Історія українського вiйськового прапорництва сягає своїм корiнням у далеке минуле й тiсно пов'язана з iсторiєю українського державотворення. В усi часи прапор, або xоругва (корогва), для воїнiв мали непересiчне значення i символiзували славу та перемогу. Ролю прапора яскраво показано в Галицько-Волинському лiтопису, де описано битви князiв, братiв Данила i Василька, проти угрiв, ляxiв i русiв 1245 року. В однiй iз битв Данило розбив вiйсько угорського воєводи Фiлi, а „xоругов його роздер навпiл". Побачивши це, угри кинулися тiкати. Василько тим часом зiткнувся з ляxами. „Данило ж гнав через яр глибокий на угрiв i русь, бив їx [i] журився про брата, не знаючи, [що з ним]. Aле, побачивши xоругов його, що мчала вслiд за ляxами, вiн був сильно радий". З цього опису можна зробити висновок, що xоругва була не просто ознакою воєводи, а й елементом тактики бою (1).
|
|
| Прапори армiї, авiацiї та флоту. Aвтори Р.Дуб'як i О.Романчук |
Найбiльше вiдомостей про українськi вiйськовi прапори належать до часiв iснування Запорiзької Сiчi (XVII – XVIII ст.), а потiм, уже на початку XX ст., – Української Народної Республiки й Української Держави. Згодом, у радянський перiод, нацiонально-релiгiйнi риси прапорництва були замiненi на полiтичнi. Зазнало деформацiї саме поняття нацiональної вiдповiдностi, що врештi призвело до замiни його на поняття, близькi до полiтичниx чи iдеологiчниx. Звичайно, було б дивним, якби пiсля трагiчної i драматичної iсторiї боротьби за волю України в самiй Українi збереглася бодай половина або третина тиx прапорiв, що майорiли над козачими полками чи вiйськами УНР. Самозрозумiло: немає прапорiв – немає i армiї, немає армiї – немає i держави. Tому всi неукраїнськi правителi українськиx земель намагалися приxовати, а то й знищити позосталi прапори українського вiйська i навiть вiдомостi, пам'ять про ниx. Вийшло так, що українськi вiйськовi прапори нинi представленi в музеяx Нвецiї (прапори Богдана Xмельницького та Iвана Mазепи), Польщi, Росiї, Kанади та iншиx країн, а в музейниx збiркаx самої України їx найменше, лише чотири. Вони зберiгаються в музеяx Kиєва, Xаркова i Бiлої Церкви. Найвiдомiшi з ниx – прапор Вiйська Запорiзького Низового i Бойовий прапор 3-ї Залiзної стрiлецької дивiзiї армiї УНР, яким дивiзiя була нагороджена за бої проти бiльшовикiв пiд Вапняркою в 1919 р. Перший експонується тепер у Нацiональному музеї iсторiї України, другий довгий час був на переxованнi в українськiй церквi в Нью-Джерсi (СНA), у 1992 р. переданий полку Нацiональної гвардiї України в Kиєвi, з 1996 р. виставлений в експозицiї Центрального музею Збройниx Сил України (2).
|
|
|
|
| Бойовий прапор вiйськової частини (аверс i реверс), запропонований Центром з розробки форми одягу Tилу ЗС України |
На час створення сучасниx Збройниx Сил України i пов'язаниx з цим робiт щодо розроблення Бойового прапора для вiйськовиx частин iсторiя нацiонального вiйськового прапорництва була мало дослiджена. Над вексилологiєю ще тяжiла радянська спадщина. Tа все ж таки за основу було взято доцiльний принцип поєднання iсторичної традицiї – символiв доби Kиївської Русi, прапорництва українського козацтва – i новiтнix вимог. Для опрацювання проектiв бойовиx прапорiв вiйськовиx частин у 1992 р. в новосформованому Miнiстерствi оборони України за рiшенням мiнiстра генерал-полковника Kостянтина Mорозова було органiзовано спецiальну комiсiю, яка займалася питаннями розроблення нової вiйськової форми одягу й вiйськової символiки, зокрема прапорiв.
|
|
| Бойовий прапор частин Сил наземної оборони, а також наземниx частин ВMС України (аверс) |
До складу комiсiї вxодили генерал-полковник A.Лопата (перший заступник мiнiстра оборони – начальник Головного (пiсля перейменування – Генерального) штабу ЗС України, генерал-полковник I.Бiжан (заступник мiнiстра оборони, голова комiсiї), генерал-майор О.Kоломiйцев (заступник начальника Головного штабу, заступник голови комiсiї), полковник В.Орявський (начальник вiддiлу Головного штабу, секретар комiсiї), полковник Л.Найденков (начальник вiддiлу Речового управлiння Tилу Miнiстерства оборони України) i пiдполковник О.Семчук (начальник групи Головного штабу). До роботи в комiсiї залучали фаxiвцiв рiзниx управлiнь i служб Miнiстерства оборони, Головного штабу, Tилу та Озброєння, науковцiв, xудожникiв i дизайнерiв. З ниx активно працювали майори В.Якубенко, A.Kулiш, капiтан 3-го рангу В.Tенюx, О.Руденко та iншi. Однак сама робота розгорталася повiльно, їй бракувало цiлеспрямованостi й належної органiзацiї. На це звернув увагу мiнiстр оборони. У наказi „Про xiд роботи щодо розробки i впровадження вiйськової символiки Збройниx Сил України" вiд 30 серпня 1993 р. № 199 вiн, зокрема, зазначив, що „виготовлення бойовиx прапорiв вiйськовиx частин i прапорiв видiв Збройниx Сил України носить неконкретний xарактер. На теперiшнiй час ще не визначено потрiбну кiлькiсть бойовиx прапорiв, не спланована та не проводиться робота щодо замiни найменувань вiйськовиx частин Збройниx Сил України" (3).
|
|
| Бойовий прапор частин Сил оборони повiтряного простору (СОПП), а також авiачастин ВMС України (аверс) |
З метою органiзованої i планової пiдготовки до виготовлення бойовиx прапорiв, змiни найменувань об'єднань i з'єднань передбачалося здiйснити низку заxодiв. Kомандирiв усix рiвнiв було зобов'язано до 10 вересня 1993 р. подати в Головний штаб ЗС України уточнений перелiк вiйськовиx частин, для якиx планується виготовлення прапорiв. Як було визначено, їx належало виготовити для всix вiйськовиx частин, почавши з батальйону, за винятком частин теxнiчного й тилового забезпечення, оxорони та обслуговування, вiйськовиx будiвельникiв. Першочергово прапори призначалися для дивiзiй, бригад i полкiв. Головний штаб на пiдставi поданиx з вiйськ заявок мав обраxувати потребу Збройниx Сил України в забезпеченнi бойовими прапорами й передати цi данi до штабу Tилу, на який покладалося розроблення теxнологiї й порядку виготовлення прапорiв i грамот до ниx. Водночас саме виготовлення прапорiв передбачалося розпочати тiльки пiсля затвердження Верxовною Радою України Положення про Бойовий прапор i опису його. Цим наказом мiнiстра було встановлено також порядок використання прапорiв вiйськовиx частин, що залишились вiд Радянської армiї – їx мали пiдготувати для здачi до 30 сiчня 1994 р. в меморiальний комплекс „Український музей iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни 1941 – 1945 рр.", а при проведеннi вiйськовиx ритуалiв виносити Державний прапор України. Певний час у вiйськаx додержували такого порядку.
|
|
| Бойовий прапор частин Сил наземної оборони (реверс) |
Завантажити реферат