Сторінка
2

Основний етап розвитку капіталізму. Вид та основні типи сучасної економіки

Відповідно до окремих версій тлумачення поняття «неокласичний синтез», позначеними в спільній публікації С. Брагинского і Я. Певзнера, «Політична економія: дискусійні проблеми, шляхи відновлення» (М.: Думка, 1991), мабуть, що в їхні формулювання підпадає коло питань не тільки державного регулювання економіки, але і моделювання загальної економічної рівноваги. У свою чергу згідно А.В. Анікіну, судячи з його книги «Люди науки. Зустрічі з видатними економістами» (М.: «Справа Лтд», 1995), самуельсоновський неокласичний синтез — це насамперед з'єднання «класичної мікроекономіки» з деякою «новою макроекономікою».

Таким чином, можна визнати, що з «подачі» самого автора поняття «неокласичний синтез» П.Самуельсона, що заявив про «більш широкий зміст» цього терміна, нині продовжується процес становлення ще однієї економічної концепції - «концепції неокласичного синтезу» як нової універсальної доктрини по багатьом проблемам сучасної економічної науки.

Виходячи із систематизації версій названих вище авторів і на основі власних концептуальних побудов виклад суті даної концепції необхідно, як представляється, звести, щонайменше, до наступного трьох версіям.

Суть однієї з них полягає в обґрунтуванні ідеї про те, що сучасна економічна теорія розглядає можливість забезпечення повної зайнятості й економічного росту при одночасному використанні як елементів ринкового механізму господарювання з його принципами економічного лібералізму, так і елементів кейнсианской концепції, що обмежує стихію вільного ринку. Тут маються на увазі і згадані П. Самуельсоном «інструменти» фіскальної і грошово-кредитної системи в політику держави, і антиінфляційні можливості концепції «природної норми безробіття» М. Фридмена, і ідеї синтезу вільного ринку з «соціально обов'язковим суспільним ладом» Эрхардаріпці і т.д.

За іншою версією, висунутої, як очевидно, ще неокласиками кінця XIX в., в основі наукової теорії вартості (цінності) лежить інтеграція «старої» і «нової» теорії вартості, тобто витратної теорії (трудова теорія чи вартості, по іншому трактуванню, теорія витрат виробництва) і теорії граничної корисності. Тут мова йде про системний підхід маржиналістів «другої хвилі» в особі А. Маршалла, В. Парето й інших, що обґрунтували на основі граничного аналізу теза двухкритеріальної сутності цінності будь-якого товару й актуалізували ідеї про Функціональний зв'язок категорій «ціна», «попит» і «пропозиція» і про приватну і загальну економічну рівновагу.

І за третьою версією «неокласичний синтез» полягає в положенні про те, що сучасна модель загальної економічної рівноваги базується одночасно на макро- і на мікроекономічному дослідженні, оскільки використовує для її побудови науковий інструментарій, адекватний макро- і мікроекономічному аналізу. Причому на шляху до формування синтезуючих ідей тут було досягнуте як відмовлення неокласиками (слідом за інституціоналістами) від смітіанських постулатів «чистої» економічної теорії і «зробленої конкуренції» і від протиставлення один одному сфер виробництва і споживання, так і перехід до концепцій реформування економіки з урахуванням усієї сукупності суспільних відносин, включаючи небезпідставний «психологічний закон» Дж. М. Кейнса про випереджальний завжди зростанні доходів у порівнянні з ростом споживання і навіть так називаний «ефект Веблена», що не виключає «аномалії» у механізмі ціноутворення, і інші неекономічні фактори.

Список використанної літератури.

1. Ядгаров Я.С. Історія економічних вчень: підручник для вузів. 3-є видання. – М.: Інфра-М, 1999. – 320 с.

2. Блауг М. Економічна думка в ретроспективі. М.: “Діло Лтд”, 1994.

3. Жид Ш., Ріст Ш. Історія економічних вчень. М.: Економіка, 1995.Самуельсон П. Економіка: В 2-х томах. М.: НПО “Алгон”,1992.

4. Селігмен Бен Б. Основні напрямки сучасної економічної думки. М.: Прогрес, 1968.

5. Шумпетер Й. Теорія економічного розвитку. М.: Прогрес, 1982.

[1] Столяров И.А. Предисловие // Антология экономической классики. Т.1. М.:Эконом, 1993. с.3.

[2] Кондратьев Н.Д. Указ. соч. с. 294.

[3] Жид Ш., Рист Ш. Указ. соч. с. 75.

[4] Шумпетер Й. Указ. соч. с. 265.

[5] Блауг М. Указ. соч. с. 19.

[6] Самуэльсон П. Указ. соч. Т.1. с. 308.

[7] Носова С.С. Указ. соч. с. 31.

[8] Там же.