Сторінка
2

Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва

У творіннях Вольтера і Руссо французька художня літе­ратура безпосередньо зливається з передовою громадською думкою епохи Просвітництва. Боротьба за нові естетичні ідеали досягає кульмінації в період розквіту діяльності Д. Дідро.

Найвидатнішим представником німецької літератури кінця XVIII — початку XIX ст. був поет і мислитель Й. В. Гете (1749—1832), один із найосвіченіших людей свого часу. Глибоко зрозумівши значення французької революції, він, однак, негативно поставився до революційного насиль­ства, бо був переконаний, що більше користі дадуть вихо­вання народу і реформи зверху. Гете як великий гуманіст вірив у геніальні творчі можливості людини, що і відобра­зив яскраво у всесвітньо відомій драматичній поемі "Фа-уст". Над цим твором він працював майже все життя. У се­редньовічну легенду про доктора Фауста, який продав душу дияволу і за це отримав можливість здійснити всі свої ба­жання, Гете вклав новий філософсько-моральний зміст. Його героя мучать питання: у чому полягає сенс життя? Що таке щастя? І тільки в кінці трагедії, вже гинучи, Фауст до­ходить висновку: сенс життя полягає у праці, діяльності та боротьбі. На сюжет "Фауста" французький композитор Ш. Гуно (1818—1893) створив однойменну оперу, яка ко­ристується величезною популярністю і сьогодні.

Таким чином, творчість багатьох талановитих письмен­ників, драматургів, поетів, публіцистів доби Просвітницт­ва залишається прикладом боротьби незалежної вільної думки за торжество загальнолюдських духовних цінностей.