Сторінка
2

Сутність і структура трудової діяльності

3. З продуктивно-перетворювальною машиною (самоорганізую-чий кібернетичний пристрій). Взаємодія людини з такою машиною має характер інформаційного обміну між відносно замкненими системами інформації.

Третій тип — система "людина —людина". Основою діяльності в цій системі є взаємовідносини людей — обмін інформацією: письмовою, звуковою та сигнальною.

Людину, яка працює за машиною, називають оператором. Оскільки саме цей тип діяльності є основним у сучасному менеджменті управління, необхідно детальніше розглянути його психофізіологічну сутність.

Характерною рисою діяльності оператора є те, що він позбавлений можливості безпосередньо спостерігати за об'єктами, якими керує, і вимушений користуватися інформацією, яка надходить до нього каналами зв'язку. Діяльність людини, що здійснюється не з реальними об'єктами, а з їх замінниками чи імітуючими їх образами, називають діяльністю з інформаційними моделями реальних об'єктів.

Інформаційна модель — це сукупність інформації про стан і функціонування об'єкта управління та зовнішнього середовища. Інформаційна модель є для оператора своєрідним імітатором, що відображає істотно важливі для управління якості реальних об'єктів, тобто тих джерел інформації, на основі яких він формує образ реального стану речей, аналізує та оцінює ситуацію, що склалася, планує керуючі впливи, приймає рішення, забезпечує правильну роботу системи та виконання покладених на неї завдань, а також спостерігає та оцінює результати їх реалізації.

Загалом трудову діяльність та її раціоналізацію можна розглядати як похідну у сфері фізичної і розумової праці, тобто працю робітників, технічних виконавців, спеціалістів і керівників. Особливою рисою розумової праці, тобто праці керівників, спеціалістів і технічних виконавців, є те, що її результати використовуються для організації праці інших працівників.

Таким чином, якщо працівник з вищою освітою працює на верстаті з програмним управлінням, його праця прирівнюється до фізичної праці робітника, тому що цей працівник безпосередньо виробляє продукцію.

Збирання інформації про трудову діяльність є обов'язковим елементом її аналізу та раціоналізації.

Існують два підходи до вивчення характеристик трудової діяльності: 1) побічний, який реєструє зміни в організмі людини, що виникають внаслідок виконання нею роботи; 2) прямий, який виявляє економічні, психічні та фізіологічні процеси, які складають зміст діяльності. Повну картину структури діяльності можна отримати тільки шляхом порівняння прямого та побічного засобів отримання інформації про трудовий процес. До таких належать:

• отримання інформації з документів (інструкції з експлуатації техніки, нормативи, оцінки рівня кваліфікації спеціалістів та ін.);

• інженерно-технічне дослідження (обладнання, оснащення робочого місця, взаємозв'язок між спеціалістами та ін.);

• спостереження за ходом трудового процесу та поведінкою спеціалістів;

• бесіди зі спеціалістами;

• самозвіт у процесі діяльності;

• анкетування та експертна оцінка;

• об'єктивна реєстрація і вимірювання складових трудового процесу (кінозйомка), магнітофонна реєстрація команд та ін.;

• аналіз помилок, що їх припустилися у процесі роботи;

• об'єктивна реєстрація і вимірювання показників факторів середовища;

• експеримент.

Збирання інформації про трудову діяльність відбувається шляхом:

• цілеспрямованого вивчення закономірностей здійснення трудової діяльності у природних умовах;

• збирання статистичних даних;

• цілеспрямованого вивчення закономірностей організації умов та засобів виконання професійної діяльності.

На рис. 4 наведено зміст основних методів, які застосовують при аналізі трудової діяльності.

Система управління власною трудовою діяльністю передбачає орієнтацію на результат. Вона нерозривно пов'язана з раціоналізацією використання часу. Найповніше ця система викладена Г. В. Що-кіним у праці "Как эффективно управлять людьми" [77, с 319-331]. Така система передбачає збирання інформації за такими напрямками:

• складання схеми діяльності;

• визначення стратегічних і тактичних цілей трудової діяльності та їх зв'язку з аналогічними цілями підприємства;

• визначення секторів діяльності;

• визначення компетенції з метою здійснення змісту діяльності;

• оцінка необхідних ділових контактів;

• вимоги до розвитку особистості;

• окремі важливі завдання.

Збирання інформації за цією схемою дає змогу скласти індивідуальний план життєдіяльності та оптимізувати використання власного робочого часу як основного критерію раціональності.

Обґрунтовані особисті схеми діяльності з орієнтацією на результат автоматично спричинюють раціональне використання часу. Звичайно, необхідно контролювати раціоналізацію всіх заходів такого плану, коригуючи їх відповідно до досягнення кінцевої мети діяльності.

Таким чином, дослідження трудової діяльності та рекомендації з її раціоналізації повинні ґрунтуватися на закономірностях взаємодії психічних і фізіологічних процесів, що є основою трудової діяльності, з предметами праці та оточуючим середовищем.

Загалом трудову діяльність можна уявити як динамічну структуру, що здійснює перетворення інформації та енергії.

Специфіка взаємодії людини з предметами праці визначається насамперед тим, які функції людина виконує.

Основні методи збирання інформації про трудову діяльність поділяють на три групи:

• вивчення закономірностей трудової діяльності у природних умовах;

• збирання статистичних даних;

• виробничий експеримент.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Автономов В. Н. Создание современной техники. Основы теории и практики. — М.: Машиностроение, 1991.