Сторінка
2

Майно підприємства: загальні положення, характеристика майна за розміщенням, складом, джерелами утворення

Оборотні засоби підприємства включають виробничі запаси, а також кошти та розрахунки, які можуть використовуватися у сфері виробництва та обігу.

Виробничі запаси у сфері виробництва поділяються на:

- предмети праці (сировина, матеріали, комплектуючі вироби), призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво (незакінчені технологічні процеси).

У сфері обігу оборотні активи поділяються на: грошові кошти; товари; готову продукцію; поточні фінансові інвестиції та дебіторську заборгованість.

Вільні грошові пошти підприємства зберігаються у банку на поточному рахунку. На цей рахунок надходить виручка від реалізації продукції, виконаних робіт та наданих послуг, одержані кредити банків, заборгованість від дебіторів тощо. Кошти з поточного рахунку підприємства використовуються для виплати заробітної плати, погашення своїх зобов'язань перед бюджетом, повернення банку заборгованості за кредитами, оплати рахунків підприємств та організацій за одержані товарно-матеріальні цінності та послуги, а також для здійснення інших платежів, пов'язаних з господарською діяльністю.

Готівку зберігають у касі підприємства. До каси кошти можуть надходити з поточного рахунку в банку для виплати заробітної плати, допомоги з тимчасової непрацездатності, пенсій, премій та на інші цілі й з інших джерел.

Під товарами розуміють товарно-матеріальні цінності, придбані підприємством з метою подальшого продажу, які не підлягають обробці.

Готова продукція - це продукція, виготовлена на підприємстві, що пройшла всі стадії обробки, призначена для продажу та відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або нормативними актами.

Поточні фінансові інвестиції - це внески (інвестиції) підприємства на строк не більше одного року в цінні папери інших підприємств, процентні облігації державних та місцевих позик, а також надані іншим підприємствам позики (на строк не більше одного року).

Дебіторська заборгованість - це заборгованість інших підприємств (установ, організацій) чи окремих осіб з платежів даному підприємству. Інші підприємства, установи та організації, а також окремі особи, за якими є дебіторська заборгованість, називаються дебіторами. Дебіторська заборгованість означає, що кошти даного підприємства тимчасово знаходяться у інших підприємств (організацій) чи осіб, але підлягають обов'язковому поверненню при закінченні певного строку. Кошти, які заборгували підприємству інші господарюючі суб'єкти, не беруть участі у господарському обороті підприємства, і тому наявність великої дебіторської заборгованості негативно впливає на його фінансовий стан.

Крім того, всі засоби підприємства залежно від їх здатності перетворюватися на грошові кошти, тобто ліквідності, можна поділити на: високоліквідні, швидколіквідні, повільноліквідні та неліквідні.

Високоліквідними та найбільш мобільними засобами підприємства є грошові кошти у касі та на рахунках у банку, тому що вони в будь-який час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій, тобто вони мають абсолютну ліквідність. Менш ліквідними є дебіторська заборгованість, адже немає впевненості в строках її погашення. Наступними за рівнем ліквідності є товари, готова продукція і виробничі запаси, які можна придбати або використати в погашення заборгованості. Необоротні засоби підприємства, як правило, не передбачається реалізовувати або ліквідовувати, тому що за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності. Відповідно такі засоби відносяться до четвертої групи - важколіквідні активи.

3. Характеристика майна підприємства за джерелами утворення

Джерела утворення господарських засобів в умовах ринкової економіки називають капіталом. На підприємствах різних організаційно-правових форм може бути два види капіталу: власний і залучений (позиковий).

Під власним капіталом розуміють загальну вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування активів. Власний капітал включає: статутний (зареєстрований) капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний (страховий) капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Власний капітал є одним з найважливіших показників функціонування підприємства, оскільки характеризує кредитоспроможність,

платоспроможність та забезпеченість підприємства власними коштами.

У складі власного капіталу значне місце відведено статутному капіталу. На підприємствах, створених за рахунок коштів власників, він є сукупністю внесків засновників (учасників) господарських об'єднань, господарських товариств (в формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю тощо), держави.

Пайовий капітал формується з сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, сільськогосподарських виробничих кооперативів (СВК) тощо. Він є сукупністю коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення господарської діяльності.

Додатковий капітал - джерело власних засобів, яке утворюється за рахунок:

- приросту вартості основних засобів при проведенні їх переоцінки у випадках, передбачених законодавством;

- емісійного доходу акціонерного товариства (перевищення продажної ціни власних акцій над їх номінальною вартістю, що утворюється в результаті їх продажу);

- безоплатного надходження необоротних активів від юридичних і фізичних осіб.

Резервний капітал також є джерелом власних засобів, що створюється як додатковий внутрішній фінансовий ресурс підприємства. Резервний (страховий) капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку. Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених в установчих документах: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються

непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації товариства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

Чинним законодавством передбачено створення в господарському товаристві резервного (страхового) капіталу у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 % статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) капіталу передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку.