Сторінка
1

Облігації та їх види

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» облігація — це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Облігації мають три вартості: номінальну, емісійну та ринкову.

Номінальна вартість — це сума позики, зазначена на бланку цінного папера, яку буде повернено в зазначений термін за виплатою доходу (у вигляді процентів або різниці між купівельною та номінальною вартістю). Номінальна вартість облігації — це вартість погашення облігації. На відміну від акції, емітент може продавати свої облігації за емісійною вартістю, яка може бути вищою або нижчою номінальної. Емісійна вартість — це вартість облігації, за якою розміщуються емітентом на первинному ринку. Ринкова вартість — це вартість, за якою вони реалізуються на вторинному ринку.

Залежно від того, яким умовам відповідає та чи інша облігація, ці цінні папери можна згрупувати так:

· Відповідно до механізму виплати процентної ставки — іменні (registered bonds), процентні виплати за якими поштою або якось інакше переправляються безпосередньо власникам, чиї імена вказано в облігації та занесено в книгу реєстрації, та облігації на пред’яв­ника (coupon bonds), до яких додаються купони на одержання процентних виплат на кожну дату платежу. Власник відрізає відповідний купон і пред’являє його до сплати, коли ця дата настає.

· Відповідно до принципів викупу (погашення) — серійні (serial bonds), які погашаються послідовно за серіями через визначені інтервали часу, та ординарні (ordinary or single — payment bonds), які викуповуються одночасно в певний день.

· Відповідно до ступеня безпеки — гарантовані (secured bonds), упевненість у погашенні яких у встановлений строк базується на оголошеній заставі нерухомого майна або інших фондів, і незабезпечені (unsecured bonds), що не підкріплені певною заставою.

· Відповідно до можливостей дострокового викупу (погашення) — облігації з правом дострокового викупу (callable or optional bonds), які за ініціативою емітента можуть викуповуватися раніше зафіксованого кінцевого строку; з правом дострокового погашення (redeemable bonds), які за бажанням власника можуть у будь-який момент вільно обмінюватися на гроші, і конвертовані (convertible bonds), які за бажанням власника можуть обмінюватися на інші цінні папери (зазвичай прості акції), що випускаються емітентом.

Придбання облігації з правом дострокового викупу пов’язане з великим ризиком для інвестора. Це викликано тим, що власник облігації не може точно знати, коли її буде відкликано. Окрім цього, емітент викупить облігацію коли вигідно йому й невигідно її власнику. Як правило, емітент відкликає облігацію тоді, коли рівень процентних ставок на ринку знизився. Тому він викуповує облігацію, щоб випустити нову — під більш низький процент — і так зменшити фінансовий тягар обслуговування свого боргу. Оскільки процентні ставки на ринку знизилися, власник облігації, одержавши кошти за викуплений папір, зможе реінвестувати їх тільки під нижчий процент. Щоб зробити таку облігацію більш привабливою, емітент передбачає умови викупу папера за ціною вище номіналу. Інвестиційна приваб­ливість облігації може також досягатися за рахунок нижчої ціни продажу.

Облігація з правом дострокового погашення дає змогу інвестору достроково пред’явити її емітенту для викупу. За розміщення такі облігації зазвичай коштують дорожче, оскільки в цьому випадку ризик бере на себе емітент.

Облігації, як і акції, дають змогу сподіватися на отримання грошових коштів у перспективному періоді за трьома каналами: за процентними ставками; через продаж, якщо збільшилась їхня ринкова вартість; за погашення (викупу) їх емітентом за номінальною вартістю.

Дохід за процентними ставками виплачується з періодичністю (щопівроку тощо), відповідно до номінальної вартості облігації та ставки (норми) процента.

Для підрахунку загального підсумку за процентними ставками за низку років використовують формулу складних процентів. Так, якщо номінальна вартість облігації 1 грн, то величина доходу (D) дорівнює:

D = (1 + i)t – 1,

де і — ставка (норма) процента;

t — період.

Якщо облігація має більшу номінальну вартість (наприклад, N), то для підрахунку всього доходу D потрібно визначити величину d, а потім перемножити (N ´ d = D).

Подібно до акцій, курс облігацій на ринку цінних паперів залежить від попиту та пропозиції на них, які, у свою чергу, визначаються доходами за облігаціями, рівнем позичкового процента, ступенем дохідності альтернативних вкладень грошових коштів, зокрема й інших облігацій. Тому ринкова вартість кожної конкретної облігації у визначений момент часу бути вищою (нижчою) за номінальну, зростати або падати.

Однак у цьому процесі, на відміну від коливань курсів акцій, є одна особливість. Якщо на ринку цінних паперів є облігації кількох корпорацій, номінал яких однаковий, то зрозуміло, що більший попит буде на ті, у яких вища процентна ставка. Ринкова ціна таких облігацій підніметься вище зафіксованої номінальної, а в конкурентів вона може впасти нижче номінального рівня. Така флуктуація ринкових цін на облігації дає змогу отримувати дохід від продажу.

Різниця між номіналом облігації та ціною, якщо вона нижча номіналу, називається дисконтом, або дезажіо. Наприклад, номінал облігації 100 грн, ціна 95 грн. Тоді дисконт дорівнює 5 грн.

Різниця між ціною облігації, якщо вона вища номіналу, і номіналом є премією, або ажіо. Наприклад, якщо ціна облігації 120 грн., то премія буде дорівнювати 20 грн.

Котирування облігацій прийнято давати в процентах. При цьому номінал папера приймається за 100 %. Для того, щоб визначити за котируваннями вартість облігації в гривнях, потрібно помножити котирування в процентах на номінал облігації. Наприклад, номінал облігації дорівнює 100 грн, ціна — 96 %. Це означає, що цінний папір коштує 96 грн.