними постачальниками є акцептований рахунок іноземного постачальника з прикладеними до нього товаросупровідними документами, передбаченими умовами контракту.
Товари які імпортуються, обліковуються підприємством як імпортні товари з моменту надходження відповідних розрахункових і комерційних документів, що оформляють придбання товарів, до моменту їхньої оплати підприємством.
Імпортні товари враховуються за фактурною імпортною вартістю, під яким розуміють вартість самого товару і вартість тоари й упакування, оплачуваних іноземному постачальнику за його рахунком відповідно до контракту.
Покупцеві при імпорті товару важливо знати умови поставки товару, тому що вони впливають на імпортну (фактурну) вартість товару (СІФ, ФОБ, франко-кордон тощо). Так, у ціну товару на умовах ФОБ включаються транспортні й інші витрати постачальника до моменту навантаження товару на борт корабля.
Облік імпортних товарів, як і експортних, ведеться за обліковими партіями, при визначенні ознак яких беруться до уваги вид товару, можливість збереження партій у процесі перевезення, перевалювання і зберігання вантажів та інші умови.
Обліковуючи імпортні операції, потрібно чітко визначити, хто є покупцем товару на зовнішньому ринку – підприємство-споживач чи його посередник, бо це впливає на організацію обліку імпортних операцій.
Розглянемооблік закупівлі імпортних товарів за готівку при прямому виході підприємства на зовнішній ринок.
Облік руху імпортних товарів починається з акцепту рахунку-фактури постачальника за відвантажений товар.
Розрахунки з іноземною фірмою-постачальником можуть відображатися в бухгалтерському обліку до початку обліку товароруху чи після залежно від форми розрахунків. В Україні сьогодні найпоширенішими формами розрахунків за імпортні товари є: документальне інкасо, документарний акредитив і банківський переказ.
Оприбутковування імпортних товарів на склад покупцю здійснюється на підставі приймального акта або акта експертизи торговельно-промислової палати. У разі виявлення недостачі або дефекту товарів їх приймання неприпиняється, а складається рекламаційний акт, у якому, крім відповідних реквізитів, указується на невідповідність якості, комплектності тощо даним супровідних документів. Рекламаційні акти складаються упродовж 10-ти днів із дня прибуття товару на кожну партію, що надійшла за одним транспортним документом окремо за кожним постачальником. Якщо постачальник надає гарантії, то такий акт складається протягом 5-ти днів. Оформлений відповідним чином рекламаційний акт та інші документи надсилаються іноземному постачальникові. Недостача обліковується на рахунку 374 “Розрахунки за притензіями”.
Відповідно до чинного законодавства на імпортні товари (крім критичного імпортує) нараховується податок на додану вартість, що включається зовнішньо торговельну собівартість імпортного товару. Критичний імпорт – це перелік товарів установлених Кабінетом Міністрів України тільки для резидентів і тільки для вітчизняного виробнитцтва.
Для товарів що ввозятся на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижча митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України, сплата брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних із ввезенням таких товарів, плата за використання об’єктів інтелектуальної власності що належить до таких товарів, акцизних зборів, а також інших податків, зборів, за винятком податку на додану вартість, включених у ціну товарів, відповідно до законів України з питань оподаткування. Визначена в такий спосіб вартість перераховується в українскі гривні за валютним (обмінним) курсом Націонольного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов’язань. Ставка податку на додану вартість – 20%.
Завантажити реферат