Сторінка
2

Гідрохімічні дослідження в київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Розроблена методика оцінки антропогенної складової іонного стоку та виконана кількісна оцінка цієї складової.

Дослідження супроводжувались картографуванням хімічного складу, мінералізації, загальної жорсткості та вуглекислої агресивності річкових вод у період літньої межені, підземних вод у четвертинних відкладах і підземних вод у дочетвертинних відкладах зони активного водообміну. Усі дослідження і картографування виконувались із застосуванням імовірно-статистичних методів для аналізу гідрохімічних даних з використанням ЕОМ.

Основні результати гідрохімічних досліджень в 1970-1975 рр. наведені в низці публікацій, зокрема [4-8], а підсумковим результатом став у 1980 р. захист дисертації Пелешенком В.І. на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю “ гідрохімія” [9].

У ці ж роки Ромась М.І. розпочав дослідження атмосферних опадів України як складової частини у взаємозв`язку хімічного складу атмосферних, поверхневих і підземних вод [10-12]. Ці дослідження були завершені дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю “гідрохімія” [13].

1976-1980 рр. Основні дослідження полягали у вивченні закономірностей поширення, накопичення та міграції хімічних компонентів у природних водах Прип`ятського Полісся України в зв`язку з проведенням осушувальних меліорацій (Закревський Д.В., Пелешенко В.І., Ромась М.І., Савицький В.Н., Хільчевський В.К.) Слід зазначити, що систематичні дослідження хімічного складу природних вод України у зв`язку з осушувальними меліораціями розпочаті в Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка ще в 1972 р.

Тоді була виконана перша робота по узагальненню в регіональному плані інформації про показники фізико-хімічної обстановки в поверхневих і підземних водах Правобережного Полісся України з точки зору оцінки гідрохімічних процесів, які розвиваються під впливом осушення і сільськогосподарського освоєння боліт і заболочених земель. Основні результати цієї роботи опубліковані в [14], доповідалися на IV Всесоюзному гідрологічному з`їзді (1973р.) і наведені в працях цього з`їзду [15].

Важливою особливістю досліджень після 1972 р. було те, що вони виконувались безпосередньо на осушувальних системах у різних фізико-географічних зонах та областях України. В зоні мішаних лісів - у Волинському Поліссі, в Житомирському Поліссі, в Київському Поліссі. В Лісостеповій зоні - в Малому Поліссі та в Північній області Дніпровської терасової рівнини.

Польові експедиційні роботи (начальники експедицій-Ромась М.І. 1976 р. Закревський Д.В., 1972 р.; Хільчевський В.К. 1978-1980 рр.) проводили в літньо-осінню межень (червень-вересень). Досліджували поверхневі води (озер, зокрема оз. Світязь, річок - водоприймачів - Стохід, Перга, Здвиж, Трубіж), воду каналів осушувальної мережі, грунтові води і в ряді випадків - напірні. Суттєво важливим було те, що водневий показник (рН) і нестійкі компоненти хімічного складу води ( CO2, O2, NH4+, NO2-, Fe2+ i Fe3+) визначали безпосередньо біля водопункту, а головні іони - в день відбору проб води з закінченням аналізу на наступний день. Проби води на мікроелементи консервували біля водного об`єкту. Аналізи проводили в стаціонарній лабораторії атомно-абсорбційнним методом. Досвід польових гідрохімічних досліджень у зв`язку з осушувальними меліораціями узагальнений у методичних вказівках [16].

Гідрохімічні дослідження проводились на осушуваних землях і після 1980 р. Вони були пов`язані з вивченням хімічних характеристик стоку річок України (1981-1985 рр.), кількісною оцінкою впливу різних антропогенних чинників ( в тім числі і осушувальних меліорацій) на гідрохімічний режим річок України (1986-1990 рр.) тощо.

Основні результати гідрохімічних досліджень у зв`язку з осушувальними меліораціями наведені в цілій низці публікацій, зокрема [17-28].

Підсумковим результатом стала дисертація Закревського Д.В. на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю “Гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія” [29], чим започатковано новий науковий напрямок - гідрохімія осушуваних земель. Більш детально про ці дослідження в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка сказано в статті Закревського Д.В. [30].

1981-1985 рр. Основні дослідження полягали у вивченні хімічних характеристик стоку річок України в Чорне та Азовське моря. (Пелешенко В.І., Закревський Д.В., Хільчевський В.К., Горєв Л.М., Савицький В.М., Сніжко С.І., Осадчий В.І., Федорченко С.С., Василенко В.П., Шевчук І.О.). Начальником експедицій, які проводилися в основному в басейні Дніпра (річки - Дніпро, Прип`ять, Рось) та Південного Бугу був Хільчевський В.К.

Тоді ж виконувались підпорядковані цим дослідженням: а) оцінка гідрохімічного режиму малих річок у природному стані та під впливом антропогенних чинників і побудова карти гідрохімічного районування по зоні України (Пелешенко В.І., Закревський Д.В., Сніжко С.І., Дубовицька І.О., Хільчевський В.К.). Ці роботи проводились спільно з Українським філіалом Центрального науково-дослідного інституту комплексного використання водних ресурсів (УФ ЦНДІКВВР) згідно з планом Держкомітету по науці і техніці СРСР; б) вивчення хімічного складу річкових вод басейну Дніпра під впливом антропогенних чинників, розпочате ще до 1981 р. дослідженнями водойм і водотоків Київської області (Пелешенко В.І., Горєв Л.М., Хільчевський В.К.); в) розробка методик атомно-абсорбційного визначення важких металів у природних водах (Пелешенко В.І., Савицький В.М., Осадчий В.І.); г) гідрохімія зрошуваних земель (Горєв Л.М., Пелешенко В.І.); д) організація гідролого-гідрохімічного стаціонару в м.Богуславі Київської області (наказ ректора Київського університету від 12.02.1981р., №99) та організація гідрохімічних досліджень на ньому (Пелешенко В.І., Хільчевський В.К., Осадчий В.І.). Науковим керівником досліджень на Богуславському стаціонарі рішенням кафедри гідрології і гідрохімії був призначений Хільчевський В.К.

Ще до аварії на Чорнобильській АЕС в Київському університеті за ініціативою Ромася М.І. розпочато дослідження впливу атомної енергетики на природні води. Спільно з інститутом “Гідропроект” ім. С.Я.Жука (м. Москва) вивчались процеси формування гідрохімічного режиму і якості води у Верхньо-Деснянській водоймі-охолоджувачі Смоленської АЕС, розроблялась методика ведення теплового і гідрохімічного моніторингу водойм-охолоджувачів АЕС і прилеглих до них водойм на прикладі Чорнобильської АЕС (Пелешенко В.І., Ромась М.І., Семерик В.М., Осадчий В.І., Черненко А.А., Засядчук Н.М., Соколова І.Л., Кордюм А.Б.).

Основні результати досліджень за 1981-1985 рр.: а) складені 27 картосхем хімічного стоку річок України за 18 показниками по трьох гідрологічних періодах (весняна повінь, літньо-осіння межень, зимова межень) за 1971-1980 рр.; б) визначені об`єм, структура і склад середньорічного хімічного стоку р.Дніпро, Південний Буг, Дністер, Обіточна і Кальчик у Чорне та Азовське моря; г) розроблений прогноз іонного стоку в Чорне та Азовське моря і його антропогенної складової; д) розроблений разом з УФ ЦНДІКВВР “Альбом картосхем гідрохімічних показників малих річок УРСР”, куди увійшли 30 картосхем в масштабі 1:5 000 000; в) розроблені картосхеми якості річкових вод басейну Верхнього Дніпра; є) закінчена розробка методики екстракційно-атомно-абсорбційного визначення міді та цинку в поверхневих водах суші та методика групового екстракційно-атомно-абсорбційного визначення важких металів у поверхневих водах суші.