Сторінка
2
Прихильники теорії раціональних сподівань навіть твердять, що зниження рівня інфляції можливе без економічного спаду тобто без зниження обсягу національного виробництва і зростання безробіття. Інакше кажучи, можлива безболісна дезінфляція. Згідно з цією теорією, якщо наміри уряду приборкати інфляцію не викликають сумніву, громадяни швидко відкидають свої інфляційні очікування. Це означає, що короткострокова межа вибору між Інфляцією та безробіттям перемішуватиметься донизу. І це дає змогу знизити рівень Інфляції без підвищення рівня безробіття. Таке твердження було б справедливим, якби інфляцію індукувала виключно надлишкова грошова маса, а сама інфляція не містила інерційного чинника.
Дія недопущення розвитку галопуючої інфляції у майбутньому уряд розробляє антиінфляційну стратегію, основними складовими якої є ефективна монетарна політика, впорядкування державних фінансів, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності.
Ефективна монетарна політика передбачає, то щорічні прирости грошової маси в обігу обмежені й не надто перевищують зростання національного продукту. Як відомо, немає легшого способу зруйнувати економіку країни, як наповнити грошовий обіг зайвими грішми. Конструктивну антиінфляційну монетарну політику може проводити лише незалежний від виконавчої влади центральний банк який спирається на добре розвинуту банківську систему. Центральний банк володіє такими могутніми знаряддями проведення монетарної політики, як операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки чи норми резервування, за допомогою яких він має визначити темпи приросту
Важливою складовою антиінфляційної стратегії є впорядкування державних фінансів, передовим скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації. Це скорочення має відбуватися за рахунок зменшення видаткової частини державного бюджету. Річ у тім що під впливом нових економічних концепцій у багатьох країнах світу в останній чверті XX ст відбулося зниження податкових ставок. Більшість економістів нині вважають що високопрогресивні системи оподаткування стріпують розвиток економіки. Зниження податкових ставок із прибуткового податку на громадян посилює стимули до праці, збільшує особисті заощадження, а з податку на прибуток підприємств — стимулює розвиток інвестиційного процесу. Отже, внаслідок зростання заощаджень та інвестиції можна сподіватися прискорення економічного зростання і збільшення у майбутньому рівня зайнятості, обсягу національного виробництва, а отже її держаавних податкових надходжень, що сприятиме досягненню бездефіцитного бюджету. Інакше кажучи, продукційна фіскальна політика, яка усуває бюджетні дефіцити, що індукують інфляцію, відіграє важливу роль в антиінфляційній стратегії.
Раціональна монетарна і фіскальна політика допомагає усувати з економіки інфляцію попиту. Водночас є необхідною стратегія розвитку національної економіки, яка б захистила або принаймні помітно послабила руйнівні впливи зовнішніх збурень пропозиції, які індукують інфляцію витрат. Для недопущення інфляції пропозиції уряд має сприяти розвиткові освіти й науки, нагромадженню інтелектуального потенціалу суспільства і людського капіталу кожною особою, фінансувати наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки, здійснювати структурну перебудову національної економіки у напрямі зростання в ній частки продукції високотехнологічних галузей і виробництв. Це стримуватиме розвиток інфляційного процесу у разі сильних зовнішніх несприятливих збурень пропозиції.
Особливе місце в антиінфляційній стратегії займає раціоналізація зовнішньоекономічних зв'язків країни. Пасивне сальдо платіжного балансу як відомо, індукує інфляційні імпульси. Зовнішньоекономічна політика має спрямовуватися на досягнення рівноваги у торгівлі товарами і послугами шляхом підтримання експортних галузей та захисту національного виробника. Водночас уряд і центральний банк повинні проводити конструктивну валютну політику, яка б підтримувала стабільний курс національної валюти і не стимулювала зростання імпорту. Всі перелічені заходи антиінфляційної стратегії стримують зростання загального рівня цін у країні в близькій і віддаленій перспективі.
Сучасний стан інфляції в Україні
Першочерговою проблемою, яку має розв'язати український уряд, є зниження рівня інфляції. Зниження рівня інфляції має забезпечити подальше економічне зростання в Україні. Україну можуть очікувати "хороші перспективи" за умови виконання рекомендацій МВФ щодо зниження рівня інфляції.
"Ми віримо разом з вами у яскраве майбутнє України", - заявив він і додав: "Ми бачили, що зусилля українського народу увінчаються результатом".
За словами Ю.ТИМОШЕНКО, ситуація в Україні є "стабільною, прогнозованою і достатньо оптимістичною".
Вона зауважила, що уряд готовий назвати МВФ "усі нюанси нашої макроекономічної політики". "Я думаю, за півроку нам є про що поговорити відносно ситуації в країні", - сказала прем'єр.
Як повідомляв УНІАН, за даними Держкомстату, в червні цього року інфляція в Україні становила 0,6%, у січні-червні – 6,4%. У 2004 році інфляція становила 8,2%. Уряд прогнозує, що в 2005 році інфляція не перевищить 9,8%.
Міжнародний валютний фонд стурбований високим прогнозованим рівнем дефіциту державного бюджету, а також існуючим рівнем інфляції в Україні і вважає за необхідне вжити заходів для їх зниження.
Про це на прес-конференції заявив директор Європейського департаменту МВФ Майкл Депплер.
З його слів, рівень дефіциту держбюджету України при збереженні існуючої ситуації цього року може становити 6%.
При цьому він зазначив, що зараз не встановлено конкретних показників щодо оптимального рівня дефіциту бюджету й інфляції, однак додав, що інфляція в жодному разі не повинна перевищувати 10%.
Зі слів М.Депплера, однією з головних причин можливого високого дефіциту бюджету є підвищення пенсій минулого року в ході кампанії з виборів Президента.
М.Депплер також додав, що український уряд у ході переговорів погодився з висновками МВФ і готовий працювати в даному напрямку.
Крім того, він зазначив, що позиція МВФ щодо політики Національного банку, яка стосується обмінного курсу гривні, залишається без змін, - обмінний курс має бути більш гнучким.
Коментуючи перспективи співробітництва України й МВФ, М.Депплер зазначив, що конкретні кроки в цьому напрямку можуть бути обговорені після прийняття Верховною Радою поправок до бюджету-2005.
Як повідомлялося, Міжнародний валютний фонд погіршив прогноз інфляції в Україні в 2005 році з 8,1% до 9,5%.
В 2004 році інфляція становила 12,3%.
Міністерство економіки й з питань європейської інтеграції оцінює дефіцит державного бюджету на 2005 рік на рівні 32 млрд. гривень.
Завантажити реферат