Сторінка
1

Очищення населених місць та його гігієнічне значення. Медична екологія і знешкодження відходів. Очисні споруди

Як рідкі, так і тверді покидьки погіршують умови проживання населення, забруднюють довкілля, негативно впливають на сані­тарний стан населених пунктів та здоров'я людей. Фекалії, гній, сеча, рештки продуктів, трупи тварин, розкладаючись, виділяють смердючі гази. Крім того, вони містять патогенні мікроорганізми І є небезпечними в епідемічному відношенні.

У процесі життєдіяльності кожен мешканець протягом року утворює приблизно б т покидьків. З них від 0,7 до 1,0 тонн склада­ють екскременти, 200-250 кг-сміття, а решта-помиї. Ще по 10 кг сміття утворюється на кожному квадратному метрі вулиць з твер­дим покриттям. При цьому не враховуються забруднені атмосферні й промислові води.

Рідкі покидьки, оскільки містять велику кількість поживних речовин, є добрим середовищем для розмноження не тільки мікро­організмів, а також гризунів і мух. Мухи відіграють надзвичайно велику роль в розповсюдженні кишкових Інфекцій. На поверхні нечистот, в скупченні гною або сміття муха за один раз відкладає приблизно 100-150 яєць, з яких через 5-7 днів виростають дорослі мухи, здатні відкладати яйця. З одного ящика для відходів, який знаходиться в антисанітарних умовах, влітку виплоджується кілька тисяч мух на добу. За сезон кожна муха робить 4-5 кладок.

З нечистот, покидьків мухи залітають у житло, сідають на про­дукти харчування, посуд, забруднюючи їх хвороботворними мікроба­ми, що знаходяться в них на лапках, у стравоході, кишечнику, виді­леннях тощо. Мухи можуть розносити понад 60 видів збудників

Інфекційних захворювань, особливо кишкових інфекцій. Багато з них досить довго живуть як на органах мух, так і в їх кишечнику.

Чистота дворів і вулиць - найкращий спосіб боротьби з мухами. Якби не було в населених пунктах забрудненого грунту, куп сміття та інших покидьків з домішкою органічних речовин, дворових погано утримуваних убиралень-не було б і мух. Усі інші засоби боротьби з мухами (липкий папір, сітки тощо) є допоміжними.

Видалення і знищення нечистот і покидьків в населених пунк­тах переважно проводять шляхом вивозу або сплаву (каналізації). У першому випадку рідкі покидьки видаляють за межі населеного пункту за допомогою відповідного транспорту в спеціально відве­дені місця, де їх знешкоджують. У другому - сплавляють по трубах, на очисні споруди, де також проводиться їх очистка і знезаражу­вання.

Очистка населених пунктів полягає у плановому збиранні, тимчасовому зберіганні, видаленні й утилізації покидьків. Це необ­хідно робити в найкоротші строки і регулярно. Кожний з цих за­ходів повинен до мінімуму зводити можливість контакту людини з покидьками, починаючи з моменту збирання їх у відповідні ящики, контейнери, відра, баки тощо, вивезення і знищення. Усі процеси необхідно максимально механізувати. Вибираючи найраціональніші методи ліквідації покидьків, слід враховувати, що вони містять азот, фосфор, калій та інші мінеральні й органічні речовини, які є цінним добривом.

Отже, раціональна очистка населених пунктів від покидь­ків є одним із найважливіших заходів у справі санітарної охорони грунту, а також води і повітря, невід'ємним елементом впорядку­вання населених пунктів і одним з основних заходів профілактики кишкових інфекцій і глистяних інвазій.

Вивізна система видалення рідких покидьків. Ця система складається з таких етапів: 1) збирання покидьків у різного типу пристосування (убиральні, помийниці); 2) вивезення їх спеціальним транспортом у місця ліквідації; 3) знезаражування та їх утилізація.

Для збирання і тимчасового зберігання рідких відходів (фе­калій та сечі людей) будують різного типу убиральні. Убиральні повинні бути зручними і теплими, не забруднювати повітря, грунт, підземні води. Незалежно від типу, убиральні потрібно утримувати в чистоті. Необхідно виключити доступ мух до нечистот.

Убиральні можуть бути індивідуальними, якщо призначені для окремої сім'ї, або громадськими. Вони повинні мати просту будову, що не потребує спеціальних матеріалів. При можливості знешкод­ження нечистот необхідно проводити на території садиби. Найбільш гігієнічними є промивні убиральні, але їх можна будувати лише при наявності водогону і каналізації.

Найбільш вдалим видом убиральні є люфт-клозет (рис. 1). Переважно його влаштовують в одно- і двоповерхових будинках. Нечистоти з люфт-кдозета по вертикальній трубі (чавунній, ке­рамічній, пластиковій або бетонній) потрапляють у вигріб, влашто­ваний під землею ззовні будинку. Вигріб повинен мати водонепро­никні стіни і люк для очистки. Обов'язковим елементом люфт-кло­зета є вентиляційна труба, що проходить з вигребу через весь будинок поряд з димоходом (що стимулює витяжку повітря з вигребу) і виходить на дах на 0,5 м вище димо­вої труби. Вигріб чистять 1-2 рази на рік. Влітку, коли печі не працюють і руху теплого по­вітря немає, замість люфт-клозета ко­ристуються дворо­вою убиральнею.

З гігієнічної точки зору непога­ними є пудр-клозет ящикового

Рис. 1. Люфтклозет:

1 - унітаз: 2 - стічна труба; 3 - вигріб; 4 - люк; 5 - ущільнена глина; 6 - витяжний канал; 7 - димохід; 8 - зовнішня стіна.

- це убираль­ня із засипкою

нечистот поглинаючими запах матеріалами (торфом, землею, гуму­сом). Це споруда наземного типу розміром 1,0 х 1,2 м, висотою 2,1-2,2 м. Під стульчаком влаштовують металевий ящик розміром 0,8 х 0,7 х 0,6 м для збору виділень. На дно ящика насипають дрібний торф, суху землю або попіл шаром 5-8 см. Для дезодорації І захисту від мух виділення щоразу засипають цим же матеріалом. Вміст ящика щодня викидають у влаштований на території садиби ком­пост. Ящик для збирання нечистот роблять з відкидною задньою стінкою, через яку його очищають. Найбільш поширеними е дво­рові убиральні (рис. 2) з вигре­бом, хоч з гігієнічної точки зору вони найменш прийнятні, їх бу­дують не ближче 20 м від житло­вих будинків і 50 м від джерел питної води. Вигріб роблять водонепроникним з витяжною трубою для видалення газів.

У місцях скупчення людей в населених пунктах (наприклад, на ринках, у парках) будують гро­мадські убиральні. Вони можуть бути каналізованими і неканалізо-ваними. їх улаштовують на декіль­ка вічок, між якими встановлюють перегородки висотою не більше як 1,5 м. У громадських убиральнях стульчаки не потрібні, отвори роб­лять у підлозі. Убиральні обов'яз­ково забезпечують природним і штучним світлом. Щоб не допус­тити проникання мух в приміщен­ня, вентиляційні отвори затягують

Рис. 2. Дворова убиральня з вигребом:

1 - вигріб з бетону; 2 - дерев'яні бруски; 3 - східці; 4 - фрамуга; 5 -вентиляційна труба; 6 - кришка виїреба; 7 - стульчак.

дрібною сіткою. У теплу пору року в неканалізованих убиральнях не­чистоти щоденно засипають сухим хлорним вапном з розрахунку 1-2 кг на 1 м2поверхні ями, або іншою речовиною, що віднаджує мух і знищує їхні личинки. Підлогу, стіни в убиральні постійно миють освітленим 1 % розчином хлорного вап­на. Після очистки вигребу забруднену поверхню землі й люка рясно поливають 20 % розчином хлорного вапна.