Сторінка
1

Ринок цінних паперів, особливості при наданні фінансових послуг

Зміст 1 Загальна характеристика ринку цінних паперів та принципи його функціонування.

2 Загальна характеристика цінних паперів. 3 Цінні папери – як інструмент фінансового ринку.Ринок цінних паперів, особливості при наданні фінансовихпослуг. Фінансові інструменти, що обертаються на ринку цінних паперів.1 Загальна характеристика ринку цінних паперів та принципи його функціонування. Важливою складовою фінансового ринку виступає ринок цінних паперів. Підринком цінних паперів у широкому розумінні розуміють такий розділфінансового ринку, на якому за незначний час створюються необхідні умови тавідбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональнерозміщення фінансових ресурсів у соціально-економічному просторі держави зврахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій ціннихпаперів різними емітентами. У вузькому ж розумінні, ринок цінних паперів,як правило, означає взаємодію, що відбувається на ринку між його суб'єктамиз приводу випущених цінних паперів. Головною метою ринку цінних паперів кожної країни повинно статистановлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку,регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки. Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовоюекономіки і зумовлюють створення фондового ринку, як складової частиниринкових відносин, що забезпечує вільний обіг коштів у формі ціннихпаперів. Фондовий ринок має сприяти обігу та раціональному розміщеннюфінансових ресурсів. Він дає змогу самостійно оцінювати ефективністьуправління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції таобмеження монополізму. Створення ринку цінних паперів України вимагає врахування відомихзагальносвітових принципів та стандартів функціонування фондового ринку. Щоб фондовий ринок України став ефективним механізмом обігу ціннихпаперів, сприяв економічному розвитку і забезпечував належні умови длярозміщення інвестицій та надійний захист інтересів інвесторів, йогостворення та подальше функціонування повинно будуватися на слідуючихпринципах: Соціальна справедливість - забезпечення створення рівних можливостей іспрощення умов доступу інвесторів та позичальників до ринкуфінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав ісвобод суб'єктів ринку цінних паперів; Надійність захисту інвесторів - створення необхідних умов для реалізаціїінтересів суб'єктів фондового ринку та забезпечення їх майнових прав; Регульованість - створення гнучкої та ефективної системи регулюванняфондового ринку; Контрольованість - створення надійно діючого механізму обліку і контролю,запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку ціннихпаперів; Ефективність - максимальна реалізація всього потенціалу фондового ринку вмобілізації та розміщенні фінансових ресурсів у перспективні сферинаціональної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу тазадоволенню життєвих потреб населення; Правова упорядкованість - створення розвиненої правової інфраструктуризабезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламентує правилаповедінки і взаємовідносини його суб'єктів; Прозорість, відкритість - забезпечення надання інвесторам повної ідоступної інформації, що стосується умов випуску і обігу на ринку ціннихпаперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усуненняпроявів дискримінації суб'єктів фондового ринку; Конкурентність - забезпечення необхідної свободи підприємницькоїдіяльності емітентів і ринкових посередників, створення умов для змаганняза найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановленнянемонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов контролюдотримання правил добросовісної конкуренції учасниками фондового ринку. Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи,що діє під егідою Національної фондової біржі, систем Національногодепозитарію і клірингу /розрахунків/ по цінних паперах. Принцип цілісностіпотребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів на всій території України. Ефективне функціонування фондового ринку та зниження собівартостіоперацій, що здійснюються на ньому, залежить від досягнення виробленихсвітовим досвідом орієнтирів у стандартах щодо клірингу та розрахунків поцінних паперах, їх реєстрації та перереєстрації. Розвиток системи клірингу та розрахунків по цінних паперах повинен бутиспрямований на зниження властивого цим системам ризику шляхом скороченнятерміну між укладанням та реалізацією угод по цінних паперах, забезпеченнягарантій їх виконання та встановлення принципу одночасного обміну грошей націнні папери. Ефективність може бути підвищення шляхом відмови відфізичного переміщення цінних паперів, стимулювання їх використання, а такожстандартизованих методів зв'язку і суворих часових рамок виконанняоперацій. Конкретними орієнтирами в досягненні світових стандартів нарівні ціннихпаперів є такі кінцеві цілі: - держава повинна мати розвинуту та ефективно діючу систему Національного депозитарію цінних паперів. Крім зберігання цінних паперів , система Національного депозитарію може здійснювати й подальше обслуговування угод з цінних паперів та обробки інформації про них. Депозитарій може як включати систему платежів у свою структуру, так і бути пов'язаним з окремою системою платежів; - створення системи заліку вимог при наявності достатнього обсягу фондового ринку; - усі угоди з цінних паперів повинні виконуватися відповідно до принципу "поставка проти платежу"; - мають бути прийняті стандарти Міжнародної організації із стандартизації /ІSO/ для обігу документів за операціями з цінними паперами та їх нумерації. Обіг цінних паперів має забезпечуватися системами: - біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами; - Національного депозитарію цінних паперів; - залік вимог /клірингу/, які розвиватимуться, виходячи з потреб фондового ринку з метою забезпечення своєчасної поставки цінних паперів проти платежу. Для надання процесу грошового клірингу і виконання угод щодо цінних паперів, державного контролю і безпеки, кліринговим банком в системі Національного депозитарію мають виступати НБУ та уповноважені ним комерційні банки; - швидко, ефективно та розумно організованого звірення умов угод щодо цінних паперів; - надійного та безперешкодного засвідчення переходу прав власності на цінні папери. Для цього функція реєстрації права власності на цінні папери та його переходу повинна бути відокремлена від емітентів і здійснюватися уповноваженими установами, незалежними від емітентів. Ці ж установи надаватимуть емітентам та акціонерам відомості про реєстр власників відповідних цінних паперів. Для забезпечення достатньої прозорості фондового ринку повиннозабезпечуватися широке інформування про дохідність операцій з ціннимипаперами та ризики, пов'язані як з емітентами, так і з діяльністюпосередників на фондовому ринку. Ця інформація забезпечуватиметься шляхомвстановлення процедур та стандартів розкриття інформації про емісії ціннихпаперів, емітентів, ціни та обсяги торгівлі цінними паперами. Подавати такуінформацію повинні емітенти, посередники, системи біржової та позабіржовоїторгівлі. Комісія з цінних паперів через офіційні та спеціальні видання. Держава повинна сприяти впровадженню передових технологій, необхідних для підтримки ринку цінних паперів. Для кадрового забезпечення функціонування фондового ринку в Україні створюється система підготовки вітчизняних фахівців. Фондовий ринок України мас стати складовою частиною світового ринку фінансових ресурсів, надаючи іноземним інвесторам надійний механізм для здійснення інвестицій в економіку України. Передумовою для цього має стати створення мережі організацій, якіспеціалізуватимуться на роботі з цінними паперами, фондових бірж та систем.Національного депозитарію, пов'язаних з ефективною системою платежів.Національний депозитарій повинний увійти в міжнародну мережу центральних депозитарних установ, торгових систем і міжнародних організацій із стандартизації для забезпечення представництва суб'єктів фондового ринку України на світовому ринку. Для забезпечення захисту внутрішнього інвестора, слід встановити жорсткупроцедуру допуску цінних паперів іноземних емітентів на національнийфондовий ринок. А для захисту вітчизняних інвесторів під час здійсненняоперацій з іноземними цінними паперами необхідно розвивати контакти іспівробітництво з іноземними регулюючими і контролюючими органами з цінних паперів. Отже, дотримання усіх вищеприведених принципів і стандартівфункціонування фондового ринку, зокрема, та ринку цінних паперів в цілому,дозволить створити діловий та прозорий ринок, на якому будуть не лишефункціонувати різні види цінних паперів, а й відбуватимуться процеси, щосправлятимуть позитивний вплив не тільки на фінансовий ринок, а й нарозвиток економіки всієї країни. 2 Загальна характеристика цінних паперів. Згідно із Законом України “Про цінні папери і фондову біржу" цінні паперипредставляють собою грошові документи, що засвідчують право на володінняпозикою або відносини з нею, визначають взаємовідносини між особою, яка їхвипустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу увигляді девидендів чи процентів, а також можливість передачі грошових таінших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. В останні двадесятиліття посилились тенденції до більш широкого використання"безпаперових" цінних паперів замість "паперових". Це вимагає деякихобгрунтувань, що стосуються розуміння терміну "цінні папери". Раніше, коли цінні папери знаходилися в обігу лише в паперовій формі,поняття "грошовий документ" сприймалося як "паперовий документ". Однакрозвиток комп'ютерних засобів збору, обробки і збереження інформаціїстворив умови для поступової заміни на ринках певної частини чи усіх"паперових" цінних паперів "безпаперовими". Останні досить частовизначаються як "запис, що зберігається в комп'ютерних файлах", в зв'язку зчим на ринку цінних паперів широко використовується також термін"електронні цінні папери".Отже, науково-технічний прогрес і практична потреба ринкової взаємодії узазначеній сфері поставили досить актуально запитання:"Який зміст має поняття "документ" в умовах зміни його форми з паперової набезпаперову? Коли мова йде про цінні папери як грошові документи, тоберуть до уваги, головним чином, три такі важливі аспекти. Перший - це"документальний" характер цінних паперів; Другий матеріальна формадокумента; Третій - наявність певного набору взаємних прав та зобов'язань,що випливають із власності на конкретний документ / цінний папір/. Документальний характер цінного паперу означає, насамперед, що йоговипуск та обіг обумовлює виникнення певних відносин між емітентом івласником цього цінного паперу. Тобто поняття "документальний характер"цінного паперу має те саме значення, що й "офіційний" його характер. Іншимисловами, емітент, здійснюючи випуск цінних паперів, діє офіційно, робитьзаяву про умови випуску офіційно, офіційно є готовим узяти на себе певнізобов'язання та надати інвесторам певні права. В зв'язку з цим першийаспект має важливе значення для ринку цінних паперів. Матеріальна форма цінних паперів за своєю суттю означає формуматеріального носія, на якому виготовлений документ. Вище вже згадувалось,що такий носій може бути паперовим чи мати форму комп'ютерного запису. Вумовах, коли учасники ринку цінних паперів взаємодіють між собою вінформаційному просторі зважено, довіряють один одному і дотримуютьсяетичних норм, даний аспект не має для них великого значення. При порушеннібудь-якої з умов, наприклад, умови довір'я, учасники віддають перевагуфіксації своїх прав та зобов'язань на паперових носіях. Тобто переваганадається паперовій формі цінних паперів. Отже, питання матеріальної формидокументів є не тільки питанням рівня технічної озброєності, а й рівнярозвитку культури ринкових відносин з приводу цінних паперів. Остання умовавключає в себе швидкість і повноту інформованості учасників ринку про ціни,угоди і пропозиції щодо цінних паперів, чесність, високу ступінь взаємноїдовіри, встановлення пріоритету інтересів клієнта перед інтересамипрофесійних учасників ринку цінних паперів тощо. В залежності від виду цінних паперів між емітентами та інвесторами можутьвиникати різноманітні взаємні права і зобов'язання. Наприклад, набір прав ізобов'язань у випадку випуску і обігу акцій - один, боргових цінних паперів-інший, приватизаційних паперів, як вони визначені в законодавстві України- третій. Кількісні і якісні відмінності в переліку взаємних прав тазобов'язань можуть також мати місце в рамках одного й того ж самого видуцінних паперів. Отже, поняття "документ" стосовно до цінних паперів, можнабуло б визначити так: Цінний папір як грошовий документ являє собоюзакріплену на матеріальному носії офіційну інформацію емітента, придбанняякої призводить до виникнення взаємних прав та зобов'язань між емітентом тавласником даного документа. Матеріальним носієм може бути папір / паперовічи сертифікати! цінні папери/ або комп'ютерний запис /електронні цінніпапери/. Вказане визначення є одним з можливих варіантів визначень. Унашому випадку слід пам'ятати, що будь-який документ - паперовий чибезпаперовий - представляє собою офіційну інформацію, що емітент документа,а значить і інформації, повинен діяти на законних підставах та в межахсвоєї правової компетентності. З іншого боку, чисто психологічно учасникамринку цінних паперів буває нелегко звикнути до думки, що документом можебути не тільки інформація, викладена на папері, але й виражена на іншихносіях /у вигляді комп'ютерного запису/. Характеризуючи далі поняття "цінні папери", необхідно зазначити, що некожний грошовий документ може мати статус цінного паперу. Головнимкритерієм, у відповідності до якого деякі грошові документи ввижаютьсяцінними паперами, а інші ні, с законодавче закріплення переліку ціннихпаперів Тут потрібно звернути увагу на ряд важливих моментів. По-перше, в більшості країн існує нормативно-правовий перелік цінних паперів, тобто перлік грошових документів, які мають статус цінного паперу. По-друге, вказаний перелік, як правило, закріплюється законодавче, тобто в актах, які мають юридичну силу. Ринок цінних паперів завжди регулюється нормативно-правовимиактами, що знаходяться в певній ієрархічній залежності. Це означає, щодеякі нормативні акти мають більшу юридичну силу, інші - меншу. В ієрархіїзакон займає більш високе становище в порівнянні з підзаконними актами.Закони приймаються органами законодавчої влади. Відносно України -Верховною Радою України, США - Конгресом, Великобританії, Франції, Японії -парламентом і т. д. Підзаконні акти в більшості випадків приймаютьсяорганами державної виконавчої влади, в Україні, наприклад, КабінетомМіністрів, Міністерством фінансів і т.д., в США і Франції - Комісією зцінних паперів, в Японії - Міністерством фінансів. Підзаконні актистворюються для виконання законів, як ) своєрідні механізми їх реалізації,тому вони не повинні суперечить законам чи перекручувати їхній зміст.Підзаконні акти мають меншу в порівнянні з законом юридичну силу. Цеозначає, що у випадку неспівпадання між нормами закону і нормамипідзаконного акту керуватися слід положеннями закону. Термін"законодавство" в переважній більшості випадків означає сукупність законівй підзаконних актів, що регулюють ринок цінних паперів. По-третє, перелік цінних паперів, що міститься в законах різних країн,може бути вичерпним чи відкритим. Це означає, що в першому випадку ціннимипаперами визнаються лише ті грошові документи, які прямо вказані впереліку, а інші не можуть вважатися такими. Коли ж перелік є відкритим, тодо категорії цінних паперів відносяться усі грошові документи ,перераховані в законі, а також інші, не зазначені в переліку, якщо вонизадовольняють встановлені законом вимоги. Наприклад, японський закон "Процінні папери і фондову біржу"/1948/, Закон України "Про цінні папери іфондову біржу /1991/ містять вичерпний перелік цінних паперів, а в США в"Законі про цінні папери"/1933/ цей перелік є відкритим. По-четверте, переліки цінних паперів можуть бути широкими і вузькими. Тобто в них можуть включатися більша чи менша кількість грошових документів. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" містить незначний перелік видів цінних паперів - усього сім: акції; облігації внутрішніх державних місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання держави; депозитні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.Японський закон "Про цінні папери і фондову біржу" містить більш широкийперелік – дев’ять видів цінних паперів: акції; урядові облігації; місцеві облігації; спеціальні облігації юридичних осіб; забезпечені і незабезпечені облігації юридичних осіб; інвестиційні сертифікати, що випускаються юридичними особами, створеними згідно із спеціальними законами; бенефіціарні сертифікати трастів; цінні папери, що випущені іноземними державами чи іноземними юридичними особами, які мають такий же самий статус, що й вище перераховані цінні папери;сертифікати, які випущені за розпорядженням уряду. Закон СІЛА про цінні папери /1933/ містить ще більший перелік ціннихпаперів. У відповідності до статті 2 цього закону "цінний папір" означає"будь-яку коротко термінову облігацію, пай, казначейську частку, державнуоблігацію, забезпечену облігацію, боргове свідоцтво, сертифікат участі вбудь-якій доходно-розподільчій угоді, сертифікат трасту із забезпеченимиактивами, засновницький сертифікат, сертифікат про підписку на цінніпапери, акції в обігу, частку в неподільному паї газо- чинафтопідприсмства, подвійний опціон чи привілей, пов'язаний з будь-якимцінним папером, депозитним сертифікатом чи з групою цінних паперів, чи зцінними паперами, що грунтуються на індексних показниках чи вартіснихіндексах, чи будь-який опціон продавця, покупця, або привілей, отриманий нанаціональній фондовій біржі і пов'язаний з іноземною валютою, чи будь-якуприналежність або участь, тимчасовий чи проміжний сертифікат, розписку,гарантію, право на підписку, чи право на придбання усьоговищеперерахованого". По-п'яте, грошові документи, які не включаються в законодавчий перелікцінних паперів і не відповідають встановленим вимогам закону, не маютьправового статусу цінного паперу. Наприклад, чеки, квитанції, платіжнідоручення, довіреності та ін. По-шосте, кожний національний ринок цінних паперів поряд з великоюкількістю спільних, з іншими національними ринками, рис мас і своїособливості. Ці особливості можуть бути реальними, що пояснюютьсяісторичним розвитком даної країни, а можуть мати і лінгвістичне походження.Наприклад, якщо порівняти переліки цінних паперів, що містяться увищеприведених японському та американському законах, то стає очевидним, щопри визначенні видів цінних паперів японський підхід є більш "жорстким", аамериканський - відносно "вільний". В Японії право більше стежить за тим,щоб тільки певні грошові документи були цінними паперами. В той же часправо США готове визнати в якості цінних паперів значно більшу кількістьгрошових документів. Для законодавства Японії - виходячи з національно-історичних особливостей - не властиво вживати вирази типу "будь-якийінструмент, що розуміється як цінний напір". І навпаки, термін "сертифікатучасті в дохідно-розподільчій угоді" чи інші представляють собоюособливості еволюції американського ринку. Лінгвістичні відмінності проявляються двояко. Подекуди цінні папери, щомають аналогічний статус, називаються різними термінами. Наприклад, уЄвропі короткотермінові зобов'язання держави іноді називають "драфтом", уСША - "біллем". З іншого боку, один і той самий термін може мати різнізначення. Так, письмове боргове свідоцтво "debenture" в США означає ціннийпапір, забезпечений репутацією, а не активами емітента. У Великобританії -навпаки, цінний папір, забезпечений активами емітента. Термін "дохідніоблігації" у Великобританії використовується для визначення облігацій зфіксованим процентом, що випускаються страховими компаніями; в США вінозначає облігації, за якими емітент гарантує виплату лише номінальноївартості, а процент може бути виплачений лише за умови, що емітент отримаєприбуток та рада директорів прийме позитивне рішення про виплату процентів.Таким чином, відповідь на питання про те, чи є будь-який грошовий документцінним папером, необхідно шукати, керуючись відповідним законодавством, прицьому не варто покладатися на термінологічну аналогію. 3 Цінні папери – як інструмент фінансового ринку. Обіг фінансових ресурсів на ринку цінних паперів повинензабезпечуватися різними видами цінних паперів, які ще називаютьінструментами такого ринку. Вони в свою чергу поділяються на такі групи: а пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернутикошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують його участь устатутному фонді, надають їх власникам право на участь в управліннісправами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів тачастини майна при ліквідації емітента; а боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути увизначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не надаютьїх власникам права на участь в управлінні справами емітента; О похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими,борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правамищодо них. Цінні папери бувають іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженимколом обігу, у паперовій чи іншій матеріалізованій або не-матеріалізованійформі / у формі записів на рахунках у системі електронного обігу ціннихпаперів/. Переважна кількість цінних паперів випускається унематеріалізованій формі. Раніше, розглядаючи фондові системи різних країн,ми вже згадували види цінних паперів. Слід визначити, що найбільш типовимивидами цінних паперів, які випускаються і знаходяться в обігу на ринкахцінних паперів різних країн світу, с такі види: акції, облігації, депозитнісертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати. В деяких країнах СхідноїЄвропи, СНД, включаючи Україну, до категорії цінних паперів відносятьприватизаційні папери. Як правило, в більшості країн контракти з приводуцінних паперів, опціони та ф'ючерси не розглядаються в якості ціннихпаперів. Їх називають "контракти з цінними паперами" або "похіднимиінструментами". У вітчизняній літературі для їх визначення частокористуються іншомовними термінами: "деривативи" або "дериваційніінструменти".0тже, ще раз акцентуємо увагу на види цінних паперів, які є вУкраїні. Це, зокрема: - акції / вид найбільше поширений/; - облігації внутрішніх державних і місцевих позик; - облігації підприємств; - казначейські зобов'язання держави; - депозитні сертифікати; - векселі / найменше поширений вид/; - приватизаційні папери. Як зазначалось вище, згідно із Законом України "Про цінні папери іфондову біржу", цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.Іменні, як правило, передаються шляхом повного індосаменту, тобтопередавальним записом, що засвідчує перехід прав за цінним папером до іншоїособи. Цінні папери на пред'явника обертаються на ринку вільно. Цінніпапери можуть використовуватися для здійснення розрахунків, а також ввигляді застави для забезпечення платежів і кредитів. Спадкоємність ціннихпаперів здійснюється відповідно до цивільного законодавства України /ЗаконУкраїни "Про приватизаційні папери"/. Умови і порядок випуску ціннихпаперів, а також регулювання посередницької діяльності в організації їхобігу на території України визначаються Законом України "Про цінні папери іфондову біржу". Правові засади здійснення державного регулювання ринкуцінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів вУкраїні визначають Закон України" Про державне регулювання ринку ціннихпаперів в Україні та інші нормативні документи. Доцільно розглянути здатність цінних паперів виконувати в процесіринкової взаємодії певні функції. До основних функцій, що виконуютьсяцінними паперами, можна віднести: Мобілізаційну. Ця функція стосується практично всіх видів цінних паперів.Це - акції, банківські депозити , казначейські зобов'язання держави,облігації підприємств і внутрішньої державної позики та інші. Суть цієїфункції полягає в тому, що підприємство, організація чи держава на певнійстадії свого розвитку досягає такого моменту, коли починає відчуватинестачу коштів. З метою покращення фінансового стану приймається рішенняпро випуск того чи іншого цінного паперу. Таким чином, за короткий проміжокчасу організація-емітент може мобілізувати значні кошти на розвиток власноїдіяльності/протягом 6-ти місяців. Ця функція передує іншим і, по суті, євизначальною. Адже, якщо організація, яка здійснює випуск цінних паперів,зокрема акцій, протягом б-ти місяців не підпише 60 відсотків від загальноговипуску, останні визнаються недійсними. Управлінську. Не всі цінні папери, які випущені і знаходяться в обігу наринку цінних паперів, виконують цю функцію. До числа тих з них, якимвластива ця функція, відносяться акції, пайові свідоцтва, сертифікати зчасткою, інвестиційні сертифікати та ін. В контексті ринку цінних паперів управлінська функція означає наявність увласника зазначеного вище виду цінного паперу і можливість брати участь вуправлінні емітентом. Найчастіше в таких випадках мова йде про реалізаціюправа на участь у загальних зборах акціонерів, голосуванні, внесенніпропозицій, висуванні кандидатур до складу виборчих керівних органівемітента /правління, спостережну раду/;на отримання інформації, що стосується діяльності та фінансового стануемітента; на участь у розподілі майна емітента при його ліквідації. Запозичувальну. Ця функція виконується лише борговими цінними паперами,частка яких на ринку цінних паперів є однією з найбільших. Однак не всіцінні папери, що випускаються і знаходяться в обігу на зазначеному ринку, еборговими. До категорії боргових документів відносяться такі грошовідокументи, які свідчать про наявність між організацією-емітентом тавласником цінного паперу кредиторсько-дебиторських відносин. Іншимисловами, емітент здійснює випуск даних цінних паперів з метою "запозиченнягрошей" чи "отримання кредиту" у власника цінного паперу. В свою чергувласник такого цінного паперу надає "позику", тобто дає її "в борг"емітенту шляхом оплати вартості боргового цінного паперу. При цьому треба усвідомлювати, що при придбанні боргових документів їхвласник набуває статусу кредитора емітента, а не власника манна емітента. Всвою чергу власник цінних паперів / що підтверджують участь чи членство/набуває статусу співвласника майна емітента, а не кредитора. Прикредиторсько-дебиторських відносинах право на участь в управлінні справамиемітента не надається. До боргових цінних паперів відносяться різноманітні види облігацій,свідоцтва про заборгованість, векселі, комерційні папери та деякі іншідокументи. В загальному розумінні грошові документи, які знаходяться в обігу наринку цінних паперів, відносяться або до категорії документів, щопідтверджують участь /членство/, або документів, що засвідчуютьвстановлення кредиторсько-дебиторських відносин. Тому, коли йде мова проринок цінних паперів, то мається на увазі ринок, на якому знаходяться вобігу акції та облігації. Розрахункову. Цінні папери, які функціонують на ринку, можуть виконуватив процесі загальноринкової взаємодії ще одну дуже важливу функцію - вониможуть виступати засобом розрахунку/платежу/. Іншими словами, цінні папериможуть виконувати одну із функцій грошей, тобто цінними паперами можливосплачувати вартість робіт, послуг або товарів. Виконання цінними паперами грошової функції е можливим тому, що ці паперитакож мають вартість. При використанні цінних паперів у якості платежу дляучасників угоди створюється можливість співвідносити вартості :продавецьспіввідносить вартість товару, робіт чи послуг з вартістю цінних паперів;покупець - навпаки. У багатьох випадках цінні папери можуть використовуватися і як засібплатежу на ринку цінних паперів. Наприклад, вартість акцій можеоплачуватися іншими акціями, облігаціями або борговими цінними паперами. Забезпечудальну. В процесі загальноринкової взаємодії, а також на ринкуцінних паперів останні можуть виконувати функцію засобу забезпеченнявиконання зобов'язань. У ряді випадків при виконанні певних зобов'язаньіснує ймовірність чи ризик того, що вони можуть бути не виконані. З метоюзменшення такого ризику боржник /покупець/ може передавати свої цінніпапери кредитору /продавцю/ під заставу в якості гарантії того, що увипадку невиконання ним своїх зобов'язань відповідні збитки кредитора/продавця/ будуть відшкодовані за рахунок вартості вказаних цінних паперів.Таким чином, принцип забезпечення вданому випадку означає, що цінні паперичи права на них передаються кредитору "на всяк випадок", тобто на випадокневиконання боржником /покупцем/ своїх зобов'язань. Якщо такого нетрапляється, то цінні папери або права на них повертаються покупцеві. Використання цінних паперів як засобу забезпечення залежить від величиниризику того, що певні зобов'язання можуть бути невиконаними. Чим меншийризик, тим меншою є необхідність використовувати цінні папери в данійякості. Якщо ризик невиконання зобов'язань є незначним або його взагалі неіснує, то в таких випадках цінні папери, як правило, не використовуються вролі засобу забезпечення. Перерочподічьчу. Ця функція є в якійсь мірі уніфікованою і починаєвиконуватись відразу після надходження цінних паперів на їх вторинний ринокв позабіржовий і біржовий обіг. Вона полягає в тому, цю на вторинному ринкувідбувається своєрідний перерозподіл капіталу між різними галузямигосподарства, забезпечуючи розвиток тих чи інших галузей, акції чи іншіцінні папери яких користуються найбільшим попитом /металургійна, хімічнапромисловість та інші/. Пізніше цінні папери з метою залучення коштівперепродаються, забезпечуючи "переливання" грошових ресурсів з однієї сферидіяльності в іншу. При чому ефективніше ця функція повинна проявлятись напозабіржовому ринку /для державних цінних паперів - на біржовому/. Перелік вище приведених функцій, що виконуються цінними паперами під час ринкової взаємодії, не є остаточним. З розвитком ринку цінних паперівз'являтимуться й інші функції, які підкреслюватимуть ще раз характернітенденції розвитку тих чи інших ринків. Необхідно наголосити, що на виконання цінними паперами цих функцій можуть впливати різні фактори, які можна розділити на дві групи - вартісні іцінові.