Сторінка
1

Очистка газових викидів і стоків

Системи забеспечення екологічної безпеки підприємств

На нафтопереробчих підприємствах України у рамках загальної системи управління створени і постійно діють комплексни системи управління екологічною безпекою підприємств. Такі системи мають організаційну структуру і виконують обов’язки з планування, контролю та розподілу діяльності окремих структур по забезпеченню встановленних екологічних показників,ведуть роботи по реалізації екологічної політики і планів вдосконалення технології на підприємстві в галузі охорони довкілля.

Основни принципи системи управління екологічною безпекою:

-робота по забезпеченню якості екологічних характиристик розглядається, як одна з пріоритетних;

-планування ресурсів для досягненя екологічної безпеки в достотьому обсязі;

-встановленя і підтримка зв’язків з заінтерисованими сторонами (вищестоячі організації, подрядчики, контролюючі органи, місцеві органи влади і інші);

-розробка документів по обов’язкам і відповідальності працівників підприємства за порушення екологічних вимог;

-постійне поменшення характиристик екологічності і такі інше.

На підприємствах створені лабораторії, що ведуть регулярний моніторінг навколишнього середовища, контроль та статистичний аналіз екології і якості характиристик повітряного і водного басейнів.

Джерела забруднення нафтопереробчих підприємств

Експлуатація НПЗ веде до значного забруднення атмо-, гідро- та літосфери, тому вирішення природоохоронних питань з врахуванням існуючого передового світового досвіту є важливою задачою.основні причини забруднення-газові викиди, стічні води, нафтошлами, кислі гудрони, ( в процесах очистки) забруднення грунту,надмішковий мул.

Газові викиди вміщують такі забруднення-оксиди азоту, вуглеводневі гази, оксиди сірки і сірководень.

Щорічний склад оксидів азоту в атмосферу Землі складає 40 млн.т, в основному це димові гази. В схемах установок НПЗ широко використовують трубчаті печі, їх викиди вміщують значну кількість оксидів азоту, але вміст NОx в димових газах до 0,02% і це не дозволяє проводити ефективну очистку.

Існують такі засоби зменшеня вмісту оксидів азоту в димових газах : двухступеневе спалення палива (спочатку з недостатками кисню, потім з його надлишком), додаткове екранування поверхні нагріву, вприск пари або води в зону горіння, рециркуляція продуктів згорання.

У сучасних трубчатих печей вміст оксидів азоту в димових газах на 20-25% зменшено за рахунки вдосконалення конструкції. Вибір приоритетних способів зменшення вмісту NОx в кожному випадку повинен визначатися техніко-економічними розрахунками.

Основний скид вуглеводних газів-гази виробництв бітуму та СЖК- до 40г/м3. Створені установки термічного знешкодження, основним елементом, котрий є двухступенчатий циклонний апарат. Він відрізняється від звичайних камерних топок роздільним згоранням підсвічуючого палива (природний газі знешкоджуючого газу в різних камерах (ступіннях) та циклоно-вихідногоструктурою топочного простору. Це дозволяє проводити знешкодження досить ефективно (95-98%). Потужність устоновок до 20тис.м3/годину. З метою покращення економічних показників у схемах встановлюють регенеративні теплообмінювачі або котел-утилізатор.

Останнім часом все більш розповсюдження отримують каталітичні засоби знешкодження.

Щорічно в атмосферу Землі скидаються 280млн.т оксидів сірки і 44% цієї кількості пов’язано з виробництвом та спалюванням нафтопродуктів.

Вміст SO2в димових газах не перебілішує 0,02%. Ця величина є порогом ефективності існуючих технологій сіркоочистки. Тому основним напрямком вирішення данної екологічної проблеми є попередня очистка сировини від сірки, тобто усунення причини , а не боротьба з наслідками. Теж саме стосується і сірководня.

Стічні води, що їх скидають у прісноводні басейни складають 98% від загального споживання простої води на Україні 80млрд.м3.

Питома витрата свіжої води на НПЗ складає 0,5 м3 на 1т перероблюванної нафти при палівному варіанті переробки. Питома витрата оборотної води складає 13 м3/т.

Основний шлях зменшення забруднення довкілля-удосконалена існуючих та впровадження нових технологій очистки та доочистки води.

Серед сточних вод найбільші по кількості солоні стоки після електрознесолюючих установах, примірний склад стоків ЕЛЗУ (в мг/л):феноли 10-20, нафтопродукти 1*103-10*103, мінералізація 30*103-40*103, зважені речовини 300-800. ліквідація скиду солоних стоків є важливою задачою. На Україні організована їх переробка на Лисичанському і Кременчуцькому НПЗ методи термічного знешкодження.

Нафтошлам утворюється в об’ємі до 0,15% від нафти-це самий багатотанажний видхід. На сьогодні їх кількість на НПЗ України складає понад 0,5млн.т. Питанню переробки шламів вділяють багато досліджень та розробок. Відомі різні методи їх переробки-розділення на центрифугах чи окремою переробкою його частин-верхнього, середнього та нижнього шарів (використовують у виробництвах керамікі, цегли, цементу, тощо).

Забруднення грунту відбувається при розливі нафти та натопродуктів на теріторії.

Технологічні засоби очистки викидів

Останній метод очистки газів-термічне знешкодження. Для цього використовують допельні системи, камерні топки та циклонні апарати. Крім того в складі установок використовують абсорбційну, каталітичну та інші методи очистки. При очистці маломінералізованих рідких атомів використовують комбінаційнії різноманітних методів-механічних,фізико-хімічних, біологічних. Вибір комбінації залежить від кількості та якості стічних вод та від санітарних вимог регіону. На захист гідросфери йде до 75% витрат на захіст довкілля.

Солоні стоки після знесоленя нафти очищають на Кременчуцькому НПЗ на адіабатній випарній станції під тиском. Недолік цього процесу-високі температури. Установка Лисичанського НПЗ включає отробку стоків содою та оксидом Са, шостикорпусну вакуумну станцію та вузел одержання сухої солі. На інших НПЗ солоні сиоки розбавляють і направляють на діючі очисткі споруди підприємства.