Сторінка
3

Конструктивно-географічні аспекти удосконалення управління водними ресурсами

Така розпорошеність у підпорядкуванні водогосподарський об¢єктів між багатьма відомствами поряд з неузгодженістю функцій регулювання і контролю за використанням та охороною водних ресурсів, що зосереджені у різних органах виконавчої влади, ускладнюють і роблять неефективною систему управління ВГК.

Крім того, зони діяльності існуючих басейнових органів управління не співпадають з природними межами водозбірних річкових басейнів. В результаті, поза увагою залишаються значні площі підзвітних басейнів. І навпаки, до сфери контролю басейнових органів включаються території, що не належать до відповідних басейнів. За таких умов визначається проблематичною організація заходів щодо екологічного збалансування господарської діяльності з ресурсною спроможністю водних басейнів.

Найбільшого розвитку басейновий принцип набув у Франції, де створена і функціонує високоефективна система управління водними ресурсами, яка визнана однією з кращих у світі [21, 25]. Сучасна водна політика Франції будується на таких принципах управління природною водою:

- децентралізація - управляють не водою як фізичним тілом, а водообмінною системою, за одиницю якої прийнято річний басейн. Басейновий принцип управління базується на реально існуючий єдності поверхневих і підземних вод в межах єдиної водообмінної площі, за яким річка розглядається як складна, водночас фізична, хімічна, геологічна, біологічна і соціально-правова система, дозволяє найбільш повно вирішувати всі водні і пов¢язані з ними екологічні проблеми;

- організація інститутів колективного управління водою, у завдання яких входить регулювання і усунення реально існуючих протиріч між користувачем і забруднювачем води, забезпечення раціонального водовідбору із конкретного водного джерела;

- збереження водного середовища як найголовнішого регулятора стану навколишнього середовища, забезпечення підвищення рівня життя населення і розвитку економіки;

- проведення безперервного моніторингу та досліджень стану водного середовища.

За такими принципами регулювання водних відносин екологічно збалансоване водокористування досягається: визнанням єдності та взаємозв¢язку гідрологічних та гідрогеологічних умов в басейнах; збереженням цієї єдності при відборі води різними користувачами; аналізом стану всіх різновидів водного середовища і намаганням мінімально їх змінювати; науково обгрунтованим регламентуванням відбору води з конкретного джерела; дотримування інтересів водокористувачів басейну в цілому; поглибленням знань про стан водного середовища і екологічної ролі, технологію очищення, водопідготовки, водорозділ, про вплив на навколишнє середовище мінливості гідрологічних і гідрогеологічних умов; інформуванням політиків і адміністрацій про ситуацію, яка склалася, з метою прийняття рішень. Завдяки такій системі управління екологічний стан річок Франції істотно поліпшився.

З метою поліпшення управління водними ресурсами України для кожного значного водного басейну повинні бути створені свої адміністративні органи і комітети, з впровадженням принципу інтегрованого водного менеджменту. У цьому повинні брати участь усі причетні державні, регіональні та місцеві органи та міжнародні партнери (у транспортних басейнах). Інституційна відповідальність басейнової структури управління водними ресурсами має бути підкріплена належним фінансовим забезпеченням для того, щоб на місцевому рівні могли бути досягнуті завдання управління водними ресурсами, зокрема щодо збалансування водогосподарської діяльності за ресурсними і екологічними параметрами водних джерел. Фінансові надходження у вигляді платежів за воду, зібрані в басейні, можуть бути використані для поліпшення водного менеджменту на тій самій території.

Список літератури

1. Паламарчук М.М. Крнструктивно-географічні аспекти водогосподарського комплектування. / Україна та глобальні процеси: Географічний вимір: Зб. Наук. Праць. - Київ - Луцьк: Ред.-вид. Відд."Вежа", 2000, т.1 с.128-129. 2. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С., Коваль Я.В., Новотаров О.С., Паламарчук М.М. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку Україна - Київ, РВПС України, 1999 - с. 716. 3. Шищенко П.Г. Принципы и методы ландшафтного анализа в региональном проектировании. - Киев: Фитосоциоцетр, 19999 - с. 284. 4. Хартон Р.Е. Эрозионное развитие рек и водосборных бассейнов / перевод с англ. - М.: ИЛ, 1948. 5. Эрозионный комплекс и его развитие / Изв. ВГО - 1960, Т. 92, вып.6. 6. Симонов Ю.Г., Борсук О.А. Системный подход в геоморфологии и ерозионно-денудационные морфосистемы / Рельеф и ландшафты. - М.: Изд-во МГУ, 1977. 7. Кашменская О.В. Теория систем в геоморфологии. - Новосибирск: Наука. Сиб. Отд., 1980. 8. Черванев И.Г. Самоорганизация рельефа: структура, функции, организация, управление в геоморфологических системах флювиального типа / Георморфология - 1989 - № 4. 9. Полынов Б.Б. Избранные труды - М, 1956. 10. Зорин Л.В. Зонированные бассейны - основа природноресурсного районирования // История развития речных долин и проблемы мелиорации земель (европейская часть СССР) - Новосибирск: Наука, Сиб. отд., 1979. 11. Хрисанов Н.И., Камбуров В.А. К методике составления бассейновых схем рационального природопользования в условиях нечерноземной зоны РСФСР // Географические исследования для целей социалистического природопользования - 1980. 12. Серёгин С.Я. Моделирование и пути прогноза природных условий на территории речных бассейнов // Изв. АН СССР. Сер. Геогр. - 1981 - № 6. 13. Серёгин С.Я. Бассейновый принцип географического прогнозирования и природопользования // Географические исследования для целей социалистического природопользования. - Л. 1980. 14. Мильков Ф.Н. Бассейн реки как парадинамическая ландшафтная система и вопросы природопользования // География и прир. Ресурсы - 1981, № 4. 15. Чепурко Н.Л. Подходы к типологии природно-хозяйственных систем по характеру их участия в круговороте вещества. 16. Зотов С.И. Об имитационном моделировании природно-хозяйственной системы "речной бассейн" // Географические и природные ресурсы - 1985 - № 4. 17. Олдак П.Г. Равновесное природопользование. Взгляд экономиста - Новосибирск: Наука. Сиб. Отд., 1983. 18. Корытный Л.М. Бассейн как высокоинтегральная геосистема // Теор. И прикладные проблемы ландшафтоведения: - Л.: 1988. 19. Корытный Л.М. Речной бассейн как единица природно-хозяйственного районирования / Роль географии в ускорении НТП - Иркутск, 1986 - вып. 1. 20. Корытный Л.М. Геосистемно-гидрологический подход к природно-хозяйственному районированию / География и природные ресурсы - 1887 - №2. 21. Швебс Г.И. Концентрация природно-хозяйственных систем и вопросы рационального природопользования // География и природные ресурсы - 1987. № 2. 22. Разумовсий В.М. Еколого-економическое районирование (теоретические аспекты). Л.: Наука, Ленинград. 1989. 23. Водне господарство в Україні / за ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва - К.: Генеза, 2000 - с.405-408. 24. Закон о воде № 92-3 от 3 января 1992 г. (Франция). 25. Французское участие в разработке ориентационного документа по внедрению експериментального агенства по воде в бассейне реки Южный Буг, 1995, 95 - СІ - 005 - UK, Минэкобнзопасности Украины, Дирекция водного хозяйства Франции.