Сторінка
2

Журналістське слово як засіб передачі внутрішнього стану людини

Лувр, його краса. Біля скляної піраміди знову прапори, футболки, шарфи та шапочки. Тут футбольні декорації ще не знімають. Прикро, що нема акторів. Єдиною відмінністю від чемпіонатського місяця є обмаль туристів, зацікавлених футбольно-паризькими аксесуарами.

.Пішов дощ. На жовтому кленовому листі лишаються краплі - сльози переможених і шампанське переможців.

.На Ейфелевій чорним маркером понаписували прізвища італійських футболістів. Напишу слово "Україна". З вершини вежі Стад де Франс помістився на долоні. Сховав його до кишені пам'яті, що й досі волога від дощу.

.Туристи з різних країн постійно махають руками з автобуса в автобус, вітаючи зі святом Парижа, зі святом свого перебування в Парижі. Але європейців упізнати легко. Чоловіки одягнуті у футболки своїх місцевих команд: тут і "Барселона", й "Інтер", і "Манчестер Юнайтед", і . "Динамо", наше "Динамо".

.Знову шукаю місце без туристів. У кав'ярнях п'ють легке вино, запиваючи кавою. Я теж п'ю. За Париж!

У музеї Гривен по м'ячу готовий ударити восковий Роналдо. А поруч із ним - дві бабусі у футболках збірної Франції. Теж воскові. Такі собі застиглі в часі усмішки чемпіонату.

.Сьогодні вже пізно. Завтра збиратиму клен. Купую квітку для неї. Вона в Києві. Дарма, що зав'яне. Привезу гербарій.

.Негри, що по всьому Парижу чіпляються до туристів зі своїми сувенірними копіями Ейфелевої та дивними пластиковими птахами, що вміють літати, уздрівши футболку "Динамо", вигукують: "Шевченко! Шевченко!" Набиваються у друзі. "Хоч ви і знаєте Шевченка, але ваші сувеніри ні до чого мені. Я цю вежу назавжди запам'ятаю", - думаю собі.

.Картини. На них зимовий Париж, теплий Париж, або просто зима, осінь, весна. Щойно іспанець купив картину, де був написаний Стад де Франс. Чийсь казковий олівець намалював обличчя, схоже на твоє. А може, він намалював тебе?

Але тут уже осінь. Футбольне літо залишилось на обкладинках журналів, наклейках, на розмальованих у національні кольори обличчях. У Парижі почалася футбольна осінь. Знову не вщухатиме дощ зі сліз і шампанського .

Туристи їдуть додому, мріючи повернутися сюди знову. Я теж про це мрію. І колись таки повернуся, для того, щоб на Ейфелевій дописати наші з тобою імена.

.Зима . Дивлюся на гербарій. Засніжений. Тепер на снігу пишу те ж саме слово, що й на вежі. Коли пишу, пальці потроху вичищають трояндове листя. Я бачу його знову. Але тебе нема. Ти залишилася в осені. Спогади повинні спати, бо - зима. Не розбудіть!

У цій замальовці правдиві факти перемежовуються з вигаданими. Форма щоденника здатна якнайкраще передати внутрішній стан людини, адже до щоденника записують найціннішу, найінтимнішу інформацію. Форма щоденника вважається досить ефективною, адже психологами доведено, що будь-які інтимні факти із життя навіть незнайомої людини здатні привернути увагу будь-кого. Читачеві цікаво дізнатися про внутрішній світ такої, як він сам, особи, і він ідентифікує себе із власником щоденника, намагаючись і в собі відчути ті самі почуття, зрозуміти свою сутність та сенс свого життя.

У наведеному творі автор перевтілюється у вигаданого героя і намагається побачити світ через почуття кохання та ностальгію за літом (тобто за теплом), яке вже минуло. Згадка про чемпіонат світу з футболу теж доповнює картину відчуттів героя. Любов до футболу - це характерна риса не окремої людини, а нації взагалі, тобто вигаданий герой за своїми уподобаннями повністю відповідає загальним уподобанням більшості населення України.

Певна інтимність розповіді додає імпульсів читачеві, він починає пригадувати щось зі свого життя, але відбувається мимоволі. Тобто інтимність "провокує" читача до роздумів та спогадів, змушуючи його переосмислювати пережите.

Можна зробити висновок: для кращого і правдивішого відображення словом внутрішнього стану людини необхідно, в першу чергу, "пропустити" героя свого журналістського матеріалу через власне серце і намагатися зрозуміти його життєві переживання за допомогою методу моделювання та перенесення окремих характеристик людини на проекцію загальних переживань соціуму. Літературні засоби у вдалому поєднанні із суто журналістськими засобами можуть з максимальною точністю відтворити уявні переживання та спроектувати їх на кожного читача.

Отже, метод моделювання, на відміну від методу інтерв'ювання, може з більшою точністю передати внутрішній стан людини.