Сторінка
10

Охорона здоров’я та працездатності жінок на виробництві

Управління Фондів здійснюється на паритетній основі дер-. страхованих осіб і роботодавців. .ання від нещасного випадку є пра­вонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці.

Страхування від нещасного випадку є самостійним ви­дом загальнообов'язкового державного соціального страху­вання, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їхньої трудо­вої діяльності. За даним видом соціального страхування стра­хові внески до Фонду соціального страхування від нещас­них випадків сплачують тільки роботодавці.

Нещасним випадком є обмежена в часі подія або рапто­вий вплив на працівника виробничого фактора чи середови­ща, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою (ст. 14 Закону). Таким чином, об'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві є життя застрахова­ної особи (працівника), його здоров'я та працездатність.

Законом визначено дві форми страхування: обов'язкова та добровільна. В обов'язковому порядку страхуванню підля­гають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); учні, студенти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, професійного навчання, виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємстві та особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-тру­дових закладах та залучаються до трудової діяльності.

Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випад­ку можуть страхуватися священнослужителі, церковнослу­жителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, що забезпечують себе роботою са­мостійно, суб'єкти підприємницької діяльності.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний (ст. 21 За­кону):

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні:

— допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до встановлення працездатності або встановлення інвалідності;

— щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

— пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

— пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професій­ного захворювання;

— грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

— допомогу дитині, що народилася інвалідом, внаслідок травмування на виробництві або професійного захворюван­ня жінки під час вагітності;

2) організувати поховання, відшкодувати вартість риту­альних послуг;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання ква­ліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому, його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворю­вання;

4) організувати лікування у власних спеціалізованих або інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнай­швидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити повний обсяг постійно доступної медич­ної допомоги;

6) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим;

7) відповідно до висновку ЛКК або МСЕК проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого;

8) організувати робочі місця для інвалідів;

9) сплачувати за потерпілими внески на медичне та пен­сійне страхування.

Крім вищеперелічених соціальних послуг та виплат, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві здійснюватиме заходи, спрямовані на усунення шкід­ливих і небезпечних виробничих факторів. Виконання цих функцій покладається на страхових експертів з охорони праці (ст.23 Закону).

Серед основних принципів страхування від нещасного ви­падку необхідно виділити економічну зацікавленість суб'єк­тів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці, диферен­ціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану без­пеки праці, виробничого травматизму та професійної захво­рюваності на кожному підприємстві.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити наступні висновки:

Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, належні, безпечні й здорові умо­ви праці. Найважливіші норми щодо охорони здоров'я працівників на виробництві закріплені в Законі України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 p., у трьох главах КЗпП (глава XI "Охорона праці", глава XII "Праця жінок", глава XIII "Праця молоді"), а також у підзаконних актах — положеннях, пра­вилах, інструкціях, актах соціального партнерства, локаль­них нормативно-правових актах.

Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин забезпечується наданням їм рівних з чо­ловіками можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров'я жінок; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. З метою фактичного забезпечення рівноправності, з урахуванням особливостей жіночого організму, трудовим законодавством передбачено спеціальні правила охорони праці жінок, пільги і додаткові гарантії їх трудових прав.