Сторінка
2
Водокористування при гідроекологічному районуванні територій у цілому, на відміну від [5], розглядають за принципами [3,4] як користування усіма видами природних ресурсів екосистем водних об'єктів суходолу (поверхневих з їх береговими зонами та підземних) – водними, земельними, біологічними, рекреаційними, енергетичними, транспортними ресурсами тощо. В залежності від специфіки районування інколи доцільно розглядати водокористування в контексті ресурсокористування загалом у річкових басейнах і т.ін., що було зроблене, наприклад, у монографії [1], де таким чином характеризувалися як певні поверхневі вододжерела, так і грунтові води, спільно вирізнені за обумовленими критеріями як "місцеві водні об'єкти". Отже за всіх умов одним з головних принципів районування має бути точне визначення видів, регламентів, об'єктів і суб'єктів водокористування досліджуваних територій, зважаючи на можливу наявність "азональних" структур (наприклад, каналів тощо) або "надмірильних" структур (наприклад, каскаду дніпровських водосховищ, який потребує окремого районування власне як водний об'єкт). При цьому не виключена можливість та доцільність вибору певних видів водних об'єктів, стан яких є індикаторним при районуванні територій з водними об'єктами у цілому. Таке було зроблене, наприклад, у [1], де за індикаторні водні об'єкти під час оцінки наслідків водокористування правили водойми. Вони були обрані через те, що за своїми морфогенетичними та гідроекологічними характеристиками і особливостями є індикаторними щодо тестування загального рівня різногенезисної забрудненості ресурсів водного фонду, що загалом як принцип властиве положенням стохастичної екогідрології при її становленні [3].
На етапі модельної параметризації при районуванні оперують з водогосподарсько-екологічними [3] системами (англ. "Water-Management Environmental Systems", надалі просто "екосистемами") обраних природних або природно-технічних територіальних утворень певного рангу. Такі екосистеми задаються на різних рівнях формалізації як детермінованими, так і випадковими (детерміновано-стохастичними) числовими скалярними полями за основними чинниками, що визначають стан екосистем утворень і водних об'єктів в їх межах, а також комбінаціями цих полів. У цілому при моделюванні і оцінці стану екосистем зазначених утворень, як і стану макросистеми ДТ загалом, застосовують принцип зниження від груп показників такого стану (макрорівень формалізації) до наборів компонентів і елементів цих груп (мезо- і мікрорівні). Отже, наприклад, на макрорівні у загальному вигляді динаміка макросистеми досліджуваних територій [D(ДТ)] визначається динамікою екосистем кожного з природних або природно-технічних територіальних утворень ДТ [D(ПТУ, ПТТУ)] іподається як параметричні збурення відповідних екосистем у вигляді
D(ДТ) = D(ПТУ, ПТТУ) = [(ГД)(R,t); (ТД)(R,t); (ДС)(w,R,t)] , (2)
де (ГД)(R,t), (ТД)(R,t) і (ДС)(w,R,t) – набір, відповідно, географічно-детермінованих, "технічно"-детермінованих і випадкових (детерміновано-стохастичних) полів за означеними для кожного набору групами показників стану екосистеми обраного утворення; w – число елементарних результатів дослідів (елементарних подій, або наслідків, випадкових експериментів) у визначених просторово-часових координатах (тобто сукупність елементів початкового простору, чи множини, елементарних подій та основного ймовірнісного простору [3,5]); R – загальна просторова область зазначених полів, як правило, – загальні межі ДТ; R Î (х,y,z) у заданій системі координат [наприклад, у системі координат ГІС MapInfo R Î (x,y)]; t – час; t Î Т, де Т – множина (0,¥) (неперервний час).
У моделі (2) можливим набором географічно-детермінованих полів може бути їх сукупність за гідрологічною, геологічною, геохімічною, геоморфологічною, "грунтовою", гідрогеологічною, ландшафтною, фізико-географічною тощо групами показників стану екосистеми певного природного територіального утворення. "Технічно"-детерміновані поля згідно з особливостями структури природно-технічних територіальних утворень можна формалізувати за "технічною" (конструктивною), "технологічною", "організаційною" тощо групами показників або поєднаннями таких ознак груп. Відповідно, набір випадкових полів, як стосовно чи в межах ПТУ, так і ПТТУ, може диференціюватися за гідрофізикохімічною, екотоксикологічною, водогосподарською, радіоекологічною, медично-екологічною тощо групами показників, а також групою інтегральних та спільних показників (для різних груп чи їх більш низьких елементів). При цьому будь-яка з груп показників може розглядатися як явна чи неявна (загальноцільова) [3]. Останнє, наприклад, було здійснене при районуванні можливих радіоекологічних наслідків місцевого водокористування у [1], коли водогосподарська група показників виступала загальноцільовою, але без безпосереднього вирізнення меж конкретних локальних комплексів такого водокористування, а з моделюванням та наступною структуралізацією полів власне цих наслідків, віднесених до групи інтегральних показників стану досліджуваних територій.
Стосовно моделі (2) слід зважати на те, що визнака "детерміновані" має дещо умовний зміст, як щодо географічно-детермінованих, так і щодо "технічно"-детермінованих полів. Для географічно-детермінованих полів (наприклад, за гідрологічною, ландшафтною, фізико-географічною ознаками) це пов'язане насамперед з відносно нетривалим, як правило, часовим оцінним інтервалом при гідроекологічному районуванні. Для інших часових інтервалів, наприклад геохронологічних і т.ін., зазначений вид детермінованих полів стає вже відчутно і "стохастично" обумовленим. Аналогічний момент можна відзначити і стосовно "технічно"-детермінованих полів, причім альтернативний часовий інтервал, що може викликати "стохастичну" обумовленість цих полів, вже значно менш тривалий, ніж для географічно-детермінованих полів. Такий інтервал вже пов'язаний із спрацюванням складових частин природно-технічних утворень, зважаючи на капітальність, строки служби, ступінь аварійності при експлуатації і інші чинники, що викликають трансформацію стану технічних підсистем цих утворень. Крім того, в обох випадках географічно- або "технічно"-детермінований складник не є єдиним у структурі відповідних полів, а істотно переважає над "суто" стохастичним, який значною мірою зумовлений особливостями тестування природних або природно-технічних територіальних утворень [1,3], передусім похибками картографічної імплементації та моделювання відповідних полів та їх складників. У цілому тези цього абзацу свідчать про відсутність при районуванні перешкод для процесу поєднання стохастичної структури випадкових полів (субполів) і структури детермінованих полів (субполів).
Завантажити реферат