Сторінка
3

Ефективність суспільного виробництва

Однак і «реальний соціалізм» з його всепроникністю держави та регламентацією всіх сфер людської життєдіяльності, не дивлячись на всі свої «потенційні переваги в сфері раціонального природокористування», не зміг дати адекватної відповіді на загрозу глобальної екологічної катастрофи. Соціалізм виявився однією з форм індустріального суспільства і ввібрав в себе його найгірші якості. Суспільний розподіл праці досяг своєї дійсної межі і сутність цього розподілу стала самоочевидною - цілепокладальна функція державної бюрократії та виконання її розпоряджень всім суспільством.

Аналіз історії розвитку праці дозволяє зробити висновок, що основні ступені суспільного розподілу праці є, одночасно, етапами отримання людьми все більшої незалежності від природних умов, посилення потужності природоперетворюючої діяльності. В той же час зростає залежність людства від адекватності знань про процеси розвитку природи і застосування їх у практиці. В сучасному світі майбутнє людства все більш залежить від управлінського рішення чиновника великої монополії чи міністерства. Індустріальний тип суспільного розподілу праці (чи то в його капіталістичній, чи то в «реально-соціалістичній» формі) з необхідністю призводить до глобальної екологічної кризи. На думку К.Маркса та Ф.Енгельса, добитись того, щоб природа та суспільство не вступали одне з одним в суперечність можливо лише шляхом ліквідації розподілу праці. Введення загальнонародної власності на засоби виробництва, всезагальності праці не виправдало їх сподівань. Отже треба шукати інших шляхів для ліквідації причин глобальної екологічної кризи.

Праця за своєю сутністю завжди породжує протистояння людини та природи. Вона назавжди залишиться царством природної необхідності, оскільки головною її метою є забезпечення функціонування біологічного організму людини. Соціальна ж сутність втілюється в творчості, де тільки і можлива для людини свобода. Це - дві сторони діяльності, і прогрес людства реально можна оцінити через співвідношення трудового та творчого аспектів в сукупній діяльності суспільства. Для збільшення творчого потенціалу індивіда його необхідно звільняти від рутинних трудових функцій, переклавши їх на плечі систем машин, здатних до самоорганізації. Однак вирішення цієї проблеми знаходиться поза рамками індустріального суспільства, оскільки вимагає принципово нових засобів виробництва і іншого характеру праці.

Та роль, яку відіграють знаряддя праці у визначення темпів і масштабів суспільного розвитку, характеру взаємовідносин в «системі суспільство-природа», дозволили українським вченим В.М. Бровдію, О.О. Гаці визначити як один з екологічних законів - закон зростання ролі засобів праці в історичному розвитку суспільства має закономірний характер і є екологічним законом. Характерною особливістю прояву цього закону є всезростаюча енергоозброєність людини, інтелектуалізація технічних засобів виробництва, збільшення кількості і різноманітності їх видів, виникнення розвиненої і розгалуженої інфраструктури функціонування величезної різноманітності засобів праці.

Література :

1. Бровдіп В.М., Гаца О.О. Закони екології (соціально-єкономічні, геофізичні та геохімічні): Навч. посібник. - К., 2003. - С.61-64.

2. Гиренок Ф.И. Экология. Цивилизация. Ноосфера. - М., 1987. - С.44-55.

3. Гирусов Э.В. Система «общество-природа». - М., 1976. -С.49-86.

4. Кобылянский В.А. К проблеме разграничения и выявления взаимной связи природы и общества // Философские проблемы глобальной экологии. - М., 1983. - С.31-89.

5. Крисаченко B.C. Екологічна культура. - К., 1996. - С.89-178.

6. Лилли Н. Люди, машины, история. История орудий труда и машин в ее связи с общественным развитием. - М., 1970.

7. Мамедов Н.М. Техническое освоение природы // Философские проблемы глобальной экологии. - М., 1983. - С. 163-178.

8. Подолинсъкий С. Людська праця і єдність сили // Подо-линський С. Вибрані твори / У поряд.: Л.Я.Корнійчук. - К., 2000.