Сторінка
2

Тарас Шевченко і Сумщина

поблизу Рима” та особисто переписав для неї вірш „Садок вишневий коло хати”.В Лифиному 7-го червня поет написав вірш „Ой на горі ромен цвіте” , а також створив кілька пейзажних малюнків – чарівні куточки з деревами, частина садиби з дубом ,етюд „Дуб”.

З Лихвина Тарас Григорович їздив у Лебедин.

Не довго довелося побувати Кобзару в 1859 на Україні: за ним пильно стежили представники царської влади ; донощики тримали його під неослабним наглядом.

Врешті-решт бунтівному поетові в середині серпня запропонували негайно повернутися до Петербурга.І знову він був змушений покинути рідну землю, хоча й з твердим наміром повернутися, та нажаль поїздка 1859 року на Україну була останньою.Повернувся він у Петербург тяжко хворим.Несприятливий клімат столиці згубно діяв на підірване засланням здоров’я Шевченка. 10 березня поета не стало.

Друзі та шанувальники його таланту, зібравшись в день смерті Тараса Григоровича на квартирі Лазаревського, вирішили,відповідно до заповіту вирішили перевезти прах поета на батьківщину, тимчасово поховавши його на Смоленському кладовищі.На похорон Шевченка прибули майже всі письменники, митці, вчені і журналісти Петербурга.

Але ,отримавши дозвіл на перевезення праху Т.Г.Ше- вченка на Україну, 26 квітня на його могилу прибули друзі та знайомі для того щоб викопати домовину та відправити на батьківщину поета.

З Петербурга до Москви труну відправили залізни- цею, а з Москви до Києва везли кіньми тим поштовим тра- ктатом, яким Тарас Шевченко їхав востаннє відвідати батьківщину.Прах поета скрізь зустрічали селяни, робітники, учителі та учні гімназії.

Таким був останній шлях Тараса Шевченко на Україну.