Сторінка
1

Етичні аспекти роботи з екологічною інформацією

Останніми роками почастішали порушення журналістської етики. Це деякі журналісти та вчені пов"язують із хибним розумінням свободи преси, яка зовсім не дає свободу писати не перевірені матеріали. Дослідник О.К.Мелещенко наводить один із таких прикладів у Запоріжжі.

За шість десятків років забруднення повітря й скидання в ріку своїх відходів 114 промисловими підприємствами 29 міністерств і відомств зробили цей регіон екологічно неблагополучним. А розсекречені дані санепідемстанції міста про те, що з 50 шкідливих речовин у повітряному басейні 18 мають мутагенну активність (тобто можуть уражати спадковий апарат статевих клітин людини) підготували ґрунт для кількох газетних сенсацій.

"“Шість місяців 1991 року в Запорізькій області нападав на велику рогату худобу і людей потворний мутант із звірячими щелепами, якого народила і викинула на смітник мати-проститутка”. Плід творчої фантазії молодого журналіста В.Сергєєва з місцевої молодіжної газети “МІГ” після кількох публікацій викликав справжню паніку: у відділ реклами посипалися об"яви про продаж та обмін будинків із цієї місцевості – села в 27 кілометрах від Запоріжжя, зривалися заняття в школах, дітей не пускали в лісопосадки, обурені директори радгоспів повідомляли про неприбуття робітників на посівні роботи, а в"язні з найближчої зони відправляли в різноманітні інстанції прохання про добровільне переведення до місць ув"язнення бодай на Північ, аби подалі від мутанта". Вигадку "молодіжки" змушена була викрити республіканська газета "Комсомольское знамя", відчувши, що в даному випадку колеги перестаралися.

Від часів Чорнобильської катастрофи й відтоді, як деякі ЗМІ почали орієнтуватися на найгірші зразки "жовтої преси", виникла проблема перенасичення екоматеріалів "чорнухою". Скільки сімей відмовились мати дітей після інформації про дитину-мутанта, яку розповсюдили всі газети. Журналісти не повинні зовсім замовчувати подібні факти. Але й не треба смакувати ними, наводити на людей жах. Проте кореспонденти багатьох видань, і не тільки "жовтої преси", продовжують уміщувати фото дітей-інвалідів, зображення скелетів тощо.

Об"єктивність і справедливість – мета кожної статті, незалежно від раси, статі, релігійних переконань або освіти журналіста та його героїв. Проте висвітлення діяльності руху "зелених" не завжди відбувається об"єктивно.

Журналістикознавець Московського університету Є.М.Шевченко вважає: в існуючий журналістиці зв"язок явищ виводиться не з логіки подій, а декларується після перерахування фактів. Таким чином породжується, наприклад, установка про вину "зелених" в економічній кризі, нагадуючи нам газетну публіцистику тоталітарних режимів з обов"язковим пошуком ворога. І хоча дані соціологічних досліджень стверджують, що "90 % екологічних ініціатив спрямовано на рішення конкретних проблем", подібні публікації досягають своєї мети – дискредитації "зеленого" руху.

Іноді неприємні звинувачення бувають настільки серйозні, що викликають негативне ставлення відразу. У газеті "Україна молода" 8 квітня 1997 року було надруковано статтю "Екологія абсурду". У ній мова йшла про будівництво Ташлицької гідроакумулюючої станції в комплексі Південно-Української АЕС. Але для нашої теми буде цікавим не це, а ремарка журналіста в тексті статті стосовно публікацій колег: "До речі, “незбориму силу” настирливих “зелених” одна з миколаївських газет пояснює десятьма мільйонами доларів, які нібито подарувала їм для більш продуктивної діяльності одна з західних екологічних організацій". Таке обвинувачення може бути зовсім необґрунтованим, але у свідомості пересічної людини все ж відкладеться не краща інформація про "зелених".

"Третiй сектор" (неурядові громадські організації в системі урядових структур, так званого "першого сектору", та бізнесу – "другого сектору") часто стає предметом пильної уваги з боку преси та широкої громадськостi. Некоректна поведiнка окремих неурядових громадських організацій може сприяти посиленню упередження людей до всього "третього сектора" в цiлому. Саме для збереження свого доброго iменi органiзацiї "третього сектора" мають дотримуватися високих стандартів звітностi, самоврядування та проведення великих громадських кампанiй. Якщо органiзацiї третього сектора будуть систематично iнформувати журналiстiв газет, радiо та телебачення про свою дiяльнiсть, вони зможуть поліпшити свої вiдносини iз засобами масової iнформацiї.

Журналістам слід пам"ятати, що негативний імідж, створений для однієї організації "зелених", здатний зовсім невиправдано зашкодити й тим, хто чесно і сумлінно ставиться до своєї справи.

"Зелений" рух, хоча і з"явився лише декілька десятиліть тому, має чималу позитивну історію. Цікаво, що за однією з версій своєю назвою він завдячує журналісту Георгію Красовському, нашому співвітчизнику, який переїхав до Франції. 1970 року він заснував у Парижі газету "Новий гуманізм". Це видання присвячено проблемам збереження природи, захисту прав людини, миру та роззброєння. 5 червня 1971 р. в Міжнародний день захисту довкілля на його сторінках Красовський надрукував статтю "Операція "Хлорофіл". У ній було поставлено питання збереження природи від знищення, а також запропоновано вважати зелений колір символом усього живого. До речі, цей номер газети надруковано також зеленою фарбою.