Сторінка
2

Соціальна норма та престиж преси (світовий і вітчизняний досвід)

Було б помилкою доводити, що в Україні не існують видання, думку яких поважають і до яких іноді прислуховуються. Одним із таких органів можна вважати тижневик “Дзеркало тижня”. Не секрет, що на думку цього органу зважають в Адміністрації Президента Леоніда Кучми. Та це, скоріше заслуга окремих журналістів, ніж редакції в цілому. Так після дошкульної публікації у тижневику 24 грудня 1999 року, основні її дійові особи потрапили у немилість. Справа у тому, що “під час свого перебування у США пан Щербак залишив незабутнє враження про себе у Збігнева Бжезінського. Сподіваємося, що зараз метр уже оговтався. Інший член групи, не менш памтне враження залишив у працівників готелю Jne Washington Sircle. Підступний Бахус завів його прямісінько у скляні двері готелю у зв’язку з чим українському посольству довелося сплатити 1200 доларів США за розбите скло і виклик швидкої допомоги. Злі американці замість співчуття, підвищили ціни на проживання нашої делегації, яка повинна була зупинитись у цьому готелі.

Неабияку роль зіграли ЗМІ у відставці Голови президентської Адміністрації Дмитра Табачника у грудні 1996 року. Цьому передували матеріали у різних ЗМК. Але під час виходу цих публікацій у світ, ЗМІ більше покусали одне одного.

На даний момент преса України перебуває у напіввільному стані. Але це не завадило їй викликати високу довіру серед населення. За опитуванням 1999 року, українські ЗМІ в цьому рейтингу посідають друге місце після силових структур. Звичайно, наша преса тільки на одному з етапів свого розвитку, та бажаного рівня, як професійного, так і морального ще не досягла. Тому для неї велику роль відіграватиме приклад і підтримка західних медіа.