Сторінка
2

Питання вдосконалення банківського законодавства

Велике значення в удосконаленні банківського законодавства має вирішення на законодавчому рівні таких важливих питань, як банківська таємниця, страхування депозитів та кредитів, організація та порядок роботи банківської системи в особливий період, система державного банківського аудиту, відповідальність банків за незаконні банківські операції, банк­рутство і неспроможність кредитних установ, механізм реорганізації банків, іпотеку захист інтересів вкладників, правове забезпечення електронних платіжних систем тощо. Значну увагу слід приділити діяльності Державної скарбниці України, дочірнім банкам та іншим кредитним установам фінансовим та холдинговим компаніям.

Робота щодо вдосконалення банківського законодавства не обмежується прийняттям лише законів, необхідне я норма­тивне регулювання окремих сфер банківської діяльності та їх відносин із клієнтами (розрахункових, кредитних, валютних тощо), формування спеціального механізму реалізації-тих чи інших положень у банківській сфері (йдеться про формування кредитно-фінансового інституту трастових операцій, порядок виконання заставних зобов’язань у разі неповернення кре­дитів, про лібералізацію валютних операцій перерахування іноземної валюти за кордон або залучення іноземних інвес­тицій, упорядкування засад вексельного обігу, врегулювання інституту арешту коштів банків тощо).

Аналіз чинного банківського законодавства свідчить, що воно знаходиться ще на етапі становлення й розвитку і непов­ною мірою відповідає етапу ринкової економіки. Для банківського законодавства характерні такі негативні риси:

а) багаторівневий характер правового регулювання банківської діяльності та наявності значної кількості підзаконних нормативних актів. У зв’язку з цим важливого значення набуває питання ієрархії джерел банківського права;

б) відсутність єдиного кодифікованого акта з банківської діяльності;

в) динамічність норм банківського права і внесення частих змін та доповнень до нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

г) суперечливість і складність багатьох нормативних актів, їх неузгодженість з актами, що стосуються взагалі різних сфер народного господарства регулюють господарські відносини,

д) недостатня кількість офіційних джерел, де публікуються нормативні акти з банківської діяльності, і труднощі, що вини­кають з пошуком і користуванням цими актами. Існуюча їх публікація не відповідає формальним вимогам обнародуван­ня, а умови їх розповсюдження не забезпечують учасникам за­гальнодоступності актів.

Поряд із безпосередньо вдосконаленням банківського за­конодавства складовою частиною цього процесу є здійснення інших заходів. Насамперед необхідно:

1) узгоджувати норми банківського законодавства з нор­мами інших галузей національного законодавства, тобто вра­ховувати норми актів суміжного законодавства як основу кон­цептуального характеру;

2) відображати в чинному законодавстві міжнародні норми і звичаї, що застосовуються в банківській практиці;

3) чіткіше розмежовувати повноваження законодавчих та виконавчих органів у банківській сфері;

4) обмежити до мінімуму втручання держави в банківську сферу і намагатись ліквідувати монополізацію НБУ в уп­равлінні кредитно-банківською системою;

5) систематично розробляти й видавати центральним бан­ком методичні вказівки та роз’яснення щодо деталізації засто­сування банківського законодавства чи регулятивних правил;

6) створити централізований банк даних, де б накопичува­лась інформація про фінансовий стан позичальників, поперед­ню діяльність суб’єктів господарювання, про міжнародних партнерів, що дало б змогу зменшити кредитний ризик ко­мерційних банків;

7) здійснювати реформування бухгалтерського обліку в поєднанні з удосконаленням аудиторських стандартів та ауди­торської практики (зокрема, розробити нормативні документи щодо реорганізації банківського обліку та звітності в банківській системі);

8) законодавче врегулювати порядок організації та функціонування електронних платіжних систем, створити Єдину платіжну систему під захистом Національного банку України;

9) створити спеціальне агентство з питань реструктури­зації банківських активів, яке б організувало оперативну робо­ту з реструктуризації системи управління банками та їх акти­вами.

Важливу роль у розвитку національного банківського за­конодавства має відіграти процес міжнародного співробітниц­тва в сфері правового регулювання банківської діяльності, адаптації його до відповідного законодавства Європейського Союзу, поступового приведення нормативних актів України до європейських стандартів.

Отже, чинне національне банківське законодавство зага­лом має прогресивний напрям і підпорядковується меті регу­лювання ринкової системи економіки. Однак найважливішою його проблемою залишається завдання розширення та якісного розвитку правового фундаменту управління банківською системою і банківською діяльністю і відповідності су­часного національного банківського законодавства міжнарод­ним банківським стандартам.

Удосконалення банківського законодавства сприятиме функціонуванню ринкової економіки, прискоренню форму­вання ефективної банківської системи України.

Література.

1. Банкiвська ециклопедiя. Пiд редакцiєю Мороза А.М., К.: Ельтон, 1993р.

2. Комерцiйнi банки в Українi . Довiдник. К: Вища школа, 1990—62с

3. Мороз А. Основи банкiвської справи, К: Лiбра, 1994р.

4. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р.// Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. Закон України "Про Національний банк України" від 27.02.2004.

5. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні / Затверджена по­становою Правління НБУ № 368 від 28.08.2001р.

6. Положення НБУ “Про кредитування” Затверджено постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 р. // Податки та бухгалтерський облік.-2000.-№59.-с.715

7. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків .

8. Васюренко О.В. Банківські операції.-К.-2002.-255с

9. Мітенко B.I. та ін. Основи лізингу: Навчальний посібник / Серія "Бібліотечка бан­кіра". - К.: Т-во "Знання", КОО, 1997. - 138с.