Сторінка
2

Письменник рідного краю - Степан Пушик

Ніни Мацяш “Олекса Довбуш” 1995 р. вийшла як спецвипуск газети “За незалежність”, польської, словацької, російської, німецької. В рукописі — збірка віршованих скоромовок для дітей, які друкувалися в періодиці України та (в перекладі) у Білорусії. Автор багатьох публіцистичних та літературознавчих статей і рецензій.

ВАСИЛЬ ОЛІЙНИК

Народився на селі, в Сівці-Калуській Калуського району Івано-Франківської області 15 лютого 1948 року. Батько був робітником, мати — колгоспницею. Працюва­ли важко і жили нелегко. Але в хаті панувала злагода, тепло, за­тишок. У нашій оселі, а стоїть во­на при самому гостинці, завжди були якісь люди: то дівчата, які поспішали в місто, то поважні ґаз­ди, які приходили до батька на бесіду, то обвішані торбами жеб­раки, які просили милостиню. І всі щось розповідали, пригадува­ли, а інколи співали. Це зворушу­вало серце, зачаровувало до само­забуття.

Вірші почав писати в шкільні роки. Тоді, з доброго благословення калуського поета, музиканта і вчителя Йосипа Антоновича Попадюка, з'явилися вони у районній газеті “Зоря Прикарпаття”. Першим поетом, якого полюбив раз і назавжди є Володимир Сосюра. Книга його “Вибраного”, що вийшла у світ 1948 року, була першою книгою моєї особистої бібліотеки. А сталося так. Однієї холодної зими нам, сільським школярчукам, у вкритому інеєм клубі, крутили фільм «Білий пудель». Аби зігріти чималенький зал, прибиральниця спалювала в грубці, очевидно, списані книжки та журнали. Побачив я у її руках і мій заповітний томик, взамін якого мусив принести кілька полін.

Після закінчення восьмирічки навчався у професійно-технічному училищі, працював бетонником, слюсарем-вентиляційником, інженером, меблярем. Поступив на факультет журналістики Львівського університету їм. І. Я. Франка, після чого працював у долинській районній газеті.

Ким би не працював, а поезія була завжди зі мною. Вірші друкувалися в обласній та республіканській пресі, колективних збірках творчості молодих “Новоліття”, “Калиновий спів”, “Ранковий клич” альманасі “Вітрила”. В 1981 році вийшла друком перша книжка віршів Стремено”, а у 1992 — “Гармонія площин”.

Живу в Долині, працюю в редакції газети “Свіча”.

Надрукував кілька нарисів про життя і творчу діяльність досі невідомих або мало відомих діячів літератури, культури мистецтва минулого. Докладаю зусиль, щоб люди більше знали про тих, хто ук­раїнську літературу підносив і підносить до світового різня. Перекон­ливий тому приклад — Свято ліричної Франкової поезії в Долині, яке відбувається кожного року.

Відрадно, що й мої колеги-журналісти видали свої книжки. Це за­палює до праці, адже, як сказав колись Володимир Сосюра, я зовсім іще не заповнив золото і анкети життя.