Сторінка
4

Проблеми встановлення макроекономічної рівноваги в Україні на сучасному етапі

Зростання ре­ального обмінного курсу гривні супроводжувалося стрімким збільшенням обсягів продажу трьох основних валют. Наведені нижче діаграми наочно свідчать про цей взаємозв'язок.

Між зростанням середньозваженого реального курсу гривні до долара США та обсягами продажу трьох основних валют (дані табл. І) існує досить щільна статистична залежність, яка математично підтверджує логіку процесів (див. рис.4).

На особливу увагу заслуговує те, що Національний банк намагався що­найменше втручатися в роботу валютного ринку, про що свідчать показники. Це дає змогу зробити деякі висновки. По-перше, валютні інтервенції НБУ становили лише декілька відсотків загального обсягу продажу трьох ос­новних валют.

Загальний обсяг продажу валют в функції

від реального обмінного курсу

Рис. 4. Реальний обмінний курс

У 2003 p. вони були нижчими, ніж у 2002-му (1,49% та 1,11%). По-друге, це були переважно ре інтервенції. Тобто в основному Нац­банк викуповував валюту. Винятком були лише треті квартали, коли Нац­банк змушений був продавати валюти, що зумовлювалося сезонними коли­ваннями макроекономічних процесів.

Отже, помітне зростання реального обмінного курсу протягом 2002-2003 pp. і стабілізація номінального обмінного курсу, починаючи з другого кварталу 2003 p., не зупинили процесів зростання експорту і скорочення від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі. А завдяки цьому став можливим бурхливий роз­виток валютного ринку в Україні.

Одним із стратегічних напрямків розвитку української економіки є збіль­шення обсягів експорту з одночасним зменшенням обсягів імпорту, аби най­ближчим часом досягти принаймні балансу між продажем та купівлею товарів і послуг на зовнішніх ринках. Пасивне (від'ємне) сальдо зовнішньоторговель­ної діяльності, як відомо, – один із вагомих чинників девальвації національ­ної валюти]

У період від першого кварталу 2002 p. і до першого кварталу 2003-го збільшення обсягів експорту та імпорту відбувалося за умов досить стрімкої девальвації номінального обмінного курсу гривні (від 1,2223 до 1,8710 за се­редньозваженими показниками). Імовірно, що саме такі зміни й стимулювали збільшення обсягів експорту з 3 425 млн. дол. США у першому кварталі !°9^ р. до 4 871 млн. дол. США у четвертому.

Таким чином, девальвація номінального курсу не сприяла, всупереч іс­нуючій теорії, зменшенню обсягів імпорту. Імпорт товарів і послуг збільшив­ся з 3806 млн. дол. США у першому кварталі до 5 176 млн. дол. США у чет­вертому. Прихильники девальвування курсу гривні задля вирівнювання саль­до балансу товарів і послуг (тобто досягнення нульового значення сальдо) мали б звернути увагу на цю "суперечність" в економічних законах. Однак не звернули. Вплив девальвації гривні на динаміку зовнішньоторговельної діяльності не був визначальним. Такий висновок можна зробити, спираю­чись на дослідження динаміки показників наступних кварталів. У другому кварталі 2003 р. обсяги експорту та імпорту збільшилися в умовах ревальва­ції номінального обмінного курсу гривні, хоча начебто мали б зменшитися У третьому кварталі 2003 р. обсяги експорту-імпорту зменшилися порівняне

з другим кварталом. Однак вони все одно були помітно вищими, ніж відпо­відні показники третього кварталу 2002 р. Дані за рік щодо зовнішньоторго­вельної діяльності свідчать принаймні про відсутність очевидного зв'язку між номінальним обмінним курсом гривні та обсягами експорту-імпорту. Так, девальвація номінального обмінного курсу за середньозваженим показ­ником на 17,41% призвела до зменшення від'ємного сальдо товарів і послуг лише на 5,71%. Це є наслідком досить невеликої розбіжності між показника­ми збільшення обсягів експорту та імпорту. Цей результат не можна назвати величезним успіхом. Цілком очевидно, що імпорт до України – не досить гнучкий процес порівняно з курсом гривні.

Такий перебіг подій, що начебто не відповідає економічним законам, потребує додаткового вивчення. Адже з точки зору фундаментальної еконо­мічної теорії за умов пасивного сальдо чистого експорту реальний обмінний курс повинен знижуватися, а не зростати'.

Отже, ми маємо чергове підтвердження того, що курси національних ва­лют є індикаторами надзвичайно складних і суперечливих процесів в еконо­міці. Наведемо деякі цікаві приклади, коли фундаментальна теза щодо впли­ву обмінного курсу начебто "спростовувалася" справжнім перебігом подій.

Не претендуючи на повноваге висвітлення усієї проблеми через брак площі даної статті, стисло перелічимо можливі фактори зростання експорту та зниження пасивного сальдо зовнішньоторговельної діяльності за умов значної ревальвації реального обмінного курсу та стабілізації у 2003 p. номі­нального обмінного курсу. Цими факторами є: легалізація "тіньового" екс­порту; мобілізація експортерами внутрішніх резервів; освоєння експортерами роботи на світових ринках; бурхливе зростання обсягів внутрішніх неплате­жів; скорочення обсягів внутрішнього споживання; бюджетно-фіскальна по­літика, в умовах якої активно використовуються неінфляційні джерела фі­нансування (у даному разі – це активізація процесу продажу державних цін­них паперів для фінансування дефіциту бюджету); надмірна протекціоніст­ська політика щодо захисту вітчизняного товаровиробника. Детальніше роз­глянемо, кожний із цих факторів.