Сторінка
3
4. Права працівника та їх захист.
5. Заключні положення.
Кожний з цих розділів характеризує, розкриває і роз'яснює основні напрямки формування і регулювання заробітної плати, порядок встановлення норм та гарантій в оплаті праці, організації оплати праці на підприємствах, розкриваються порядок оплати праці працівників загальних професій і посад. Взаємозв'язок між державним і договірним регулюванням заробітної плати наведено у схемі З (с. 165). Особливої уваги Закон приділяє мінімальній заробітній платі, яка є законодавче встановленим розміром за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Вона постійно змінюється у бік зростання. Так, якщо з 2 вересня 1996 р. вона складала 15 грн, то з 1 липня 2000 р. — 165 грн, з 2002 р. — 185 грн, а за проектом на 2004 р. — 254 грн.
Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату і реальні доходи працівників.
Номінальна заробітна плата (грошова) — це є сума грошових коштів, що одержують робітники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості та якості витраченої ними праці. У зв'язку з існуванням товарного виробництва і одержанням предметів споживання працівником шляхом обміну зарплати на товари через торгівлю, заробітна плата має грошову форму.
Реальна заробітна плата — це є сукупність матеріальних і духовних благ, а також послуг, що є еквівалентом номінальної заробітної плати, вона залежить від розміру номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання та послуг. Залежність між номінальною і реальною заробітною платою виражається у індексі цін:
де Ін 3 п — індекс номінальної заробітної плати, відносна величина;
Іц — індекс цін, відносна величина;
І — індекс реальної заробітної плати.
Останнім часом заробітна плата зростає в основному за рахунок збільшення номінальної. Номінальна заробітна плата може зростати і при цьому реальна залишається на тому ж рівні чи навіть зменшується. У своєму виступі на сесії Верховної Ради України міністр праці та соціальної політики відзначив, що номінальна заробітна плата за 2000 рік зросла на 35,2 %, а реальна — на 19,3 %.
Реальні доходи працівників містять реальну заробітну плату і надходження з суспільних фондів споживання.
В "Основних напрямах політики щодо грошових доходів населення України" (Указ Президента України від 7 серпня 1999 р. № 969/99), зазначено, що пріоритетними у цьому напрямі були і є:
1. На першому етапі (1999-2000 pp.):
• ліквідація заборгованості із заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат;
• зупинення зниження рівня реальних доходів населення;
• удосконалення механізму надання соціальної допомоги;
• створення організаційних передумов, пов'язаних з реформуванням солідарної системи пенсійного забезпечення та державного медичного страхування, системи кредитування населення;
• удосконалення системи оплати праці;
• сприяння легалізації тіньових доходів населення.
2. На другому етапі (2001-2005 pp.):
• недопущення надмірної диференціації населення за рівнем доходів шляхом скорочення прошарку малозабезпечених громадян, створення умов для формування середнього класу громадян;
• сприяння розвитку підприємницької діяльності громадян;
• реформування солідарної системи пенсійного забезпечення і створення надлишку коштів для фінансування накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
• запровадження системи загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття;
• розвиток системи кредитування населення на отримання освіти, придбання житла та іншого нерухомого майна тощо;
• сприяння стабілізації банківської системи для залучення до неї коштів громадян;
• подальший розвиток безготівкових форм розрахунків комерційних банків з фізичними особами.
3. На третьому етапі (2006 — 2010 pp.):
• забезпечення динамічного зростання рівня реальних доходів населення, збалансованих з іншими макропоказниками;
• створення умов для закріплення широкого прошарку середнього класу громадян.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР, заробітна плата складається з:
• основної заробітної плати — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків), що встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
• додаткової заробітної плати — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; вона містить доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
• інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні й інші грошові та матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми (див. схему 5 на с. 777).
Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці та визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами у розмірах, що не перевищують встановлені законодавством. Рівень додаткової оплати праці встановлюється переважно залежно від кінцевих результатів діяльності підприємства.
Організація оплати праці на підприємствах здійснюється на основі розподілу функцій і робіт, нормування, тарифної системи, форм і систем оплати праці.
З урахуванням заохочувальних виплат формування заробітної плати працівника (в умовах тарифної системи) можна представити у вигляді схеми.
Як бачимо зі схеми, при формуванні заробітної плати треба враховувати положення колективного договору.
На основі аналізу соціально-економічних перетворень в Україні можна зробити висновок, що в умовах лібералізації соціально-трудових відносин, зміни функції держави у цій сфері договірне регулювання оплати праці набуло статусу пріоритетного напрямку реформування оплати праці. Враховуючи особливості трансформаційного періоду, договірне регулювання оплати праці стало складовою соціальної політики країни, адже через механізм такого регулювання оплати праці відбувається соціальний захист працюючого населення.
Завантажити реферат