Сторінка
3

Вплив антропогенного фактора на стік найбільших річок України

Антропогенний вплив зумовив те, що фактична водність Дніпра в нижній течії є істотно меншою за щойно наведену. У створі Каховської ГЕС за період 1956-1999 рр. середня багаторічна витрата води становить 1350 м3/с (42,6 км3), що навіть менше значення поблизу м.Києва. Безповоротні втрати приблизно становлять 340 м3/с, або 10-11 км3.

Найважливішими чинниками впливу на стік Дніпра у гирлі є безповоротний забір, вилучення стоку при заповненні ставів і водосховищ, додаткове випаровування.

В межах України найбільше води забирають Північно-Кримський (ПКК) і Головний Каховський магістральний канали (ГКМК), а також канали Дніпро-Донбас, Дніпро-Кривий-Ріг, Інгулецька зрошувальна система та ін. [2, 3, 9].

Важливими промисловими водоспоживачами є Трипільська та Придніпровська ТЕС, Запорізька АЕС і Запорізька ТЕС, кілька металургійних комбінатів у Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Запоріжжі, вже згадувана Рівненська АЕС. Окрім цього, вода з Дніпра використовується для водопостачання багатьох міст.

У 1999 р. з басейну Дніпра в межах України забрано 11,54 км3 води, в тому числі з поверхневих джерел – 10,38, підземних – 1,17 км3 (в тому числі 0,70 км3 за рахунок зменшення річкового стоку). Загальний скид у природні водні об’єкти становив 6,06 км3. Отже, безповоротне водоспоживання сприяло зменшенню стоку в гирлі на 5,02 км3. Вище створу Каховської ГЕС безповоротно забрано 4,64 км3, або 147 м3/с.

У попередні роки вплив господарського комплексу на стік Дніпра був значно більшим. Зокрема, у 1991 р. зміни річкового стоку внаслідок безповоротного водоспоживання становили 9,90 км3, в тому числі до створу Каховської ГЕС - 9,25 км3, або 293 м3/с. Цього ж року стік Дніпра в межах Росії було зменшено на 0,27, Білорусі – 0,25 км3. Сумарний безповоротний забір в межах трьох країн становив 308 м3/с (9,8 км3).

Зменшення водності Дніпра у нижній течії зумовлено також вилученням стоку при заповненні ставів і водосховищ. У цьому разі найбільшу роль відіграло створення Дніпровського каскаду, сумарний об’єм якого становить 43,7 км3. Так, у 1960 р., коли заповнювалося Кременчуцьке водосховище, середня витрата поблизу м.Києва становила 1080, у створі Каховської ГЕС - 726 м3/с.

Окрім шести великих, на території України в межах басейну Дніпра нараховується ще 527 середніх і малих водосховища сумарним об’ємом 2,30 км3. До цього слід додати існування 13,3 тис. ставів, сумарний об’єм яких становить 1,84 км3. У свою чергу 98 водосховища і 696 ставка створено на території Білорусі. Їх об’єм відповідно є таким: 1,02 і 0,15 км3.

Наведені дані свідчать про те, що сумарний об’єм штучних водойм на території України і Білорусі дорівнює 49 км3. З урахуванням штучних водойм на території Росії, може бути зроблений висновок про практичну відповідність їх сумарного об’єму середньому стоку Дніпра у гирлі. Практично весь об’єм, що пішов на заповнення ставів і водосховищ, вилучено за період після 1950 р. Упродовж зазначеного періоду зі стоку річки щороку в середньому забиралося 1,0 км3 води, що відповідає витраті 31-32 м3/с.

Ще один чинник антропогенного впливу - додаткове випаровування. У 1999 р. з поверхні каскаду втрати становили 2,41 км3 (76,0 м3/с), що приблизно відповідає середньому багаторічному значенню. Окрім цього, мають бути враховані втрати на додаткове випаровування з поверхні середніх і малих водосховищ, а також ставів, сумарна плоша яких вище Каховської ГЕС становить 2,0 тис.км2. У цьому разі додаткове випаровування дорівнює 0,40 км3 (12,6 м3/с).

Насамкінець має бути врахована безповоротна фільтрація з Каховського водосховища, яка в середньому на рік становить 830 млн м3 (26,3 м3/с).

Розглядаючи питання антропогенного впливу, не можна пройти поза увагою осушувальну меліорацію. За даними різних дослідників [5], вплив цього фактора на річні значення стоку істотно різниться. Водночас є підстави вважати, що найбільш близьким до істини є висновок про існування певного впливу лише у перші постмеліоративні роки, коли спрацьовуються запаси грунтових вод. Згодом вплив осушення, якщо він і проявляється, в основному сприяє вирівнюванню внутрішньорічного розподілу стоку. Існування точки зору про зростання річкового стоку під впливом меліорації передусім пов’язано з настанням в останні десятиліття фази підвищеної водності, яка розпочалася невдовзі після початку масштабних робіт з осушення. Зростання водності річок спостерігається не тільки на р.Прип’яті, де осушення набуло найбільшого розвитку, але й на інших річках, де осушення практично відсутнє (зокрема, на Південному Бузі).

Є підстави вважати, що тенденція до зростання стоку, яка спостерігається на багатьох річках України і сусідніх країн, передусім зумовлена кліматичними чинниками [2]. У цьому разі, вірогідно, найважливішу роль відіграє зменшення випаровування (як з поверхні водозбору, так і водної поверхні). Цьому сприяє деяке зниження температури повітря у літній період, зростання хмарності та вологості повітря, зменшення швидкості вітру. Інший чинник, який проявляється у південній частині України, - деяке зростання кількості атмосферних опадів.

Антропогенний вплив на стік Сіверського Дінця

Cіверський Донець є найбільшою річкою на сході України. Водночас стік цієї річки широко використовується у багатьох сферах господарського комплексу.