Сторінка
4
Передмова - це попередження читачів про те, що їм треба взяти до уваги, читаючи, чи вивчаючи переглядаючи книгу. Передмова чаші усього містить матеріали: а) про значення теми книги; б) про особливості змісту і форми чи добутку видання; в) про джерела твору; г) про принципи добору матеріалу; д) про принципи побудови добутку і книги; е) про перемінні і неосвітлені проблеми і теми (щоб читач не розраховував на те, чого в книзі немає); ж) про відмінності від книг на ту ж чи близькі теми.
Передмову не слід плутати з вступом - вступною частиною твору автора, де починає розкриватися його тема.
Вступна стаття - це відносно самостійний твір, у якому широко трактується творчість чи автора видаваний добуток як частина цієї творчості заради того, щоб допомогти читачу краще, глибше, тонше сприйняти зміст книги, розібратися в її складностях, познайомитися з її історією, читацькою долею і змінами в оцінках. Вступна стаття особливо необхідна в книгах складних, у змісті яких нелегко розібратися без додаткових зведень, а також у ті, що тлумачаться дуже по-різному.
Післямова - по меті воно близько до вступної статті і відрізняється від її тим, що поміщено за текстом книги (або видавець не хоче впливати на читача до знайомства з творчістю автора, або саме тлумачення творчості автора і його добутків неможливо без гарного знання його читачем, або потрібно доповнити матеріали новими і свіжими даними).
Примітки і коментарі - це чи пояснення доповнення до основного тексту, коли він може бути не зрозумілий читачем у всьому обсязі і чи тонкості зрозумілий перекручено. Різниця між цими термінами в тім, що примітка - це коротка довідка до слова (словам), а коментарі - тлумачення добутку в цілому з тієї чи іншої сторони (історико-літературної, текстологічної, видавничої і т.д.) чи його фрагментів.
Іноді примітки і коментарі до фрагментів тексту йдуть в одному ряді, тоді цю частину апарата краще озаглавити "Примітки і коментарі".
По місцеву розташуванні примітки і коментарі можуть бути внутрітекстові, поміщені між рядками основного тексту, але виділеними з нього шрифтом і заголовками: "Примітки" чи "Примітка"; підрядковими (під основним текстом, унизу смуги); затекстовими (наприкінці книги, після основного тексту). Підрядкова примітка нерідка називають виноскою, але виноска більш широкий термін; їм позначають будь-який службовий текст, поміщений унизу смуги: бібліографічне посилання, переклад іншомовного тексту і примітка.
М. Бібліографічні посилання, списки літератури, покажчики
Бібліографічні посилання - опису джерел цитат, запозичень, що згадуються в літературі, що рекомендується, які диктуються змістом тексту з його фрагментом (знаками чи виносок винесень, прізвищ автора і роком видання); прикнижкові бібліографічні списки і покажчики - тематичні відібрані описи джерел, зв'язані з текстом.
Бібліографічний апарат виконує двох задач: 1) довідкову - дає можливість читачам знайти джерела цитат, запозиченні, обговорювані автором у тексті роботи; 2) інформаційну - знайомить читача з літературою на тему книги, рекомендує йому літературу для заглибленого вивчення освітлюваної в книзі теми чи проблеми, відсилає читача до робіт, запитань, яких торкаються в книзі, освітлені більш повно і докладно, популярно і науково.
Обсяг списку залежить від читацької адреси книги: короткий - для масового читача, повний - для фахівців.
У наукових і навчальних книгах обов'язкові посилання на джерела цитат і, як правило, необхідний список літератури на тему добутку, але не використаної, котра містить багато зайвих для читача робіт, а тієї, що складає активний фонд для вивчення теми. Науково-популярні і навчальні книги без рекомендаційних списків літератури не можуть повною мірою виконати свою просвітню місію.
Бібліографічний опис у посиланнях і списках (покажчиках) повинне бути складене за правилами, установленим бібліографічними стандартами.
2. Документи на найновіших носіях інформації
Носієм інформації може бути будь-який матеріальний об'єкт. І навпаки – будь-який матеріальний об'єкт завжди несе на собі деяку інформацію (яка, однак, далеко не завжди має для нас значення). Наприклад, книга як сукупність сплетених паперових аркушів, і типографської фарби на них є типовим носієм інформації.
Щоб відрізняти інформацію від її носія, треба твердо пам'ятати, що інформація – це нематеріальна субстанція. Усе, що є матеріальним об'єктом, інформацією бути не може, але тільки лише її носієм.
Інформація не може існувати сама по собі, у відриві від матеріального носія. Матерія ж не може не нести інформації, оскільки завжди знаходиться в тому чи іншому визначеному стані.
Традиційно використовуваним носієм інформації є папір з нанесеними на нього тим чи іншим способом зображеннями.
Оскільки в наш час основним засобом обробки інформації є комп'ютер, то і для збереження інформації використовуються в основному носії, що читаються. Нижче приводиться повний список відомих типів машинних носіїв з їхніми якісними характеристиками
Твердий магнітний диск, ЖМД, НЖМД (hard disk, HD). Застосовується як основний стаціонарний носій інформації в комп'ютерах. Велика ємність, висока швидкість доступу. Іноді зустрічаються моделі зі знімним диском, якому можна вийняти з комп'ютера і сховати із сейф.
Гнучкий магнітний диск, ГМД (floppy disk, FD) чи дискета (diskette). Основний змінний носій для персональних комп'ютерів. Невелика ємність, низька швидкість доступу, але і вартість теж низька. Основна перевага – транспортабельність.
Лазерний компакт-диск (CD, CD-ROM). Велика ємкість, середня швидкість доступу, але є відсутньою можливість запису інформації. Запис виробляється на спеціальному устаткуванні.
Перезаписуваний лазерний компакт-диск (CD-R, CD-RW). В одних випадках можливий тільки запис (без перезапису), в інші - також обмежене число циклів перезапису даних. Ті ж характеристики, що і для звичайного компакт-диску.
DVD-диск. Аналогічний CD-ROM, але має більш високу щільність запису (у 5-20 разів). Маються пристрої як тільки для зчитування, так і для запису (перезапису) DVD.
Завантажити реферат