Сторінка
3
Вступивши в 1823 р. у Північне суспільство, Р. незабаром висунувся в число його керівників. Від помірковано конституційно-монархічних позицій він еволюціонував до республіканського. У дні, що передували 14 грудня, квартира Р. і Бестужева стала штабом повстання, що готувалося. Р. переконував коливних, наполягав на необхідності рішучих дій. Арештований і ув'язнений у Петропавловський замок, Р. у листі до царя узяв усю провину на себе і намагався, як міг, врятувати своїх товаришів. «Признаюся щиросердно, що я сам себе визнаю найголовнішим винуватцем події 14 грудня, тому що . я міг зупинити це і не тільки того не подумав зробити, а навпроти, ще злочинністю своєю служив для інших, особливо для своєї галузі згубним прикладом». «Я винуватіший з усіх .— переконував він пануючи.— Прошу тебе, государ, прости їх . Страти мене одного .» (Повстання декабристів.— Т. 1.— С. 185).
Він був страчений 13 липня 1826 р.
«Я не знавав іншої людини, що володів би такою притягальною силою, як Рилеєв» (Письменники-декабристи в спогадах сучасників.— Т. 2.— С. 43). Ці слова А. В. Нікітенко передають думку, що проходить через більшість спогадів про поета-декабриста, поета-громадянина. На віршах Р. виховувалися наступні покоління борців за волю Росії. Ім'я Р. було для них, по вираженню Огарьова, «доблесним завітом і зіркою що веде» (Думи,— С. 124).
Завантажити реферат