Сторінка
2

Оноре де Бальзак і Україна

Прихильники цієї прагматичної версії радять також прочитати пізні листи закоханих. У них майже немає сердечних зітхань й любовних освідчень, натомість – поради, як управляти маєтком і заклики до економности. Бальзак часто цікавиться прибутками Ганської й детально розписує, скільки грошей вона повинна захопити з собою, щоб приїхати, таємно від нелюбого чоловіка, на побачення до Парижу.

Але назло недоброзичливцям й кепкувальникам, котрі твердили, що Бальзак любив не Еліну, а її гроші, письменник лишив по собі й ранні листи. В них стільки пристрасти, стільки палкости, стільки сокровенности, що кожен, хто бодай раз у житті був закоханим, впізнає в цих словесних взаєминах справжні глибинні почуття. До того ж, проти їхнього шлюбу виступали всі – чоловік Евеліни, французька богема, польська аристократія і навіть сам цар Микола І. А вони, незважаючи ні на що, продовжували зустрічатися й зрештою повінчалися.

.Ми з Франсуазою, підійшовши до парадного входу, де й досьогодні росте знаменитий клен, пробували „прокрутити” всю історію спочатку, щоб і собі збагнути, на чому ж усе-таки базувався цей великий дивний роман. Але реалії примушували думати зовсім про інше. Від величі колись білосніжного „східнього Лювру” лишилися хіба що жалюгідні фрагменти. За роки радянської влади він став чомусь (очевидно, щоб відповідати стилю епохи) червоним, стеля покрилась чорними мокрими плямами, а від розкішного дубового паркету не лишилося й натяку. Тепер тут розмістився технікум сільського господарства. В конюшні ж, де колись Ганські тримали породистих рисаків, облаштували гуртожитки для дівчат – майбутніх агрономів і зоотехніків.

У кабінеті й спальні Бальзака – тепер його музей. Експонати, здається, до великого француза мають дуже віддалене відношення: вирізки з газет, книги, копії . Правда, недавно один мій знайомий, котрий родом з тих країв, розповів, що від позаминулого року, коли світ відзначав 200-ліття з дня народження Оноре де Бальзака, Верхівня стала місцем паломництва французьких туристів, й посольство Франції в Україні взяло над нею безпосереднє опікунство. Й хоча тамтешній побутовий сервіс дивує їх не менше, ніж колись їхнього знаменитого земляка, їдуть вони зовсім не по те. Їдуть, щоб зфотографуватися на місточку, по якому гуляли закохані, постояти в затишку робочого кабінету, де творив Бальзак, адже саме у Верхівні він дописав свою „Людську комедію”. А ще – знайти нащадків свого великого земляка. За переказами верхівнян, туристи пильно придивляються до кожного руденького пухнастого хлопчиська, вбачаючи в ньому можливого Бальзакового правнука.

Хоча довгоочікуваному плоду любови Евеліни й Оноре і не було суджено з’явитися на світ: графиня, завагітнівши, не змогла виносити дитини. Потім у 50-літнього Бальзака розпочалися проблеми зі здоров’ям й незадовго, через пів року після їхнього весілля, його не стало.

Тут, у Верхівні, Оноре де Бальзак почав писати „Листи з Києва”, які так і лишилися незавершеними. В одному з них письменник запитує сам себе: „Чому люди люблять одне одного?”. Й відповідає: „Люблять, тому що люблять” Той, хто хоч раз у житті був закоханим чи коханим, зрозуміє, що він мав на увазі.