Сторінка
2

Володимир Яворівський. Життєвий і творчий шлях. Його твір “Марія з полином у кінці століття

Ставши депутатом, Яворівський брав участь в усіх найголовніших подіях української новітньої історії: утворення Народного руху, проголошення Декларації та Акта Незалежності (до слова, нещодавно подивився стенограму сесії і побачив: уперше цей документ прозвучав з його голосу). Пережив прийняття Конституції тієї безсонної ночі. Але зараз Яворівський усвідомлює й те, що за ці роки міг би написати свої найкращі твори. Скажімо, закінчити роман про Тараса Шевченка, який так і залишився незавершеним. Але ж мав чимось жертвувати заради майбутнього. Тому поставив три крапки і пішов у політику.

В Україні перебудова розпочалася з чорнобильської трагедії. Яворівський одним з перших почав говорити про цю катастрофу як про ще один злочин радянської влади.

Ще у 1982-му, щойно ЧАЕС збудували, на ній одразу ж сталася аварія. Але масштаби були (як-що можна так сказати) незначними, тож це вдалося приховати. А 26 квітня 1986 року о 2-й годині 14 хвилин оператор четвертого блоку станції відчуваючи, що реактор виходить з-під контролю, увімкнув аварійний захист — миттєво пролунав вибух, який зірвав бетоновану кришку реактора. Техногенна аварія, яка стала гуманітарною катастрофою.

11 грудня 1991-го з трибуни Верховної Ради Володимир Яворівський виголосив доповідь з вимогою до Генпрокуратури порушити кримінальну справу проти багатьох посадових осіб перш за все тодішньої УРСР.

Яворівський довго за стіл не сідав, але коли у нього була пауза (один термін не був депутатом), написав роман “Криза”, який вийшов торік, а також багато повістей, новел. Це гострі, чесні розповіді про сьогоднішнє життя мого народу. Їх швидко переклали і видаватимуть у Росії, Словаччині, Польщі. Тоді автор замислився: чим ще може бути корисним своїй Україні, маючи не лише хист, а й політичний досвід? Адже народ у всьому зневірився, життя погіршується. За таких умов письменнику складно залишатися романтиком. І все ж таки література — це та річ, яка не минає. Можливо, нині втрачено інтерес до художнього слова, бо люди зайняті проблемою виживання. Але рано чи пізно вони повертаються до книжок, вартих чогось. А політика — це змарновані літа, сили й здоров’я, від яких не залишається й сліду.

Яворівський у свій час мав авторську програму “Позиція” на ЮТАР, але, мабуть, загостра виявилася: “нагорі” схитрували й не дали цьому каналові ліцензію на мовлення. Коли Яворівський перейшов на НБМ й запросив на зйомки до студії депутата й актора Івана Гаврилюка, то після досить відвертої розмови його передачу знову закрили. Що ж до закриття радіопрограми “Двадцять хвилин з Володимиром Яворівським”, то Яворівський стверджує, що боротиметься за її поновлення.

Усі жахіття й проблеми Чорнобиля знайшли відгук у серцях і думах українських письменників.

Майже одночасно (1987) були написані прозові твори, присвячені проблемам чорнобильської трагедії. Це повість Ю. Щербака «Чорнобиль» та роман В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття».

В основу сюжетної лінії твору В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття» покладено історію сім'ї Мировичів. Однак В. Яінорівський спостерігає вплив катастрофи не лише на одну сім'ю, а простежує цей вплив на життя всього навколишнього селянства.

Масштабність Чорнобильської трагедії породила цю гірку «вічну» те¬му нашої літератури. Відлік від злопам'ятного дня 26 квітня 1986 р. вже пе¬рейшов рубіж десятиліття, але події, пов'язані з цим днем, раз у раз знахо¬дять своє висвітлення у художніх творах українських літераторів.