Сторінка
2

Податкова політика польської влади у аграрному секторі Галичини міжвоєнного періоду (1919 – 1939 рр.)

Капіталістичні монополії штучно підтримували високі ціни на промислові товари, в той час як ціни на сільськогосподарські продукти різко знижували. Сенатор І.Макух у своїх спогадах подає: «В той час рільництво в межах Польщі переходило гостру кризу. Ціни на збіжжя впали дуже низько. Сотнар жита коштував декуди лише долар. Уряд нічого не робив собі з того й рільництво не рятував. Він хотів мати дешеві рільні продукти, щоб таким чином задовольнити міських робітників, а також урядовців, які мали дрібні заробітки і платні» [8, с. 426].

В результаті «ножиць цін», зростання податків і поборів, яких у ІІ Речіпосполитій налічувалось близько 100, підвищувалась заборгованість селянських господарств. За даними Пулавського сільськогосподарського інституту, середня заборгованість на 1 га площі селян зросла з 155 злотих у 1926 р. до 283 у 1929 р. і 411 у 1931 р. У великих розмірах зросли податкові екзекуції та ліцитації у Тернопільському та Станіславському воєводствах. Лише за один 1933 р. у двох вказаних воєводствах було проведен 2085 ліцитацій [9, с. 103].

Згідно підрахунків польських учених у період «великої депресії» (світової економічної кризи) податки з хліборобів зросли майже вдівічі порівняно з довоєнними часом. Так, якщо «на голову населення» в середньому вони становили в 1913 р. 48, 1922 р., відповідно, 55, то в 1929 р. – 76, а в 1931 р. – 87, а із самоврядними податками – 98 злотих [10].

Сенатор О.Луцький підрахував, що середнє село Львівського воєводства в середині 30-х років ХХ століття протягом року сплачувало 13000 злотих «в’їздових, постоєвих, копиткових, рогаткових і т. д. у містах». Отже, на «контакт з містом» 3000 сільських громад Східної Галичини змушені були витрачати «неменше» 39 мільйонів злотих у рік. Для порівняння, ґрунтовий податок селян-хліборобів всієї ІІ Речіпосполитої становив 60 мільйонів злотих у рік. Виходило, що податок за вимушене «спілкування села з містом» східногалицького селянства на території 1/6 частини держави сягав більшої частини від основного державного платежу [11]. При цьому слід врахувати, що і місто «цікавилося» селом та мало там «свій інтерес». Велика кількість агентів різноманітних фірм розїзджала селами і рекламувала сільськогосподарські знаряддя праці за надто високими цінами. Так, наприклад, цінники, що їх розсилали фірми (у такім випадку навіть українською мовою!) коси коштували: 65 (довжина у сантиметрах) – 6,30 злотих; 75 – 7,10; 80 – 7,50; 85 – 8. Тим часом місцеві кооперативи «Центросоюзу» реалізовували їх за такими ринковими цінами: 65 – 4,20; 75 – 4,35; 80 – 4,70; 85 – 4.80. Як бачимо різниця у цінах в часи великої господарської кризи була суттєвою [12].

Таким чином, податкова політика польської влади у аграрному секторі економіки на теренах Галичини призводила до крайнього зубожіння українського селянства. Сплата податків, стягнення боргів і штрафів екзекуторами були знаряддями розорення та знищення в першу чергу українців-галичан. Щодо польського селянина, то незважаючи на те, що регуляторна політика Польщі лише формувалася, він мав всесторонню підтримку зі сторони держави (особливо різноманітні пільги військовим і цивільним осадникам). Держава в першу чергу дбала про вирішення загальнопольських проблем на корінних землях, а східногалицькі, заселенні в основному українцями-галичанами, розглядалися як резерв для колонізації та «охоронного валу» на сході.

Література:

1. Смолей В. Польське цивільне і військове аграрне осадництво у Західній Україні: історико-правовий контекст (1919 – 1939 рр.). – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 112 с.

2. Праця найголовніший чинник підненсення сільсько-господарської прибутковости // Сільський Господар. 1930. – 15 травня.

3. Васюта І. Селянський рух на Західній Україні в 1919 – 1939 рр. – Львів: Видавництво Львівського університету, 1971. – 222 с.

4. Історія українського селянства: У 2-х т. – К.: Наукова думка, 2006. – Т. 2. 660 с.

5. Реформа ґрунтового податку // Сільський Господар. 1937 р. – 15 квітня.

6. Сільський адвокат. Про податки і додатки та як їх платити // Сільський Господар. 1929 р. – 1 квітня.

7. Нові екзекуційні приписи обов’язують від 1 Х. цього року // Сільський Господар. 1932 р. – 1 жовтня.

8. Макух І. На народній службі: Спогади. – К.: Основні цінності, 2001.– 572 с.

9. Васюта І. К. Селянський рух на Західній Україні в 1919 – 1939 рр. – Львів: Видавництво Львівського уніврситету, 1971. – 223 с.

10. Тепер більші податки, чим перд війною // Сільський Господар. 1932 р. – 15 лютого.

11. Коротко – але ясно // Сільський Господар. 1935 р. – 15 грудня.

12. Сезонова форма визиску // Сільський Господар. 1930 р. – 15 червня.