Сторінка
1

Місцеве водопостачання. Гігієнічні вимоги щодо впорядкування та експлуатації криниць. Централізоване водопостачання. Значення в профілактиці захворювань населення. Основні причини (схема) упорядкування водогону з підземних та поверхневих джерел водопоста

1. Організація місцевого водопостачання. Гігієнічні вимоги. Впорядкування підземних водостоків

Децентралізоване (місцеве) водопостачання має ряд особливо­стей. Воно призначене для забезпечення питною водою окремих будинків або невеликої групи будівель. З цією метою можуть вико­ристовуватися різні за походженням води: атмосферні, відкритих водойм, підземні.

Атмосферні води, як відзначалося вище, збирають у відповідні резервуари, де вони зберігаються і поповнюються за рахунок опадів. Ці води досить забруднені й перед вживанням їх обов'язково знеза­ражують. Найчастіше з цією метою воду для пиття кип'ятять. Для водопостачання часом використовують води відкритих водойм. Най­кращі за якістю води гірських річок. Вони мають добрі органолеп­тичні властивості, малу мінералізацію і, за деяким винятком, без­печні в епідемічному відношенні. На рівнині якість води значно погіршується внаслідок забруднення частинками грунту, викорис­тання водойм для культурно-побутових і господарських цілей. Тому для пиття не застосовують.

Найчастіше децентралізоване водопостачання організовується за рахунок підземних вод. Вода забирається з різних водоносних горизонтів і з різної глибини, але здебільшого використовують грун­тові води з другого і третього водоносних горизонтів, захищених від забруднення. Чим глибше розташований шар води, тим вона чисті­ша. При децентралізованому водопостачанні додаткову обробку води, як правило, не проводять. Тому до колодязної води не можна ставити такі високі вимоги, як до води при централізованому водопоста­чанні. І все ж така вода повинна бути безпечною в епідемічному відношенні, мати нешкідливий хімічний склад і добрі органолеп­тичні властивості.

Якщо санітарний стан колодязя і результати аналізу води за­довільні, то вода може використовуватися для пиття в сирому виг­ляді, тобто без всякої попередньої обробки. Коли санітарний стан джерела й аналіз води незадовільні, то воду можна вживати лише після кип'ятіння чи хлорування. Колодязь і територія довкола зав­жди повинні знаходитися в технічно-справному й охайному виг­ляді, який гарантує стійку і високу якість води.

Для забезпечення питною водою невеликого населеного пунк­ту або його частини влаштовуються різного типу колодязі. З цією метою у сільських умовах часто будують шахтні або трубчасті колодязі. Щоб запобігти забрудненню підземних вод під час експлуатації, місце для колодязя вибирають на підвищенні не ближче 20-30 м від можливого джерела забруднення (наприклад, убиралень, вигрібних ям, хлівів, гноє­сховищ, місць захоронення людей і скотомогильників, складів мінераль­них добрив і отрутохімікатів тощо). Якщо джерело забруднення знахо­диться вище :;а рельєфом, тоді від­стань до колодязя повинна бути не меншою 80-100 м. Територія довко­ла не повинна затоплюватися павод­ковими і зливовими водами і заболо­чуватися.

При влаштуванні шахтного колодязя робиться все, щоб не до­пустити забруднення води під час ек­сплуатації споруди (рис. 1). Стінки колодязів (цямриння) укріплюють бе­тонними кільцями, камінням або деревом. Вони повинні бути міцними водонепроникними.

Рис.1. Благоустроєна українська шахтна криниця

Для цього використовують камінь, дерево тільки міцних порід, краще бетонні кільця. Цямриння повинно виступати на 0,8 м над поверхнею землі. Верх колодязя закривають кришкою і влаштовують навіс. Щоб не допустити забруднення води з по­верхні, довкола колодязя влаштовують «глиняний замок» з добре вимішаної і пошарово утрамбованої глини або жирного суглинку глибиною 2 м і шириною 1 м. Зверху «глиняного замка» насипають пісок і влаштовують тверде покриття з каменю, цегли, асфальту тощо шириною 2 м і з ухилом 0,1 м від колодязя для відведення поверхневих вод. Колодязь громадського користування в радіусі 5 м повинен бути обгороджений.

Для забору води з колодязя використовують різні пристосуван­ня. Кращим способом піднімання води є електричні чи механічні насоси. Колодязі, устатковані насосами, наглухо закриті й не забруд­нюються ззовні. Щоб звести до мінімуму забруднення води при під­німанні її за допомогою коловорота або "журавля", слід устя колодя­зя щільно закривати кришкою.

Для одержання підземної води часто влаштовують різні типи трубчастих колодязів. Перевагою їх є те, що можна піднімати воду Із великої глибини. Стінки колодязя захищають металевими трубами, а воду підіймають за допомогою на­сосів. Якщо грунтові води розташо­вані не глибше 5-8 м, то влаштову­ють так звані мїлкотрубчасті коло­дязі, дебіт яких досягає 0,5-1,0 м3 за годину. Найкраще забирати воду з колодязів за допомогою електронасосів типу "Малютка", "Малиш" тощо.

Рис.2. Шахтна криниця з дерев'яним зрубом в розрізі (розміри в мм):

1 - стояки-палї; 2 - дах навісу; 3 - коло­ворот; 4 - відкидна кришка цямриння; 5 - кам' яне мощення; 6 -глиняний замок; 7- стіни цямриння; 8 - тришаровий фільтр на дні; 9 - дно в пливунних фун­тах Із товстих дощок.

З глибоких водоносних горизонтів воду добувають за допомо­гою великих свердловин, облаштованих металевими трубами і по­тужними насосами. Глибокі трубчасті колодязі часто використову­ють для водопостачання харчових І промислових підприємств, оздо­ровчих закладів, тваринницьких ферм, населених місць з організацією локальних водогонів. Довкола свердловин обов'язково влаштову­ють санітарно-захисну зону, щоб не допустити забруднення води.

При зниженні рельєфу грунтові й міжпластові води можуть ви­ходити на-поверхню землі, утворюючи джерела. Такі джерела використовують для місцевого водопостачання, а при великому дебіті -навіть для живлення водопроводів у невеликих населених пунктах. Щоб не допустити забруднення води, джерело необхідно певним чином обладнати. З цією метою влаштовують накопичувач води (каптаж]. Каптаж повинен мати водонепроникні стінки і дно, бути щільно за­критим кришкрю. Над поверхнею землі споруджують будку чи па­вільйон. Щоб захистити каптаж від забруднення, промерзання, затоп­лення поверхневими водами, необхідно влаштувати відвідні канави, територію довкола каптажної споруди упорядковують і обгороджу­ють. Горловину каптажної камери влаштовують над поверхнею землі на висоті не менше, ніж 0,8 м і в радіусі 2 м огороджують.