Сторінка
2
Банківська система та ефект мультиплікатора
Депозити комерційних банків служать резервами грошової системи. Пропозиція грошей містить у собі готівку поза банківською системою і чекові депозити. Сума коштів, що вкладені як депозити на банківські рахунки і не видані як кредити, тобто досяжні для забезпечення вимог вкладників у будь-який момент, становить фактичні або загальні резерви комерційного банку TR. Часткове банківське резервування — система, за якої банки тримають у резервах тільки частину загальної суми вкладів. Це означає, що всі комерційні банки повинні мати обов'язкові резерви R пропорційно до суми відкритих депозитів D. Норма обов'язкового резервування встановлюється законом і визначається як відношення суми обов'язкових резервів до суми залучених депозитів: r = RID. Надлишкові резерви — це величина, на яку фактичні резерви банку перевищують його обов'язкові резерви:
Е = TR - R.
Банківська система у цілому може надати позики, обсяг яких у кілька разів перевищує її початкові надлишкові резерви.
Основу всієї грошової маси країни становлять гроші високої ефективності, або грошова база. Розмір грошової бази на поточний момент можна визначити за балансом Національного банку.
Система часткового резервування дає змогу комерційним банкам створювати гроші, збільшуючи пропозицію грошей за рахунок кредитування економіки. Спроможність кожного комерційного банку створювати гроші визначається розміром його надлишкових резервів.
Коефіцієнт 1 / г називається простим депозитним, або банківським, мультиплікатором.
Простий депозитний мультиплікатор (md = І І г) визначає максимальну кількість нових депозитних грошей, що створюється однією грошовою одиницею надлишкових резервів при заданому рівні норми обов'язкового резервування.
У моделі банківської системи з урахуванням депозитних та готівкових грошей враховуються: роль Центрального банку, поведінка комерційних банків, можливий відплив частини грошей з депозитів банківської системи у готівку.
Для визначення формули складного грошового мультиплікатора використовують такі показники.
Коефіцієнт депонування грошей — це відношення готівки до депозитів: с = СІ D. Коефіцієнт депонування характеризує структуру зберігання населенням ліквідних коштів у вигляді розподілу їх між готівковими грошима С і коштами на поточних (чекових) депозитах D.
Грошова база — сума готівки С та банківських резервів R: В = С + R.
Пропозиція грошей у цьому випадку — це грошовий агрегат Mj, або сума готівки та депозитів: Μ = С + D.
Складний грошовий мультиплікатор, або мультиплікатор грошової бази, визначається з відношення пропозиції грошей до грошової бази:
Поділимо чисельник та знаменник правої частини рівняння на D:
З урахуванням формули норми обов'язкового резервування та коефіцієнта депонування складний мультиплікатор набуває вигляду:
Монетарна політика держави
Цілі монетарної політики поділяють на кінцеві та проміжні. До кінцевих цілей зараховують економічне зростання, досягнення повної зайнятості, мінімізацію рівня інфляції, збалансований платіжний баланс. До проміжних цілей — рівноважну відсоткову ставку, оптимальну грошову масу, стабільний валютний курс.
Для впливу на резерви банку можуть бути використані такі знаряддя монетарної політики:
• операції на відкритому ринку;
• зміна резервної норми;
• зміна облікової ставки.
Операції на відкритому ринку — найважливіший засіб контролю за грошовою пропозицією, який означає купівлю та продаж Національним банком облігацій комерційним банкам і населенню.
У результаті купівлі Національним банком цінних паперів резерви комерційних банків збільшуються. В результаті продажу цінних паперів резерви комерційних банків зменшуються.
Резервна норма — це відношення обов'язкових резервів банку до зобов'язань за безстроковими вкладами. Зменшення резервної норми переводить обов'язкові резерви в надлишкові і тим самим збільшує можливість банків створювати нові гроші за допомогою кредитування. Зміна резервної норми впливає на спроможність банківської системи до створення грошей двома шляхами: 1) впливає на розмір надлишкових резервів; 2) змінює розмір грошового мультиплікатора.
Однією з головних функцій Національного банку є функція позичання грошей. Яким чином це відбувається? Національний банк надає позики комерційним банкам, яким терміново потрібні додаткові кошти. Коли комерційний банк бере позику, він переводить Національному банку виписане на себе боргове зобов'язання.
Облікова ставка (дисконтна) — це відсоткова ставка, за якою Національний банк надає позики комерційним банкам. За рахунок отримання цієї позики зростають резерви комерційних банків та їх здатність до кредитування.
Набір політичних рішень для збільшення пропозиції грошей в умовах спаду називають політикою дешевих грошей. Кредит стає дешевим, зростають сукупні витрати та зайнятість, а отже, і ВВП. Набір політичних рішень для скорочення пропозиції грошей в умовах інфляції називають політикою дорогих грошей. Кредит стає дорогим, зменшуються сукупні витрати та зайнятість, скорочується обсяг ВВП.
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Агапова Τ. Α., Серегина С. Φ. Макроэкономика: Учебник / Под общ. ред. А. В. Сидоровича. — Μ.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 7, 8.
2. Вечканов Г. С., Вечканова Г. Р. Макроэкономика: Пособие для подготовки к экзамену. — СПб.: Питер, 2000. — Вопр. 16, 17, 18.
3. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литера-плюс, 1994,— Гл. 8, 9, 10.
4. Курс экономической теории: Учебник / Под общ. ред. Μ. Η. Чепу-рина. — Киров: АСА, 1999. — Гл. 20.
5. Маяків Η. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.: Основи, 2000. — Розд. 7.
6. Мэнкъю Η. Г. Принципы экономике. — СПб.: Питер Ком, 1999. — Гл. 27.
7. Мікроекономіка та макроекономіка: Підручник / За ред. С. Буда-говської. — К.: Основи, 1996. — Ч. 2. — Т. 7.