Сторінка
1

Монетарна політика

Зміст

1. Грошова маса та її структура

2. Рівновага на грошовому ринку

3. Банківська система та ефект мультиплікатора

4. Монетарна політика держави

Список використаної та рекомендованої літератури

Грошова маса та її структура

Гроші — засіб платежу, який приймається в обмін на товари та послуги.

Грошова маса — це сукупність готівкових та безготівкових грошей, які забезпечують оборотність товарів та послуг в економіці.

У сучасних умовах на ринку грошовий оборот забезпечується готівковими та безготівковими грошима. Пропозиція грошей представлена грошовою масою і складається з таких грошових агрегатів:

М0 — готівка, або гроші поза банками (паперові та металеві гроші, що перебувають в обігу). Металеві гроші становлять приблизно 2-3 % загальної пропозиції, вони є зручними для здійснення дрібних покупок.

Готівка запроваджується в обіг Національним банком, який здійснює їх емісію.

Мг — гроші для операцій, які відповідають базовому визначенню грошей і являють собою пропозицію грошей у вузькому розумінні: Mj = готівка + чекові вклади, або Mj = С + D. Готівка — Cash, чекові депозити — Checkable deposits.

Чекові вклади — це запаси на банківських рахунках і вклади в комерційних банках та ощадкасах. На ці вклади можуть бути виписані чеки. В сучасних умовах величезна кількість операцій з купівлі-про-дажу товарів здійснюється без участі готівкових грошей.

М2 — гроші у широкому розумінні:

М2 = Mj + безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові вклади (не більш як 100 тис. дол.).

До М2 належать:

1) гроші, які перебувають на безчекових ощадних рахунках у банках або ощадних установах. Причому можна одержати готівкові гроші з цих рахунків або переказати їх на поточний рахунок;

2) строкові вклади, які стають досяжними лише після певного строку. Строкові вклади мають меншу ліквідність, ніж безчекові ощадні рахунки. Ліквідність — це легкість, з якою той чи інший вид активів може бути перетворений на засіб платежу.

M3 — великі строкові вклади (понад 100 тис. дол.) у формі депозитних сертифікатів підприємств: М3 = М2 + великі строкові вклади.

Рівновага на грошовому ринку

За кейнсіанцями, визначальним у теорії грошей є попит, за класиками — пропозиція грошей.

Кейнс вирізняв три мотиви, згідно з якими породжується попит на гроші: трансакційний мотив (мотив попиту на гроші для угод); 2) мотив застережливості; 3) спекулятивний мотив.

1. Попит на гроші для угод (трансакційний попит — Transaction demand, transaction — операція, трансакція, угода). Трансакційний попит на гроші показує, скільки грошей економічний агент бажає тримати на руках для того, щоб здійснювати повсякденні трансак-ційні угоди.

Кількість грошей, яка необхідна для укладання угод, визначається за допомогою рівняння кількісної теорії грошей, яке має вигляд:

MV=PY,

де Μ— кількість грошей в обігу, V— швидкість обороту грошей, Ρ — рівень цін, Υ — обсяг випуску у реальному вираженні. Рівняння показує зв'язок між сумою грошей та загальним обсягом операцій в економіці. Ρ Υ— номінальний ВВП. MV— кількість грошей, які мають бути сплачені при закупівлі виробленої продукції. Функція трансакційного попиту на гроші має вигляд:

Mt = k(PY),

де А: — кембриджський коефіцієнт, обернено пропорційний швидкості обороту грошей.

Реальна величина трансакційного попиту виражається такою функцією:

M/P=Lt = kY.

Графік функції подано на рис. 8.1.

Кут нахилу лінії трансакційного попиту завжди менший за 45°, оскільки величина k на практиці набуває значення від 1/4 до 1/5.

Рис. 8.1. Функція трансакційного попиту на гроші

У стабільній ринковій економіці, за результатами емпіричних досліджень, швидкість обороту грошової маси на рік становить від 4 до 5 оборотів.

2. Мотив застережливості. Попит на гроші, за цим мотивом, показує, яку кількість грошей економічний агент бажає тримати в разі непередбачених обставин. Із зростанням доходу сума відкладених грошей збільшується. Отже, попит на гроші, за мотивом застережливості, включається у рівняння трансакційного попиту на гроші, оскільки він також залежить від доходу. Відмінність між першим та другим мотивами полягає в тому, що попит на гроші, за трансакцій-ним мотивом, пов'язаний із плановими витратами, а за мотивом застережливості — з неплановими.

3. Спекулятивний мотив (попит на гроші як на майно) пов'язаний з тим, що для економічних суб'єктів існує невизначеність у майбутньому щодо цін активів. У домогосподарств виникає питання: у якій формі тримати своє багатство — у грошах чи цінних паперах? Кейнс доводить це, ґрунтуючись на таких положеннях: 1) існує обернена залежність між ціною цінних паперів та відсотковими ставками; 2) вибір між цінними паперами та спекулятивними грошима залежить від очікувань домогосподарств щодо майбутніх змін відсоткової ставки; 3) кожне домогосподарство має власні очікування щодо змін.

Загальний попит на гроші визначається зміщенням по горизонтальній осі прямої попиту на гроші з боку активів (рис. 8.2, б) на величину, що дорівнює попиту на гроші для угод (рис. 8.2, а).

Рис 8 2 Рівновага на грошовому ринку

Рівновага грошового ринку досягається в точці, де попит на гроші дорівнює їхній пропозиції (рис. 8.2, в). Пропозиція грошей контролюється Центральним банком і фіксується на рівні М. Точці рівноваги грошового ринку відповідає відсоткова ставка г*. Модель грошового ринку показує, що існує лише одна відсоткова ставка, в якій попит та пропозиція збігаються.