Сторінка
2
8 січня 1918 року Блок почав писати «Дванадцять». Написав він поему, власне, за два дні, потім, до 28 січня, лише обробляв, допрацьовував.
У перші роки Радянської влади Блок багато сил віддавав просвітницькій діяльності, і з гордістю говорив про «купу зробленого» заради Щасливого майбутнього молодої держави.
Як не дивно, він, звиклий до комфорту, найменшою мірою страждав від матеріальних нестатків, від побутового безладдя. Звичайно, їжі не вистачало, грошей не було. Він не вмів якось вивертатися, «уривати» пайки. Він умів тільки працювати. З щемливою гіркотою поет довідався, що його улюблене Шахматово розгромлене, що немає вже цього місця, з яким були пов'язані щасливі дні його життя.
Навесні 1921 року з'явилися перші симптоми страшної хвороби. У травні він поїхав з виступами до Москви, повернувся вже смертельно хворим. Нили руки й ноги, виснажувала слабкість, було важко дихати, боліло серце. Жити залишалося зовсім недовго. Він лежав у своєму крихітному кабінеті в квартирі на Офіцерській вулиці і задихався. З ним була тільки Любов Дмитрівна.
Помер Блок 7 серпня 1921 року, вранці. Поховали його на Смоленському цвинтарі, під старим кленом.
2. Проникливе вiдчуття вiтчизни в творчості О.Блока
"Бо тема моя, я знаю тепер це твердо, без жодних сумнiвiв - жива, реальна тема; вона не тiльки бiльша за мене, вона бiльша за всiх нас i вона всезагальна наша тема . Цiй темi я свiдомо й невiдворотно присвячую життя".
Олександр Олександрович Блок цiлковито, безмiрно любив Росiю, вiддавав їй душу як коханiй жiнцi. Його життя навiки переплелося з вiтчизною, вiн приносив їй в жертву частинку себе, а вона зцiлювала його душу своїм "гойним простором".
Блок бачив Росiю такою, якою її бачив Гоголь - надхмарною й прекрасною. Вона - дитя Гоголя, його твориво. "Вона вiдкрилася йому в красi й музицi, в свистi вiтру та в польотi навiженої трiйки", - писав О. О. Блок у статтi "Дитя Гоголя". В цю ж саму трiйку й сiдає поет, у нiй вiн летить безмежними полями, розмитими й брудними шляхами Росiї. Та дорогою Блок бачить те, що стискає його серце - вбогiсть i приниженiсть Вiтчизни.
И в лоскутах ее лохмотий Души скрываю наготу.
Душа поета гола, тому що гола країна. "Це - стрункий танок тисячоокої Росiї, якiй уже нема чого втрачати; все тiло своє вона подарувала свiтовi i тепер, вiльно кинувши руки на вiтер, пiшла в танок по всьому своєму безцiльному, непридуманому роздоллю", - писав Блок у статтi "Безчасся". Та саме безцiльним роздоллям лiкує Росiя людину. Треба полюбити її, "треба проїздитися по Росiї", - писав перед смертю Гоголь.
Над печалью нив твоих заплачу, Твой простор навеки полюблю . Приюти ты в далях необъятных! Нас и жить и плакать без тебя.
О. О. Блок створив свою власну заповiдь любовi: "Якщо тiльки полюбить росiянин Росiю - полюбить i все, що є в Росiї. Без хвороб i страждань, якi в такiй кiлькостi накопичились в нiй i в яких виннi ми самi, не вiдчув би нiхто з нас спiвстраждання до неї. А спiвстраждання вже є початком любовi ." Блок жив любов'ю до Росiї, i це додавало йому сил.
У поезiях Блока лунає пророче передбачення й вiдчуття долi вiтчизни в минулому. Величезне значення мають вiршi "Скiфи" та "На полi Куликовому". Поезiя "Русь" просякнута магiчними й казковими мотивами. Перед нами постає така Русь, якою її створив Гоголь, повна обрядiв i таємниць. Росiя для Блока - це особлива країна, приречена перенести жахи й приниження, але стати переможецею. Ключ до перемоги О. О. Блок бачив у революцiї, в її, як вiн вважав, високих iдеалах. Вiн розглядав революцiю як стихiю, здатну перетворити свiт. Але цього не вiдбулося, i поетова мрiя розвiялась, як мана, лишивши в душi лише гiркий осад надiй, якi не справдилися.
"Вiтчизна - це життя або смерть, щастя або загибель". Життя за таким принципом для Блока - не фанатизм, а цiлковита Вiдданiсть Росiї. Поет вiрив, що настане час, коли на країну впаде промiнь сонця, i вона заграє всiма кольорами райдуги. Сьогоднi, на рубежi третього тисячолiття, тiльки ми маємо вибирати мiж життям i смертю i тим самим визначати свою долю.
3. Проникливе вiдчуття вiтчизни
у творчості Олександра Блока
"Бо тема моя, я знаю тепер це твердо, без жодних сумнiвiв - жива, реальна тема; вона не тiльки бiльша за мене, вона бiльша за всiх нас i вона всезагальна наша тема . Цiй темi я свiдомо й невiдворотно присвячую життя".
Олександр Олександрович Блок цiлковито, безмiрно любив Росiю, вiддавав їй душу як коханiй жiнцi. Його життя навiки переплелося з вiтчизною, вiн приносив їй в жертву частинку себе, а вона зцiлювала його душу своїм "гойним простором".
Блок бачив Росiю такою, якою її бачив Гоголь - надхмарною й прекрасною. Вона - дитя Гоголя, його твориво. "Вона вiдкрилася йому в красi й музицi, в свистi вiтру та в польотi навiженої трiйки", - писав О. О. Блок у статтi "Дитя Гоголя". В цю ж саму трiйку й сiдає поет, у нiй вiн летить безмежними полями, розмитими й брудними шляхами Росiї. Та дорогою Блок бачить те, що стискає його серце - вбогiсть i приниженiсть Вiтчизни.
И в лоскутах ее лохмотий Души скрываю наготу.
Душа поета гола, тому що гола країна. "Це - стрункий танок тисячоокої Росiї, якiй уже нема чого втрачати; все тiло своє вона подарувала свiтовi i тепер, вiльно кинувши руки на вiтер, пiшла в танок по всьому своєму безцiльному, непридуманому роздоллю", - писав Блок у статтi "Безчасся". Та саме безцiльним роздоллям лiкує Росiя людину. Треба полюбити її, "треба проїздитися по Росiї", - писав перед смертю Гоголь.
Над печалью нив твоих заплачу, Твой простор навеки полюблю . Приюти ты в далях необъятных! Нас и жить и плакать без тебя.
О. О. Блок створив свою власну заповiдь любовi: "Якщо тiльки полюбить росiянин Росiю - полюбить i все, що є в Росiї. Без хвороб i страждань, якi в такiй кiлькостi накопичились в нiй i в яких виннi ми самi, не вiдчув би нiхто з нас спiвстраждання до неї. А спiвстраждання вже є початком любовi ." Блок жив любов'ю до Росiї, i це додавало йому сил.
У поезiях Блока лунає пророче передбачення й вiдчуття долi вiтчизни в минулому. Величезне значення мають вiршi "Скiфи" та "На полi Куликовому". Поезiя "Русь" просякнута магiчними й казковими мотивами. Перед нами постає така Русь, якою її створив Гоголь, повна обрядiв i таємниць. Росiя для Блока - це особлива країна, приречена перенести жахи й приниження, але стати переможецею. Ключ до перемоги О. О. Блок бачив у революцiї, в її, як вiн вважав, високих iдеалах. Вiн розглядав революцiю як стихiю, здатну перетворити свiт. Але цього не вiдбулося, i поетова мрiя розвiялась, як мана, лишивши в душi лише гiркий осад надiй, якi не справдилися.
Завантажити реферат