Сторінка
7

Мислення і мова

"Система" — це будь-яка сукупність елементів матеріальної та ідеальної природи, які взаємопов'язані між собою необхідним чином (Л.фон Берталанфі). Система — цілісна сукупність взаємопов'язаних об'єктів.1

"Елемент" — це колена окрема частина (одиниця) певної цілісної сукупності.

Структура — це внутрішній взаємозв'язок між елементами за типом координації та субординації, що створює систему як упорядковану цілісність.

Організація (лат. ог^апіго - впорядкованість, побудова) — внутрішня впорядкованість, узгодженість, взаємодія більш або менш диференційованих і автономних частинок цілого, зумовлених їх структурою; спосіб існування системи (цілісності) з певною структурою, яка дає можливість виконувати даній системі свої функції.

"Цілісність" ("ціле") — це синонім терміну "система".

"Частина" — це синонім терміну "елемент".

Особливості систем (цілісних сукупностей):

а) стійкі зв'язки між елементами (частинами) цілого;

б) наявність різноманітних зв'язків і відношень між елементами всередині системи;

в) впорядкованість та ієрархічність відношень між елементами;

г) здатність системи до саморозвитку, в результаті чого система тає все більш складною за структурою та організацією і починає виконувати нові функції.

В літературі з системних досліджень подається класифікація систем.

У логіці всі системи поділяються на емпіричні (матеріальні) та абстрактні (теоретичні), тобто вирізняють систему емпіричних об'єктів та систему абстрактних об'єктів.

Раціональне мислення (лат. гаііо - розум) — це таке мислення, яке пізнає предмети і явища об'єктивного світу в їх взаємозв'язку в логічних формах понять, висловлювань, умовиводів. Його протилежністю є ірраціональне мислення, тобто, мислення, яке не має адекватної логічної форми зображення, або те, чого не можна в даний історичний час відобразити в логічних термінах. У більш широкому значенні термін "ірраціональне" означає "несвідоме", "неосмислене", "нерозумне", "те, що не осягнуто розумом, логікою".

Раціональне і абстрактне мислення також розглядають у значенні "логічне мислення". Логічне мислення — це мислення, яке суворо підпорядковується певним законам, що їх вивчає наука логіка. На підставі законів логіки формулюються правила логічного мислення.

Протилежністю логічного мислення буде алогічне мислення, тобто таке, яке суперечить законам логіки, або мислення не за правилами.

Творче мислення виражає такі різновиди розумової діяльності людини, як продуктивне, конструктивне, винахідливе, прогнозуюче мислення. Особливості творчого мислення вивчає теорія (наука), яка дістала назву "евристика".

Термін "евристика" (гр. Неигізко - відкрив, знайшов) в наш час використовується в декількох значеннях.

1."Евристика як інтелектуальний процес, спрямований на вирішення певних завдань і проблем, постановки запитань, вироблення нової стратегії діяльності, висунення нових ідей та гіпотез. У цьому значенні евристика є наука, яка вивчає закономірності і методик процесів пошуку та знаходження розв'язку тієї чи іншої задачі"1.

2.У більш вузькому значенні під терміном "евристика" розуміють будь-який принцип або механізм, який сприяє скороченню пошуку розв'язання задачі. У цьому значенні термін "евристика" збігається з інтелектуальним процесом аналізу варіантів (відкидання тих варіантів, що є неперспективними і вирізнення перспективних). Прийоми, які лежать в основі неприйняття неперспективних варіантів, називають евристиками.

3.Евристика як логіка розумової діяльності, спрямованої на від­ криття нового, на винахід. Наприклад, "логіка наукового відкриття", "логіка винахідницької діяльності". В цьому значенні "евристика є сукупність логічних прийомів не тільки щодо вирішення завдань, але й засобів теоретичного дослідження та пошуку істини"2.

Терміни "творчість", "творче мислення" використовуються у та­ких значеннях:

а) в широкому значенні — як активність суб'єкта практики і пізнання, спрямована на зовнішній світ (об'єкт) з метою його привласнення або зміни;

б) у вузькому значенні — як здібність людини (суб'єкта практики

і пізнання) створювати щось нове у процесі своєї діяльності.

Термін "нове" використовується в значенні "те, чого ще не було".

В сучасній літературі розрізняють сутнісно (якісно) нове та нове у

часі; об'єктивно і суб'єктивно нове3. Сутнісно (якісно) нове означає,що створюються предмети (артефакти), які виникають вперше і не мають аналога в минулому. В науці та філософії суттєва (якісна) новизна може бути тоді, коли новий результат дослідження змінює розуміння сутності речі (системи) або дає змогу інакше пояснювати предмети і явища. У цьому значенні суттєво новим у науці і філософії можуть бути програми досліджень, експериментів, певні концеп­туальні системи знання (системи понять), або теорії, відкриття за­конів та ін. Нове у часі означає, що предмети, які створюються людьми, вже мають або мали аналоги в минулому. В такому значенні звичайно згадують прислів'я: "Нове — це добре забуте старе".