Сторінка
2

Макроекономічні показники

1.2 Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва с дода­на вартість.

Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених якою-пебудь галуззю, групою вироб­ників або економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання.

Додана вартість характеризує внесок конкретної сукуп­ності факторів виробництва У створення вартості в масш­табах економіки в цілому. Слід підкреслити, що додана вартість як внесок кожного окремого виробника розгля­дається в СНР стосовно виробника, а не продукту.

Технічно макроскономічне рахівництво базується на запозиченому з бухгалтерського обліку принципі подвій­ного запису, згідно з яким СНР с взаємопов'язана сукуп­ність двосторонніх рахунків (балансових таблиць), а кожний економічний показник (економічна операція) записується у дебеті одного рахунку й кредиті іншого, що кореспондує з ним. Тобто кожний рахунок сам по собі має вигляд балансової таблиці, одна сторона якої характеризує ресурси, а інша —їхнє використання.

1.3 Базовою одиницею обліку в СНР слугує так звана їнституцшна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері свосї основної діяльності. Іиституційна одиниця веде повний набір бух­галтерської звітності й с юридичною особою. Поняття шституційної одиниці використовується у процесі аналізу балансів майна, формування й розподілу доходів і фінан­сових операцій.

Національна економіка в цілому визначається як сукупність усіх іпститупійних одиниць резидентів (еко­номічних одиниць), що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). Сюди також включаються територіальні анклави (посольства, наукові органі­зації, військові бази в інших країнах) і виключаються екстериторіальні анклави (посольства, консульства інших країн, представництва міжнародних організацій).

Іпституційиі одиниці (домашні господарства, під­приємства і організації) с резидентами даної країни, якщо центр їхніх економічних інтересів пов'язаний з еконо­мічною територією даної країни. Поняття резидента не збігається з поняттям громадянства або національності. Практично до резидентів даної країни належать особи, які проживають на території даної країни, за винятком осіб, що приїздять на відносно короткий строк (менше ніж рік). Резиденти підприсмства даної країни — це економічні одиниці, що зайняті виробництвом на економічній території даної країни, включаючи спільні та змітані підприємства, філіали зарубіжних фірм і корпорація тощо.

Усі інституційні одиниці об'єднуються у сектори: під­приємства, що виробляють товари й послуги, крім фінан­сових послуг (нефінансові підприємства);фінансові уста­нови; державні установи; громадські й приватні організа­ції, які обслуговують домашні господарства; домашні господарства; зовнішньоекономічнізв'язки.

Сектор «Підприємства»охоплює інституційні одиниці, основною функцією котрих с виробництво продуктів і нефінансових послуг' для реалізації на ринку. До цього сектора включаються усі підприємства незалежно від форми власності.

Сектор „Фінансові установи” складається з інституційних одиниць, зайнятих фінансовими операціями та комерційній основі та операціями зі страхування незалеж­но від форми власності. Це — комерційні банки, кредитні товариства й асоціації, основною функцією яких с: випуск, придбання, зберігання й розподіл фінансових коштів; випуск цінних паперів; зберігання грошових коштів і падання кредитів підприємствам і домашнім гос­подарствам.

Сектор „Державні установи” охоплює інституційні одиниці, що зайняті наданням нсринкових послуг, при­значених для колективного споживання, а також перероз­поділом національного доходу й багатства. Цс стосується всіх державних установ і організацій, що утримуються за рахунок державного бюджету. До цього сектора, зокрема, належать державні центральні, регіональні й місцеві банки, Ощадбанки, а також різні по комерційнігромадські організації, котрі обслуговують населення, якщо вони фінансуються й коїпролюються державними установами.

Сектор „Громадські та приватні організації”, що обслуговують домашні господарства, охоплює інституційні одиниці, котрі падають неринкові послуги для домашніх господарств, задовольняючи при цьому їхні як індиві­дуальні, так і колективні потреби.

Сектор „Домашні господарства” складають одиниці–резиденти, основною функцією яких с споживання, а також підприємницька діяльність з виробництва продуктш і послуг, яка не може бути відокремлена від домашнього господарства.

Сектор «Зовнішньоекономічні зв'язки» охоплює ті зару­біжні економічні одиниці, які здійснюють операції з рези­дентами даної країни.

Для вивчення процесів виробництва й балансу між ресурсами і використанням продуктів та послуг у СНР здійснюється групування за галузями. При розгляді вироб-ницгва використовується поняття закладу, що харак­теризується випуском однорідної про,'гукцІЇ і послуг.Галузь визначається як група одиниць з однорідним виробництвом незалежно від інституційного статусу цих одиниць. На макроекопомічному рівні виділяють дев'ять основних галузей, а також близько 100-та підгалузей з різним ступе­нем агрегувания, щоповністю відповідає міжнародній стандартній господарській класифікації.

Одним із базових понять у системі показників макро-економічногорахівництва є економічна операція, котра відображає групуванняелемеїггарпих потоків за їхнім змістом. Економічні операції в СНР поділяються на три групи: операції з продуктами й послугами, розподільчі й фінансові операції.

Операції з продуктами і послугами належать до вироб­ництва, обміну й використання продуктів та послуг у галузях і секторах економіки, тобто вони відображають їхнє походження (виробництво та імпорт) і використання (проміжне й кінцеве споживання, формування основного каніга;гу і експорт) протягом відповідного періоду.

Розподільчі операції складаються з операцій, що пока­зують розподіл і перерозподіл доходу, або доданої вартості, створеної виробниками, а також перерозподіл заощад­жень.

Фінансові операції стосуються змін фінансових активів і пасивів у різних секторах і галузях економіки.

Для характеристики діяльності кожної групи одиниць і сукупної економіки загалом усі економічні операції в СНР подаються у вигляді рахунків. При цьому кожний рахунок належить до одного аспекту економічної діяльності. Відповідно до подвійного запису, прийнятого в СНР, кожна економічна операція фіксується в рахунках двічі: у ресурсах та у використанні. Підсумки операцій на кожно­му боці рахунку балансуються за допомогою відповідного розрахунку або з використанням балансуючої статті.

Для економіки у цілому розробляють десять рахунків. Вони мають па мсті відобразити матеріально-речову й вартісну структуру процесу відтворення па макроекопо-мічпому рівні. При цьому складаються такі рахунки: про­дуктів і послуг, виробництва, угворснші доходів, розподілу.