Сторінка
1

Сукупний попит. Цінові фактори сукупного попиту. Проблема нерівності в розподілі доходів

ПЛАН

1. Сукупний попит. Цінові фактори сукупного попиту

2. Проблема нерівності в розподілі доходів

3.Задача

Список використаної літератури

1. Сукупний попит. Цінові фактори сукупного попиту

Сукупний попит (AD, Aggregate demand) - це загальний обсяг то­варів і послуг, що їх готові купити домогосподарства, фірми, уряд країни і економічні суб’єкти інших країн за різного рівня цін у країні.

Основні компоненти сукупного попиту, або сукупних витрат, у відкритій економіці

AD = C + I + G + NX,

де С - споживчі витрати; I - інвестиційні витрати; G - державні витрати; NX - чистий експорт країни.

Крива AD (рис. 1) зображує зміну сукупного рівня усіх витрат домогосподарств, фірм, держави та закордону залежно від зміни рівня цін. Негативний нахил кривої AD свідчить про те, що за умови підвищення рівня цін обсяг реального ВВП, на який пред’явлено по­пит, буде меншим, а при зниженні рівня цін обсяг реального ВВП збільшиться.

На сукупний попит впливають цінові та нецінові чинники. Вплив їх може пояснити рівняння кількісної теорії грошей:

MV = PY,

де М- кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки;

V- швидкість обігу грошей;

P – рівень цін;

Y- номінальний обсяг доходу.

Звідси

Y = (MV) / P,

де P - рівень цін в економіці; Y— реальний обсяг доходу; M— кіль­кість грошей в економіці; V— швидкість обігу грошей.

Рис. 1. Крива сукупного попиту

Від’ємний нахил кривої сукупного попиту визначається такими чинниками:

1) ефектом багатства;

2) ефектом відсоткової ставки;

3) ефектом обмінного курсу.

1.Ефект багатства, або реальних касових залишків (ефект Пігу), означає зменшення багатства (доходу). За зростання рівня цін (P) скорочуються реальні запаси грошових коштів (M/P). Отже, знижується попит на товари і послуги (AD) та зменшується дохід (Y). Цим пояснюється обернена залежність між величиною AD та рівнем цін (за умови, що пропозиція грошей і швидкість їх обертання є фіксованими).

2.Ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса) полягає у тому, що із зростанням рівня цін скорочуються реальні запаси грошових коштів. За незмінної пропозиції грошей зростає відсоткова ставка. Як наслідок, скорочується обсяг інвестицій в економіку і далі знижується обсяг сукупного попиту.

3. Ефект обмінного курсу виявляється у тому, що зростання цін у країні за стабільних цін на імпорт призводить до скорочення експорту. Отже, знижується сукупний попит у національній економіці.

Рис. 2. Цінові чинники сукупного попиту

2. Проблема нерівності в розподілі доходів

Будь-яке суспільство прагне створити якнайкращі умови для життєдіяльності людей і досягти соціальної справедливості.

Існує два підходи до проблем розподілу доходів у суспільстві: 1) рівність до­ходів; 2) нерівність доходів.

Чинники існування нерівності: 1) диференціація зарплати залежно від здібностей, освіти, професійного досвіду; 2) нерівномірний розподіл власності на цінні папери і нерухоме майно; 3) везіння, удача, ризик, особисті зв’язки. Для визначення нерівності доходів у макроекономіці використовують криву Лоренца - графік, який ілюструє ступінь нерівності (рис. 2.1). Автор - Макс Лоренц, американський економіст, статистик.

Рис. 2.1. Крива Лоренца

Вертикальна вісь - частка доходів (від 0 до 100 %), горизонталь-на вісь — частка тих, хто отримує ці доходи (від 0 до 100 %). Бісектриса ОС - лінія абсолютної нерівності, означає, що будь-який відсо­ток родин (наприклад, 10 %) одержуватиме таку саму частку доходів (10 %).

За фактичного нерівного розподілу доходів крива Лоренца відхиляється праворуч і донизу від бісектриси або є увігнутою. Увігнута крива показує, що однакові частки найбідніших і заможних громадян отримують різні частки від сукупного доходу суспільства. Реально найбідніша частина населення одержує 5-6 %, найбагатша - 40–45 %. Як правило, родини поділяються на п’ять квінтилів, у кожен з яких входить 20 % населення. Групи населення розташовують на осі від найбідніших до найбагатших. Якщо всі групи мають рівні доходи, то на 20 % родин припадає 20 % доходу. При рівному фактичному роз­поділі доходу крива Лоренца і лінія бісектриси збігаються. У результаті політики перерозподілу доходів крива Лоренца зсувається ліво­руч, наближаючись до лінії абсолютної рівності.

Ще один показник нерівності доходів - коефіцієнт Джині - від­ношення площ фігур S1, що утворюються між кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності, та площі S, яка утворюється лінією абсо­лютної рівності ОС та координатною віссю (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Коефіцієнт Джині

Коефіцієнт Джині = S1 / (S1 + S2) = S / S.

Чим більший коефіцієнт Джині, тим 1ільша нерівність. Ще один показник вимірювання нерівності - децильний коефіцієнт. Усе населення країни поділяється на 10 груп по 10 % кожна і порівнюються доходи 10 % вищої групи з доходом 10 % населення нижчої групи. Зменшення нерівності у розподілі доходів, або перерозподіл доходів, здійснює державна влада за допомогою податкової системи та транс-фертів. Цьому сприяє прогресивна система оподаткування, коли най-більш забезпечена частина населення обкладається більшим у відсотковому відношенні податком, ніж бідніша. Майже в усіх країнах існують програми соціального страхування і державної допомоги бідним, які передбачають страхування за віком, у разі непрацездатності, втрати роботи, програми додаткової допомоги: медичне страхування, допо­мога багатодітним родинам, надання різних пільг. Політика перерозподілу доходів виправдана у довгостроковій перспективі, оскільки дає можливість бідним одержати освіту та досягти певних успіхів. Для розвинутих країн належність до бідних, середніх та багатих верств не є зафіксованою. Причинами нерівності доходів є: розбіжності в оплаті праці; різний склад родин; різні доходи від приросту капіталу та володіння власністю (акції, облігації, нерухомість); відмінності у фізичних та розумових здібностях людей; відмінності в освіті й професійній підготовці.