Сторінка
3
Основний текст
Основний текст може бути поділений на будь-яку кількість частин, розділів, глав, підрозділів у будь-якім їхньому сполученні.
Заключна частина
Як і вступний матеріал, заключний матеріал також може бути представлений різним чином.
Післямова. Супровідна стаття, що поміщається після основного тексту твору.
Додатки. Таблиці, пояснення і доповнення, що мають відношення до основного тексту, але допоміжні стосовно головної теми.
Примітки. Примітки, що пояснюють.
Список термінів (глосарій). Список понять і термінів, що відносяться до обговорюваної теми.
Словник. Список іноземних слів за абеткою з поясненням їхніх значень.
Бібліографія. Список книг, використовуваних як джерела чи інформації рекомендуються для подальшого вивчення.
Предметний покажчик. Список понять за абеткою з посиланнями на сторінки.
Всі елементи в заключній частині звичайно починаються з нової сторінки. Як правило, використовується нумерація, що продовжує систему нумерації основного тексту, але якщо має місце достатнє близький зв'язок за змістом із вступним матеріалом, чи заключна частина, що приводиться, є єдиної для декількох томів, можна використовувати при нумерації римські цифри, продовжуючи нумерацію з вступної частини, чи почавши її заново.
Б) Апарат книги
Всередині книги чітко виділяються: - основний текст твору, заради поширення і читання якого видається книга; - додатковий текст, що примикає до твору, але в нього не входить, тобто додатки, документи, довідкові таблиці, редакції, варіанти основного тексту; - допоміжний (службовий) текст - так називаний апарат книги.
В апарат книги входять:
а) апарат, що несе інформацію (вихідні зведення на титульному листі, обороті титулу, кінцевій смузі, що являють собою короткі основні дані, що характеризують книгу);
б) пошуковий, довідково-допоміжний апарат книги (зміст, зміст, покажчики предметів, імен і т.д., чи списки покажчики ілюстрацій, колонтитули);
в) що пояснює, науково-допоміжний апарат (вступна стаття, передмова, післямова, коментарі і примітки);
г) бібліографічний апарат (бібліографічні посилання, списки літератури, покажчики).
А. Вихідні дані
Склад обов'язкових для всіх організацій вихідних даних, які формують апарат книги, який інформаційно-оповіщає, визначений державним стандартом (ДСТ 7.4-95. Видання. Вихідні зведення). Там же позначені і найбільш примітні місця книги, де елементи вихідних зведень варто розміщати, а також приведені вказівки, як їх оформити щонайкраще.
Відповідно ДО ДЕРЖСТАНДАРТУ 7.4-95 існують загальні вимоги до вихідних зведень: 1) розташовувати вихідні зведення тільки на тих місцях, що встановлені для них стандартом; 2) приводити дубльовані в різних місцях книги елементи в однаковій формі (без розбіжностей), крім тих випадків, коли розходження встановлене стандартом; 3) не допускати розбіжностей у змісті і формі вихідних даних зведень, загальних для томів, випусків, частин книги в кожнім з них.
Б. Зміст, допоміжні покажчики
У змісту три основні задачі: 1) довідково-пошукова - спростити і прискорити розшук основних частин книг (глав, розділів, статей, розповідей, приміток, додатків і т.д.); 2) інформаційно-пояснювальна - дати читачу загальне представлення про тематичний зміст книги, про структуру одного чи ряду добутку, а також для того, щоб допомогти читачу швидко відновити в пам'яті прочитане; 3) рекламно-пропагандистська - затягти читача, підсилити інтерес до книги, що переглядається, викликати бажання прочитати її.
Основні вимоги до змісту - можливо велика його повнота. Дрібні заголовки, так пропускаються часто в змісті - це путівник по книзі, необхідний читачам. Головна задача допоміжних покажчиків - допомогти тим, хто використовує книгу вибірково, а не читає її всю, швидко розшукати усередині суцільного тексту зведення про цікавляче його обличчі, події, предметі, темі і т.д. Покажчик - це пошуковий апарат, путівник по відносно дрібних елементах змісту книги. Найчастіше його будують за абеткою. Покажчик перетворює книгу у своєрідний словник. Відсилаючи до сторінок, де міститься інформація об цікавлячому читача об'єкті, він перебудовує текст книги, не доторкаючись до нього.
У допоміжних покажчиків дві основні функції: - довідково-пошукова - покажчик допомагає швидко знаходити в книзі інформацію про предмет, який цікавить читача,;
- довідково-орієнтуюча - покажчик повідомляє, про які предмети, обличчя і т.д. можна знайти інформацію, у даній книзі.
Основні вимоги до покажчиків:
o максимальна повнота відображення змісту книги;
o пошуковість заголовків (ставити на перше місце слово, по якому найбільш ймовірний пошук);
o дотримувати послідовність рішень у побудов покажчик;
o точність адресних посилань;
o строге дотримання алфавітного порядку;
o попередження (поміщати на початку покажчика попередження для читача з поясненням принципів, по яких складений покажчик).
Колонтитул - довідковий рядок над текстом сторінки (іноді збоку), що визначає зміст сторінки: який добуток якого автора на ній надруковане в збірнику; який параграф якої глави - у моновиданні; яка стаття в словнику; про яку подію, предмет, обличчі мова йде - у мемуарах.
Колонтитули бажані в збірниках статей: у складних за структурою і співпідпорядкованістю заголовках довідників. Вони обов'язкові в словниках, де пошук ведеться за алфавітом заголовків.
Колонтитул, що відбиває зміст тексту сторінки, дозволяє читачу швидко знаходити фрагменти на конкретну приватну тему, переглядаючи текст, а не вчитуючись у нього.
В. Передмова, вступна стаття, післямова, примітки і коментарі
Інші реферати на тему «Діловодство»:
Розширення концепції бібліотеки для юнацтва як культурного інституту за умов інформатизації
Стратегiя
Вивчення дитячого читацького сеpедовища та аудитоpії бібліотек в Укpаїні
Сучасний рівень світової бібліотечної діяльності: етап інституалізації. Системна організація діяльності бібліотек
Бібліотека як центр регіональної і правової інформації