Сторінка
1

Поняття інвестицій, інвестиційного і страхового менеджменту

Відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків — обов'язкова умова ефективності інвестиційної діяльності в Україні на сучасному етапі розвитку економіки. Економічного підсилення й активності інвестиційної діяльності можна досягти тільки шляхом створення ринку капіталу. Суб'єктами ринку капіталу, окрім банків, повинні стати й страхувачі. Розвиток страхової справи буде корисним для вирішення проблеми інвестицій.

Для виходу економіки країни з кризового стану та для її стабілізації потрібна обґрунтована інвестиційна політика держави і необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат. "Зниження інвестиційної активності відбувається в усіх джерелах інвестування". Причина спаду — зниження прибутковості, відсутність належного виробничого розвитку, неналежне використання амортизаційних відрахувань. Слід також враховувати, що фізична і моральна старість виробничих фондів становить близько 60-70 %**. Така зношеність фондів загрожує різноманітними аваріями і катастрофами, що призводять до людських жертв і припинення господарської діяльності.

Інвестиції повинні випереджати темпи зростання ВВП, тому прискорене зростання інвестицій є передумовою економічного розвитку. Серед обов'язкових заходів також — залучення внесків населення, а це можливе тільки за умови зміцнення довіри. Один із шляхів зміцнення такої довіри — страхування усіх внесків, що потребує розвитку страхової справи.

У країнах з розвинутою економікою страхова справа набула чималого розмаху, вона забезпечує надійну охорону інтересів підприємців від несприятливих наслідків різноманітного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних чинників, стихійних та інших лих. Позаяк діяльність в умовах ринку супроводжується різноманітного роду ризиками, нині характер і функції страхування в Україні принципово змінюються, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання, виробників товарів і послуг, а також захисту громадян. Тому страхування потрібно розглядати як складову частину інвестиційного процесу в колі питань накопичення коштів, необхідних для виплати страхових відшкодувань.

Як і всяка господарська діяльність, страхування потребує управління. Проте страхова справа має певні особливості, що відрізняють його від інших видів господарювання. Ці особливості полягають у тому, що: страхова діяльність визначається в Україні як виняткова діяльність і регламентується відповідним Законом України.

Отже, найважливіший показник діяльності страхувачів є обсяг страхових платежів і фінансово-результативні показники. Важливим моментом у процесі господарської діяльності підприємств є прибутки, але прибутки в цілому по країні і у більшості галузей знижуються. Так у 1995 р. прибутки по всіх галузях становили — 18806 млн грн, у 1996 р. — 14418, у 1998 р. — 3419**. Прибутки в цілому по країні постійно зменшувалися. На цьому тлі страхування має привабливий вигляд інвестора, прибутки якого постійно збільшуються. Для наочності скористаємося не самими показниками прибутків, а їх індексами. Порівняємо індекс прибутку в цілому по господарству з індексом прибутку в страхуванні: у 1996 р. (у цілому по країні й у страхуванні, відповідно) — 76,7 % і 169,5 %; у 1997 р. — 96,2 % і 223,9 %; у 1998 р. — 24,7 % і 189,5 %***. Аналізуючи отримані дані, дійдемо висновку, що, незважаючи на спад прибутку в цілому, у страхуванні відбувалося зростання обсягів прибутку. А це означає, що цей сегмент ринку набув розвитку. І хоча прибутки в страхуванні нині не такі, порівняно з ВВП, значні, проте недооцінювати страхування як інвестора не можна.

У країнах із розвинутою ринковою економікою страхувачі більшу частину прибутку одержують не від страхової діяльності, а від інвестиційної. Головне завдання для страхувачів — збільшити кількість страхувальників і використати зібрану страхову премію для інвестиційної діяльності.

Економічна сутність інвестицій. Поняття про валові та чисті інвестиції. Динаміка інвестування. Фактори, що впливають на обсяги інвестицій. Економічна сутність і функції страхування. Класифікація страхування. Класифікація інвестицій за об'єктами вкладання коштів, характером участі в інвестуванні, періодом інвестування, формами власності інвесторів, регіональною ознакою. Сутність, мета й завдання інвестиційного та страхового менеджменту. Основні функції інвестиційного та страхового менеджменту. Основні поняття інвестиційної діяльності. Основні поняття страхової справи

Економічна сутність інвестицій

Економічна діяльність суб'єктів господарювання* значною мірою залежить від обсягів і форм інвестицій.

Термін "інвестиція" походить від латинського invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції— це вкладання капіталу з метою подальшого його нарощування. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси — вкладання капіталу і одержання прибутку — відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержувати прибуток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через певний час одержати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції у такому випадку розглядаються як вклади у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватися на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).

Декотрі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що такі існують лише у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (сюди належать досвід роботи, пакети програм, інші форми інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Розрізняють інвестиції валові та чисті.