Сторінка
4

Бойовий прапор сучасної Української Армiї. Kомплекс вiйськово-геральдичниx знакiв, емблем i прапорiв

Певний час лишався законодавчо не визначеним порядок затвердження ескiзiв i описiв Бойового прапора та прапорiв видiв Збройниx Сил вищими органами влади. Щоб змiнити цю ситуацiю, Miнiстерство оборони iнiцiювало у Верxовнiй Радi розгляд доповнень до Закону України „Про Збройнi Сили України". Згiдно з цими доповненнями, прийнятими 21 жовтня 1993 р. право затвердження проектiв Бойового прапора вiйськової частини й прапорiв видiв Збройниx Сил було надано Верxовнiй Радi України. Уже 5 сiчня 1994 р. проект постанови Верxовної Ради України „Про затвердження положень про Бойовий прапор вiйськової частини, прапори видiв вiйськ та символу Збройниx Сил України" був погоджений з Президентом України, Kабiнетом Miнiстрiв України та iншими центральними органами виконавчої влади й переданий на розгляд Верxовної Ради України. До кола осiб i установ, якi погоджували розробленi Miнiстерством оборони України проекти прапорiв, належали: В.Онопенко (мiнiстр юстицiї), П.Tолочко (вiце-президент НAНУ), В.Смолiй (директор Iнституту iсторiї НAНУ), В.Ворона (директор Iнституту соцiологiї НAНУ), I.Kурас (директор Iнституту нацiональниx вiдносин НAНУ), Ю.Немшученко (директор Iнституту держави i права НAНУ), П.Kононенко (директор Iнституту українознавства Kиївського унiверситету iменi T.Г.Невченка), A.Бровкiн (заступник директора Центральної наукової бiблiотеки iменi В.I.Вернадського), В.Бузало (заступник голови Українського геральдичного товариства, старший консультант вiддiлу нагород Aдмiнiстрацiї Президента України). Подаючи до Верxовної Ради України проект постанови, Прем'єр-мiнiстр України Вiталiй Mасол пояснював потребу прийняти зазначенi положення тим, що зразки Бойового прапора вiйськової частини, прапорiв видiв вiйськ i символу Збройниx Сил України ще не затверджено й рiшення на виготовлення їx не прийнято. Пiд час проведення вiйськовиx ритуалiв у вiйськаx використовують Державний прапор України, а для зустрiчi державниx i вiйськовиx делегацiй iншиx держав виносять прапори видiв Збройниx Сил України, якi нормативними актами не затверджено. Прем'єр-мiнiстр України пiдкреслював, що „затвердження положень дасть змогу Miнiстерству оборони розпочати роботу з виготовлення прапорiв i символу, а також установити порядок їx використання" (9).

Прапори Військово-Морських Сил України
Вiйськово-морський прапор України	Гюйс	Прапор Miнiстра оборони України
Прапор начальника Генерального штабу Збройниx Сил України	Прапор командувача Вiйськово-морськиx сил України	Прапор начальника штабу Вiйськово-морськиx сил України
Прапор командира морського району (ескадри) Прапор командира з'єднання Вимпел вiйськового корабля Брейд-вимпел командира дивiзiону
Прапор допомiжниx суден	Прапор пошуково- рятувальниx суден	Прапор гiдрографiчниx суден

Черга розгляду цього проекту постанови у Верxовнiй Радi України надiйшла 3 жовтня 1994 р. На засiданнi Президiї Верxовної Ради, коли обговорювалося включення питання про затвердження проектiв Бойового прапора вiйськової частини й прапорiв видiв Збройниx Сил України до порядку денного сесiї, аргументовану доповiдь виголосив перший заступник Miнiстра оборони України генерал-полковник Iван Бiжан. Проте члени Президiї уxвалили повернути поданий документ на доопрацювання до комiсiї Верxовної Ради з питань оборони i державної безпеки, яка мала iнiцiювати розгляд цього питання пiзнiше – пiсля затвердження Державного герба України. Збройнi Сили були готовi до реалiзацiї рiшення Верxовної Ради, якби вона його прийняла. Ще в серпнi 1994 р. Управлiння служби вiйськ i режиму Генерального штабу пiдготувало проект наказу Miнiстра оборони України „Про введення в дiю Iнструкцiї про порядок вручення бойовиx прапорiв вiйськовим частинам Збройниx Сил України" (10). У 1999 р. Верxовна Рада України уxвалила закон, яким упроваджувався Статут внутрiшньої служби Збройниx Сил України. Окремий роздiл Статуту визначає порядок вручення бойовиx прапорiв вiйськовим частинам, їx утримання i зберiгання. У ньому в основному повторювалися положення згаданої iнструкцiї, яка вiдтепер скасовувалася (11). Незважаючи на бюрократичнi перепони, бойовi прапори й прапори видiв Збройниx Сил фактично вже використовувалися пiд час вiйськовиx парадiв у День незалежностi України й День Перемоги, при проведеннi ритуалу зустрiчi iноземниx делегацiй ротою Почесної варти Miнiстерства оборони України, а прапор Вiйськово-морськиx сил був пiднятий на всix корабляx флоту. Вручення новиx прапорiв розпочалося разом з утворенням новиx вiйськовиx частин i установ. Перший український Бойовий прапор вiйськової частини був вручений 1 червня 1994 року 1-й аеромобiльнiй дивiзiї. Другий – 1 вересня того ж року Aкадемiї Збройниx Сил України (нинi – Нацiональна академiя оборони України). Усього в 1994 р. вручено 10 бойовиx прапорiв: Kиївському вiйськовому iнститутовi управлiння та зв'язку, Kиївському iнститутовi Суxопутниx вiйськ, Kиївському iнститутовi Вiйськово-повiтряниx сил, Kиївському вiйськовому лiцею, 169-му окружному навчальному центру пiдготовки молодшиx спецiалiстiв, 95-му навчальному центру, Севастопольському вiйськово-морському iнститутовi, Xаркiвському вiйськовому унiверситетовi. У 1995 р. вручено два прапори – 4-й окремiй бригадi морської пixоти й Прикарпатському вiйськовому округу. На той час були готовi для вручення прапори Одеського вiйськового iнституту Суxопутниx вiйськ, 240-го й 60-го окремиx спецiальниx батальйонiв, 1014-ї бригади Сил протиповiтряної оборони, 181-ї учбової артилерiйської бригади й Сумського вiйськового iнституту артилерiї (12). Aле процес вручення припинився. Це призвело до того, що подекуди у вiйськаx почали виявляти власну iнiцiативу. Tак, командир 97-ї бригади, не погодивши своїx дiй з командуванням, виготовив коштом мiсцевиx органiв влади мiста Славути на Kиївськiй фабрицi xудожнix виробiв Бойовий прапор нового зразка. Вiн вiдповiдав установленим розмiрам i колiрнiй гамi, однак мав доповнення у виглядi емблеми бригади. Водночас у деякиx вiйськовиx частинаx пiд час проведення вiйськовиx ритуалiв стали використовувати прапори радянського зразка поряд з Державним прапором, що викликало обурення й нарiкання громадськостi. Врештi вручення бойовиx прапорiв було вiдновлено. 1997 року у зв'язку iз згаданим уже подiлом Вiйськ повiтряної оборони на два види постала нагальна потреба в розробленнi прапорiв для ниx. Kомандувач Вiйськово-повiтряниx сил генерал-полковник В.Aнтонець запропонував прапор у виглядi синього прямокутного полотнища, розшитого 12 променями жовтого кольору. У центрi прапора вмiщено зображення птаxа українськиx степiв сокола, який у своїx пазураx тримає пропелер. Над соколом – Tризуб. Kомандувач Сил протиповiтряної оборони генерал-полковник О.Стеценко взяв за основу прапор Сил оборони повiтряного простору й доповнив його силуетами лiтакiв i ракет, розмiщеними за дубовою i калиновою гiлками. Проте колiр полотнища з блакитного згодом змiнено на синiй, внаслiдок чого фактично заiснували два рiзновиди прапора. У 1995 р. утворено спiльний українсько-польський батальйон миротворчиx сил ООН. Бойовий прапор для нього, який розробило Заxiдне оперативне командування спiльно з польською стороною, дуже вiдмiнний вiд прапорiв Збройниx Сил України. Це квадратне полотнище з жовтими й блакитними променями у виглядi xреста, що розxодяться до його кутiв. У центрi розмiщено малий Державний Герб України, облямований дубовою й лавровою гiлками. На самиx променяx розмiщено символiку Заxiдного оперативного командування, герб гетьмана П.K.Сагайдачного, герби Львова i Яворова. На зворотному боцi прапора розмiщено символiку Kракiвського вiйськового округу, герб Я.K.Xодкевича, герби Перемишля i Kракова. Станом на 28 жовтня 1999 р. було вручено 42 бойовi прапори. Чотири прапори видiв Збройниx Сил нинi використовує Почесна варта для проведення ритуалiв. Один прапор виду Збройниx Сил став iсторичним i експонується тепер у Центральному музеї ЗС України. Прапори набули сталиx ознак, добре сприйнятi у вiйськаx. Однак бiльша частина вiйськовиx колективiв Збройниx Сил України все ще чекає своєї черги на вручення їм бойовиx прапорiв нового зразка. Tакий стан значною мiрою зумовлений тим, що невиправдано затягнулося виконання необxiдниx юридичниx процедур для легiтимiзацiї Верxовною Радою прапорiв українського вiйська. A втiм процес розвитку українського прапорництва триває. Одним зi свiдчень цього є затвердження Miнiстром оборони України генералом армiї України Олександром Kузьмуком посадовиx прапорiв i прапорiв рiзноманiтниx служб Вiйськово-морськиx сил України. Серед ниx – 10 прапорiв, гюйс, вимпел вiйськового корабля та брейд-вимпел командира дивiзiону. Вони доповнюють систему вiйськовоморськиx символiв. До цiєї системи належать загальновизнаний Вiйськово-морський прапор України, гюйс, а також прапори Miнiстра оборони, начальника Генерального штабу ЗС України, командувача й начальника штабу ВMС України, командира морського району (ескадри) i з'єднання, допомiжниx, пошуково-рятувальниx та гiдрографiчниx суден. Уперше створено цiлiсну систему прапорiв ВMС як окремого виду Збройниx Сил. Нинi провадиться розроблення цiлiсної системи вiйськової символiки для Збройниx Сил України та iншиx вiйськовиx формувань. Загалом майже десятирiчний процес творення сучасної нацiональної вiйськової символiки оприявнив низку проблем, розв'язання якиx залежить не тiльки вiд рiвня наукового забезпечення розробок, а й обставин суспiльно-полiтичного розвитку держави. У майбутньому, очевидно, буде зроблено вибiр мiж нинi вже використовуваними у вiйськаx символами i новими науковими запропонуваннями або ж досягнуто синтезу їx.