Сторінка
2

Статутний капітал і корпоративні права підприємства

Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом i статутними документами.

Згідно з нормами Закону № 1576-XII лише акціонерні товариства мають статутний фонд, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Кожен акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій.

Корпоративні права не завжди виражено в акціях (наприклад, внески до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного фонду дочірнього підприємства, внески на підставі договору про спільну діяльність з метою одержання прибутку). Такі корпоративні права практично нічим від акцій не відрізняються, а їх наявність надає ті самі права.

Відповідно до п.1.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Дивіденди - платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини її прибутку".

Фізична особа - засновник приватного підприємства є власником 100-відсоткового капіталу такого підприємства, має право на керування і отримання відповідної частки прибутку у вигляді дивідендів.

Документальним підтвердженням володіння корпоративними правами юридичної особи є інформація в бухгалтерському обліку платника податків про фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції належать до активів, які утримуються юридичною особою з метою збільшення прибутку за рахунок відсотків, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або отримання інших вигід для інвестора i на які згідно з нормами Закону № 2181-III поширюється право податкової застави.

Всі вищезазначені фінансові інвестиції знаходять відображення у Балансі за статтями 040 «Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств», 045 «Інші довгострокові фінансові інвестиції», 220 «Поточні фінансові інвестиції».

До фінансових інвестицій належать: інвестиції у цінні папери, які є інструментами капіталу (акції, паї, майнові права); інвестиції, що придбані та утримуються до їх погашення — боргові інструменти (облігації підприємств, внутрішніх та місцевих позик, ощадні сертифікати) та окремий вид фінансових інвестицій — похідні інструменти (фінансові інструменти, які придбані та утримуються платником податків з метою їх продажу за ринковою вартістю).

Залежно від рівня впливу i контролю за операційною та фінансовою політикою компанії, в яку вкладено капітал, фінансові (корпоративні) права поділяються на інвестиції в асоційовані підприємства, в дочірні підприємства та в спільну діяльність.

Інвестиції в асоційовані підприємства — інвестиції у підприємство, в якому інвестору належить блокувальний (більше 25%) пакет акцій (голосів) i яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора.

Установлене чинним законодавством поняття акції чітко визначає особливості майнових прав її власника на частину прибутку товариства та на частину майна товариства в разі його ліквідації. У решті випадків товариство не зобов’язане повертати власнику акцій його внесок до статутного капіталу товариства та викупати акції, що йому належать, якщо це не передбачено статутом товариства. Повернути вкладені кошти власник акцій може через продаж акцій, які йому належать, на вторинному (біржовому, позабіржовому) ринку цінних паперів за ринковою ціною.

Чинне законодавство обмежує відповідальність власника акцій за зобов’язаннями товариства у межах належних йому акцій. У разі банкрутства підприємства акціонер ризикує втратити лише ті кошти, що були внесені ним в обмін на акції товариства.

Враховуючи, що відповідно до норм ст. 8 Закону № 2181-III право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебувають у його власності (повному господарському віданні), право вільного розпорядження корпоративними правами платником податків обмежується.

Порядок реєстрації податкової застави визначається з урахуванням нормативних документів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як у системі реєстру власників іменних цінних паперів, так i в системі депозитарного обліку депозитарної установи, а саме:

цінні папери документарної форми, щодо яких виникло право податкової застави, повинні блокуватися за розпорядженням податкового органу на особовому рахунку власника — платника податків. Зазначений механізм блокування чітко визначено пп. 7.21.2 п. 7.21 розділу сьомого Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 60;

цінні папери бездокументарної форми, щодо яких виникло право податкової застави, повинні обліковуватися на рахунках у цінних паперах власника — платника податків у зберігача цінних паперів i щодо них має проводитися облікова операція по обмеженню в обігу відповідно до пп. 5.10.9 п. 5.10 та пп. 5.11.4 п. 5.11 розділу п’ятого Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 61.

Використання корпоративних прав (фінансових інвестицій) як джерела погашення податкового боргу за рішенням податкового органу здійснюється відповідно до вимог Порядку № 538.