Сторінка
4

Трансформація біблійних образів у містерії Івана Огієнка “Каїн і Авель”

Шукаючи в світі правди, Каїн то виявляє своєрідний бунт проти несправедливої, на його думку, кари, звинувачує Бога в жорстокості:

За гріх батьків терпіти кару?

Яке ж то зло вчинили ми?

[1, с. 210].

то шкодує, що втратив віру:

Щасливий ти, мій брате рідний,

Що маєш повну душу Віри:

Тобі палає стяг побідний,

І Щастя світиться без міри!…

[1, с. 231].

Коли вони з Авелем приносять дари Всевишньому, то по черзі моляться. У молитві Адамового первенця звучить прохання повернути людей до Раю. Він описує людські муки і скаржиться Богові на своє життя, просить забрати “тугу безкраю”, але Господь не відкликається на цю молитву. Авель, бачачи, що молитва залишилися непочутою, каже:

Тому твоя безплідна жертва,

Й огонь із Неба не зійшов:

Молитва горда Богу мертва,

Плодюча завсігди Любов!

[1, с. 250].

Коли після молитви Авеля, його жертва спалахує вогнем, Диявол починає під’юджувати Каїна і той у безтямі хапає дрючка і скидає Авелеву жертву. Той намагається зупинити брата, але потрапляє під удар і падає замертво. Каїн хоче підняти його, але це ні до чого не призводить – він став першим убивцею на Землі.

Після цієї сцени Диявол, який раніше підтримував Каїна в усьому, починає відверто насміхатися з нього. У ситуації, коли той просить у Бога:

Пошли ж скоріш смертельну кару,

В Твоїх руках я весь, - карай

[1, с. 259].

Диявол, “регочучи так, що аж по довкіллі несеться”, каже:

Для тебе Смерть була б не кара,

Бо ж рідного убив ти брата:

Тебе навік грізна Примара

Візьме в свої обійми ката!

[1, с. 260].

Почувши про покарання від Господа Єгови, Каїн падає на землю, боїться звестися на ноги, бо він брата забив.

Подальша доля Каїна автором у поемі не розкривається. Як бачимо, Іван Огієнко дещо по новому висвітлює біблійну оповідь про перших земних людей, незважаючи на те, що до нього до цього епізоду зверталося багато визнаних майстрів пера світової літератури.

Твір І.Огієнка написаний за канонами релігійної драми, зразки якої мають місце і в творчості інших українських авторів ХХ ст., зокрема, В.Лужницького, В.Лімниченка та ін.

Містерія І.Огієнка “Каїн і Авель”, незважаючи на деякі її концептуальні суперечності і декларативність у зображенні персонажів, повинна посісти належне їй місце в історії української літератури ХХ ст.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи містерію І.Огієнка “Каїн і Авель”, ми про­слідкували розвиток жанру драматичної поеми в історії світової літератури взагалі. Почавши з розгляду витоків жанру в мистецтві Давньої Індії, проілюструвавши далі його розвиток зразками творів класичної світової літератури (Мільтон, ґьоте та ін.), ми ввели розвиток драматичної поеми у контексті українського письменства.

Виходячи з визначення жанру, яке подає нам літе­ратурознавчий словник-довідник (1997), бачимо, що драматична поема одночасно увібрала в себе ознаки ліро-епічних та драматичних творів. Це і фрагментарність композиції, і зосереджена увага з боку автора на відтворення думок і почуттів героїв, і гострий сюжетний конфлікт, і обов’язковість віршованої форми (хоча б у певних епізодах), та багато інших рис, що споріднюють усі три жанри.

Знаходимо всі ці ознаки і в драматичній поемі “Каїн і Авель”. Твори цього жанру займають значне місце у творчому доробку автора. За формально-змістовими ознаками містерія Івана Огієнка “Каїн і Авель” є продовженням і дописуванням кано­нічного тексту. Що стосується жанрових ознак, то цей твір написаний за канонами релігійної драми, зразки якої мають місце й у творчості інших українських авторів ХХ ст., зокрема В.Луж­ницького, В.Лімниченка та ін.

Біблійна оповідь про Каїна та Авеля у різні часи і у різних народів привертали увагу митців. Факту братовбивства при­свячено чимало творів, у яких утвердилося здебільшого негативне переосмислення образу Каїна. Вперше ідейна та сюжетна основа біблійної оповіді була змінена Дж. Байроном у містерії “Каїн” (1821), де первородний син Адама та Єви зображається не як ворог роду людського, а навпаки, він шукач знань здатних вказати шлях до щастя і добра.

Докорінно переосмислюється образ Каїна в поемі І.Франка “Смерть Каїна” (1889). Його Каїн – це людина, яка внаслідок тривалих роздумів над суттю свого вчинку перероджується із егоїста на людинолюбця.

Після І.Франка до розкриття образу Каїна зверталися С.Яричевський (поезія в прозі “Каїн”, 1897), Н.Кибальчич (поема “Каїн”, 1904), Ю.Шкрумеляк (“Авлева жертва”, 1926), В.Тарно­градський (“Мов Каїн в зеленій діброві”, 1932), В.Сосюра (“Каїн”, 1948), Б.Рубчак (“Каїнові”, 1963), І.Жук (“Каїн”, 1990) та інші.

Виходячи із поставленого перед нами завдання, ми дослідили і своєрідну інтерпретацію образів біблійної оповіді про перших земних людей у драматичній поемі І.Огієнка. Найбільше уваги автор приділяє розкриттю суперечливого і складного внутрішнього світу Каїна. Старший син Адама і Єви невдоволений з того, що йому доводиться спокутувати гріх батьків важкою працею в полі. Він то виявляє бунт проти несправедливої, на його думку, Божої кари, звинувачує Бога в жорстокості, то шкодує, що втратив віру.

Стосовно братовбивства, автор дотримується канонічної версії.

Містерію І.Огієнка “Каїн і Авель” можна віднести до групи класичних зразків трансформації біблійного сюжету та інтерпретації традиційних образів.

Список літератури

1. Митрополит Іларіон. Твори. – Т.1.: Філософські містерії. – Вінніпег, 1957. – 336 с.

2. Богданов А.Н. На рубеже эпоса и драмы: Учебное пособие спецкурс. – Челябинск: ЧГПИ, 1984. – 72 с.

3. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – 249 с.

4. Дем’янівська Л.С. Українська драматична поема (проблематика, жанр, специфіка). – К.: Вища школа, 1984. – 160 с.

5. Демьяновская Л.С. Украинская драматическая поэма (становление и развитие жанра в дооктябрьский период). – К.: КГУ им. Т.Г.Шевченко, 1985. –