Сторінка
2
Свідомий характер людського впливу на природу, на думку Ф.Енгельса, приводить до того, що тварина тільки користується зовнішньою природою і здійснює в ній зміни просто в силу своєї присутності, людина ж змінами, які вона вносить, змушує природу слугувати своїм цілям, панує над нею. Але цей вплив має обмежений характер - людина впливає на окремі предмети природи, а не на всю в цілому, вона освоює природу «по частинах», в силу обмеженості своїх знань та сили засобів праці. Обмежений характер людської діяльності, історично обмежений вплив людини на природу, і, як наслідок, обмежені уявлення про її фундаментальні закономірності, призводять до того, що людина в досягненні своїх часткових цілей по забезпеченню функціонування свого біологічного організму, втручаючись у природу, нищить її як головну умову свого біологічного існування. Обмежені уявлення про природні процеси призводять до того, що більш віддалені наслідки тих дій, які направлені иа досягнення поставленого результату, виявляються зовсім іншими, часто й зовсім протилежними тому, що було необхідним, призводячи до екологічних криз та катастроф. Історично першими засобами праці були такі примітивні знаряддя, як спис, лук з стрілами, палиця-копачка, кам'яні сокири та скребки. Як вважає М.Ф.Тарасенко, ці перші матеріальні знаряддя є не що інше, як матеріально оформлена та доцільно організована працею природа. Суттєвою особливістю знаряддя є те, що в ньому явища природи та їх сутність злиті в єдине з тією формою діяльності, в середині якої вони функціонують як неорганічна природа праці і орган самої присвоюючої діяльності. Сенс перших знарядь праці полягав у тому, що вони були продовженням м'язової сили людини, а виробнича сила знаряддя повинна перевищувати живу людську працю, затрачену на ЇЇ виробництво. Пануючим засобом праці знаряддя були як у первісному суспільстві, так і в епоху аграрних цивілізацій, що базувались вже на відтворюючих типах господарювання. Не дивлячись на значний прогрес знарядь праці, вони продовжували виконувати своє головне завдання -допомагати м'язам людини перетворювати предмети природи згідно з метою, сформованою свідомістю, розпредметити предмети природи і втілити в них людську сутність. Характер діяльності людини, як уже відзначалось, на цих етапах так чи інакше узгоджувався з природними циклами та закономірностями обороту речовини та енергії.
Втручання в природні процеси без врахування віддалених наслідків призводить до того, що природа «помщається» людині за такі дії. В історії людства відомо безліч катастроф, дрібних і великих, що мали причиною нераціональну людську діяльність. Адже ми зовсім не є господарями природи, ми пов'язані з нею нерозривним зв'язком і можемо існувати лише в ній, наше «панування» над природою може бути лише в тому випадку, коли ми, на відміну від усіх інших тварин, зуміємо пізнати її закономірності і правильно узгоджувати свої потреби з пізнаними законами. До того часу, коли головним засобом праці були знаряддя, викликані людиною катастрофи стосувались окремих екосистем і загрожували існуванню окремих соціальних систем та людських популяцій. Принципово ситуація змінилась з часу заміни знарядь праці машинами.
Якщо головною функцією знаряддя праці є посилення мускульної сили людини, то машина міняється з людиною місцями - людина перетворюється на агента який обслуговує безперебійну роботу машини. Машина (франц. machine, лат, macina - знаряддя, пристрій) - механізм або поєднання механізмів для перетворення енергії однієї форми руху на інший, для перетворення матеріалів природи. Машина водночас є засобом праці і її продуктом. Поява та широке впровадження машин у процес виробництва призвели до корінної зміни в характері взаємовідносин не тільки між суспільством та природою, між різними частинами суспільства, а й самої праці.
Головною цінністю більшої частини членів суспільства стала їх здатність до обслуговування машин, до індустріальної праці. Для меншості - здатність організувати обслуговування машин, чи підготовка обслуговуючих кадрів. Якщо раніше суспільство залежало в своєму існуванні від природних циклів - урожаю рослин, приплоду у тварин, то тепер склалась ілюзія безмежної свободи від примх природи. Вважалось, що для досягнення суспільної гармонії необхідно лише пошвидше винайти необхідні машини, виготовити потрібну кількість і забезпечити потрібною сировиною, і тоді ідея «кожному по потребі» перейде з області мрій та фантазій в царину реальності.
Крупне машинне виробництво дійсно різко посилило виробничу потужність людства і вирішило багато з питань матеріального забезпечення широких мас населення в індустріально розвинутих країнах. Платою за це стало різке погіршення якості природного середовища і загроза переростання локальних екологічних катастроф у глобальну. Країни, що добились найбільших успіхів в індустріалізації і почали перехід до постіндустріального стану, першими забили на сполох. Саме в них, після досягнення основною масою населення рівня матеріального добробуту, проблема «якості природного середовища» стала невід'ємною складовою боротьби за якість життя. У той же час в країнах, що знаходяться на ранніх стадіях становлення індустріального суспільства, з низьким рівнем добробуту та слаборозвиненою системою соціальних гарантій, проблеми охорони природного середовища є другорядними в порівнянні з питаннями приросту виробництва промислової продукції.
У марксизмі часто історичний розвиток людства подавався як процес зміни форм суспільного розподілу праці, який досягає своєї граничної межі в умовах крупного капіталістичного машинного виробництва. Універсальність капіталізму в присвоєнні природи, на думку К.Маркса, полягає в тому, що об'єктом його використання є сама праця в чистому вигляді, здатність до праці. При всезагальному, універсальному характері праці її цілеформуюча функція має обмежений характер. Оскільки метою капіталістичного виробництва є прибуток, то приватний підприємець не може або не хоче враховувати віддалені наслідки свого втручання в природні процеси в умовах відсутності контрольних функцій держави щодо природокористування.
Завантажити реферат