Сторінка
2

Втручання людини в стійку екологічну систему

Вплив економіки на природне середовище проживання

Багато хто досі не зрозумів, що ринкова економіка не в змозі забезпечити екологічну безпеку. Відомо, що в США руйнування первозданної природи відбувалося набагато швидше, ніж у Європі. Уже на початку XX століття вона була практично зруйнована. Якщо не брати до уваги Аляску, то недоторканими збереглося тільки 4 % території.

Власне ринкова економіка забезпечує максимальну швидкість і ефективність використання природних ресурсів, а отже, і якнайшвидше руйнування навколишнього середовища. Тому розвинуті країни зобов'язані взяти на себе основну частку відповідальності за ситуацію, що склалася. ЄС, США, Канада і Японія виробляють більше 2/3 світового валового продукту, забезпечують 2/3 світової торгівлі, є найбільшими споживачами ресурсів, особливо енергетичних, і виробляють 3/4 маси глобальних забруднювачів. 15 % населення Землі, що проживають у цих країнах, споживають 1/3 добрив, 1/2 виробленої у світі енергії, 2/3 усіх металів, половину продовольства і більш 2/3 ділової деревини. І все-таки ринкова економіка продовжує орієнтуватися на економічне зростання, хоча така категорія призводить до екологічних катастроф.

Тим часом 23 % населення планети є дуже бідними, серед них 400 млн не мають даху над головою. Абсолютне число знедолених людей у світі постійно зростає. Щоб хоч якось виправити їхнє положення, треба на порядок збільшити видобуток сировини, доставку свіжої води, виробництво продуктів.

Чимраз більше люди переконуються в цінності недоторканої природи в умовах екологічної кризи. Дуже скоро це зможуть зрозуміти усі. Нині людству в жодному разі не можна піддатися спокусі одержати миттєву вигоду, необхідно зберегти свій природний фундаментальний потенціал. Освоєння нових територій не підвищить добробут народу, а тільки зробить багатшими невелику групу людей. Необхідно також враховувати той факт, що всі неосвоєні ділянки природи є стабілізаторами навколишнього середовища, допомагають її очищенню й відновленню.

Людству слід зупинитися і припинити освоювати природу, у такий спосіб постійно знищуючи її, порушуючи природний баланс.

Людство давно переступило поріг стійкості, отже, необхідно повернутися назад — до розвитку без економічного зростання. Про це зараз говорить чимало вчених усього світу.

Відновити порушену біоту дуже складно, навіть після припинення господарської діяльності. Природні угруповання складаються сотні років, але здатність до регуляції навколишнього середовища, ймовірно, відновлюється набагато швидше — протягом декількох десятиліть. Так що навіть при збереженні енергоспоживання, що підтримувало б життя сучасного населення, є ймовірність зупинити глобальне руйнування за умови скорочення освоєних площ суші спочатку приблизно до 40%, а потім до 20 % (без врахування Антарктиди).

Програма ця цілком здійсненна, якщо ввести великий міжнародний податок, порівнянний з величиною ВНП, для держав, які не бажають або нездатні урізати освоєні території. А країнам, які мають або готові забезпечити необхідний відсоток незайманої природи, необхідно виплачувати великі дотації.

Це не виключає скорочення населення Землі. Чисельність його не повинна перевищувати 1—2 млрд людей. Цей процес можна розтягти на кілька сторіч, щоб він не був дуже болісним. З метою забезпечити стійкість навколишнього середовища людство зобов'язане змінити стереотипи, цілі економіки, характер поводження і свою етику. Якщо це не під силу людям, то біота зробить це сама, намагаючись зруйнувати людство і не пошкодувавши для цього частину самої себе. Якщо ж людині призначено зникнути як виду, то немає рації сподіватися на відновлення. Палеонтологи чимало разів доводили, що зниклі види не відроджуються.

Валовий національний продукт (ВНП), що є основним показником економічного росту, являє собою ринкову вартість усіх кінцевих товарів І послуг, вироблених за 1 рік. Зараз лише деякі задумуються про існування небажаних «валових національних побічних продуктів», до яких відносяться забруднення води й повітря, автомобільні звалища, шум, перенаселення і т. д. Виходить, що ВНП завищує рівень нашого матеріального добробуту, тому що демпінгові витрати, пов'язані з його виробництвом, сьогодні з обсягу сукупного виробництва не віднімаються. На цьому етапі обсяг ВНП обернено пропорційний до забруднення навколишнього середовища.

Громадськість підняла питання про забруднення навколишнього середовища промисловими підприємствами тільки в 60-х роках XX ст. Почали виникати групи пильності, такі як «Сьєрра-клаб» і «Друзі Землі»; законодавці теж захвилювалися й почали вживати різних заходів щодо охорони навколишнього середовища. У США був виданий закон, який намагався регулювати діяльність у сфері маркетингу. Це «Закон про національну політику в області навколишнього середовища», прийнятий у 1969 році. Він містив у собі основні положення, що стосуються встановлення-норм національної політики в області навколишнього середовища й заснування Ради з проблем якості води, яка була перетворена у 1970 р. на Управління з охорони навколишнього середовища.

Усі зміни навколишнього середовища позначаються і на товарах, які фірми виробляють і пропонують ринкові. У своїй діяльності фірми чимраз більше прагнуть узяти до уваги той факт, що люди відрізняються за своїм ставленням до світу природи. Деякі відчувають себе під владою природи, інші живуть у гармонії з нею, а треті намагаються підкорити її собі. Помічена тривала тенденція підпорядкування природи людиною за допомогою науки й техніки та її віра в безмежність природних ресурсів. Однак останнім часом люди все частіше почали розуміти тендітність природи й обмеженість її ресурсів, почали усвідомлювати, що людська діяльність може занапастити природу або ж завдати їй шкоди. Сьогодні любов до природи призводить до зростання популярності подорожей у житлових фургонах, пішого туризму, водних прогулянок і рибальства. Бізнесмени відразу відповіли на зростаючі потреби людства новим випуском туристського спорядження, наметів та іншого приладдя для відпочинку на природі. Організатори поїздок пропонують усе більше маршрутів місцями, яких ще не торкнулася людська діяльність. Виробники продуктів харчування почали розширювати ринки «натуральних» продуктів, таких як натуральні вироби з хлібних злаків, натуральне морозиво, продукти для лікувального харчування. Реклама харчових продуктів подається на натуральному для них фоні природи.

Вода й повітря декому здаються невичерпними видами природних ресурсів, однак групи захисників навколишнього середовища бачать загрозу і для них. Ці групи виступають за заборону продажу окремих препаратів в аерозольний упаковці, оскільки вони можуть завдати шкоду шару озону в атмосфері. А з водою в ряді районів світу проблеми виникли вже сьогодні.

Використання поновлюваних ресурсів, таких як ліс і продовольство, вимагає обережності. Щоб зберегти ґрунт і забезпечити достатню кількість лісоматеріалів для задоволення попиту в майбутньому, фірми, які займаються лісорозробками, повинні відтворювати насадження на вирубаних площах. Забезпечення продовольством може стати чималою проблемою, оскільки розміри сільськогосподарських угідь обмежені й чимраз більше земель приділяється під житлове будівництво і для комерційного використання.